3. На заключному етапі огляду місця події слідчий:

* складає протокол огляду і необхідні плани, креслення (спеціаліст при цьому надає допомогу в описі слідів);

* упаковує об'єкти, вилучені з місця події (спеціаліст в необхідних випадках також надає допомогу слідчому в упаковці вилучених слідів, зліпків та інших речових доказів; при наявності постанови про призначення експертизи (або письмового завдання оперативного працівника) доставляє їх в експертну установу);

* вживає заходів до збереження об'єктів, що мають доказове значення, які неможливо вилучити з місця події; - вживає заходів щодо заяв, які надійшли від учасників огляду та інших осіб під час огляду.

49. Поняття і класифікація слідчих ситуацій.

Хід розслідування злочину зумовлюється об’єктивними ( погодні умови, час доби, пора року, за яких було вчинено злочин тощо) та суб’єктивними ( рівень знань слідчого, його досвід роботи тощо) чинниками , взаємодія між якими визначає обстановку, в якій здійснюється пошук тк отримання інформації про злочин. Така обстановка у криміналістиці отримала назву « слідча ситуація».

Слідча ситуація – це об’єктивно існуюче у конкретний момент часу поєднання умов, у яких відбувається розслідування злочину і яке характеризує ступінь поінформованості слідчого про обставини його вчинення.

Сутнісними ознаками слідчої ситуації є:

• її сутність полягає у своєрідному поєднанні комплексу умов та обставин, за яких було вчинено злочин і відбувається з’ясування його обставин.

• Вона формується за рахунок наявної на певний момент розслідування криміналістично-значимої інформації про подію злочину в цілому та окремі обставини( спосіб, знаряддя, засоби вчинення злочину, відомості про особу злочинця і потерпілого тощо).

• Вона є динамічною, а тому вимагає від слідчого постійного аналізу і корегування версій та плану розслідування;

• При оцінці слідчої ситуації слід враховувати джерела доказової інформації, а також час ,що минув з моменту вчинення злочину д моменту надходження повідомлення про нього.

Класифікація слідчих ситуацій:

50.Поняття і принципи планування розслідування злочинів.

Планування розслідування – це діяльність слідчого, яка полягає у визначенні оптимального переліку слідчих( розшукових) та інших процесуальних дій, строків та послідовності їх проведення з метою швидкого та ефективного розслідування конкретного злочину.

Планування сприяє вирішенню таких завдань:

- об’єктивно оцінити обставини вчиненого злочину;

- правильно визначити напрями розслідування і способи розкриття злочину;

-своєчасно застосовувати необхідні у відповідних умовах розслідування криміналістичні засоби;

- ефективно і економно використовувати робочий час і мінімізувати затрати сил слідчими.

За своєю структурою планування розслідування включає кілька рівнів.Базовим рівнем є планування роботи слідчого в цілому у кримінальному провадженні. До наступних рівнів належить планування початкового, подальшого та заключного етапів розслідування, планування конкретних слідчих (розшукових) дій, а також тактичних засобів (прийомів, комбінацій,операцій).

На кожному з рівнів планування буде ефективним за умови дотримання таких його принципів, як законність, індивідуальність, динамічність, конкретність, обгрунтованість і реальність.

Принцип законності у плануванні слід розуміти як – точне, неухильне дотримання закону. Законність дій слідчого полягає в тому, що вони мають відповідати КУ, КПК, іншим ЗУ і підзаконним НПА.

Принцип індивідуальності планування передбачає врахування під час його здійснення як своєрідності конкретного злочину, так і індивідуально-психологічних особливостей слідчого як носія криміналістичних знань. Це означає, що слідчий повинен уникати шаблонності, план розслідування має бути побудований не на основі типових версій, а виходячи зі специфіки обставин вчинення конкретного злочину.

Принцип динамічності – плани розслідування не є сталими, а уточнюються і доповнюються по мірі отримання чи виявлення нових фактичних відомостей про вчинений злочин. Наприклад, на підставі нових доказів висуваються нові версії, що вимагає проведення іншого обсягу слідчих (розшукових дій), ніж той , що був запланований попередньо.

Принцип конкретності планування – у сформульованому плані розслідування злочину має бути чіткий перелік процесуальних дій, зазначені їх мета, строки виконання, а також прізвище особи виконавця. План розслідування злочину не може мати загально-описового змісту.

Принцип обгрунтованості – у плані розслідування варто окреслити лише перелік доцільних і необхідних процесуальних заходів, проведення яких забезпечить вирішення завдань слідчого.

Принцип реальності – полягає в тому , що заплановані слідчим дії повинні бути такими, які реально виконати у визначених умовах розслідування та у встановлені терміни.