63. Поняття та структура криміналістичних обліків

Криміналістичні обліки – це науково розроблена сукупність інформаційно-пошукових систем, що створенні та функціонують у правоохоронних органах з метою забезпечення процесу розслідування кримінальних правопорушень певною інформацією про об’єкти та їх ідентифікаційні ознаки.

Інформація, отримана з криміналістичних обліків, сприяє розшуку об'єктів, що раніше реєструвалися, та забезпечує їх ідентифікацію як у непроцесуальній формі (скажімо, встановлення особи невпізнаного трупа за обліком осіб, які пропали безвісти), так і в процесуальній (під час пред'явлення для впізнання розшуканого об'єкта).

Об'єкт криміналістичного обліку - носій інформації, що має значення для кримінального судочинства, який за наявності підстав підлягає реєстрації. До об'єктів належать: люди; трупи невпізнаних осіб; різноманітні предмети; худоба; нерозкриті злочини.

Залежно від завдань, що вирішуються, криміналістичні обліки складаються з оперативно-пошукових та (або) інформаційно-довідкових колекцій.

Оперативно-пошукові колекції призначені для отримання інформації про особу, яка причетна до вчинення злочину; для ідентифікації особи, знаряддя злочину (транспортного засобу, зброї, обладнання тощо, які використовувалися під час вчинення злочину); для встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів та речовин; для встановлення інших фактичних даних, які свідчать про вчинення злочинів конкретною особою; для отримання іншої інформації щодо вчинених злочинів та запобігання їм. Оперативно-пошукові колекції формуються з об'єктів (їх копій, зображень) та (або) відомостей про них, вилучених або отриманих під час огляду місця події, проведення інших слідчих (розшукових) дій та оперативно-розшукових заходів, а також отриманих під час криміналістичної реєстрації дактилокарт, фото- та відеозображень, записів голосів і мовлення осіб, ДНК-профілів.

Інформаційно-довідкові колекції призначені для використання об'єктів, внесених до них, під час проведення експертних досліджень, створення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, оновлення методичної та нормативної бази судової експертизи, підготовки орієнтовної інформації, узагальнення відомостей про причини й умови вчинення злочинів та інших правопорушень з метою запобігання їм. (((Інформаційно-довідкові колекції формуються з об'єктів, що становлять інтерес для оперативно-службової, науково-дослідної та методичної діяльності, є речовими доказами в кримінальних провадженнях, за якими закінчене досудове розслідування і щодо яких є рішення суду про їх поміщення до колекцій, а також об'єктів, отриманих від установ, організацій, підприємств незалежно від форми власності.

70. Поняття та сутність дактилоскопії. Властивості папілярних візерунків. Види дактилскопічних досліджень.

Властивості папілярних візерунків:

ДАКЛИЛОСКОПІЯ - Розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних візерунків шкіри на долонях, пальцях рук з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розслідування кримінальних правопорушень..

У криміналістиці слідам рук приділяється важливе значення, оскільки:

а) контактування руки з яким-небудь об’єктом відбувається переважно долонною поверхнею кисті;

б) на пальцях і долонях рук наявні потожирові виділення, які залишають сліди нашарування;

в) шкіра руки має специфічні властивості.

Шкіра на долонній поверхні рук людини складається з двох основних шарів: верхнього шару — епідермісу та нижнього, що розташований під епідермісом, — дерми. Дерма має будову у вигляді сосочків, розміщених рядами, кожен з яких має незмінну структуру протягом усього життя людини. Епідерміс копіює рельєф сосочків і утворює папілярні лінії — лінійні пагорби, розділені борозенками. Папілярні лінії утворюють візерунки, які становлять основу рельєфу шкіри долонної поверхні руки і підошви стопи. Крім папілярних, на долонній стороні кисті, яка найчастіше бере участь в утворенні слідів рук, розташовані також флексорні (згинальні) лінії, дрібні складки шкіри (зморшки), пори.

Папілярні візерунки наділені трьома основними властивостями:

А) ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ( УНІКАЛЬНІСТЬ: У КОЖНОЇ ЛЮДИНИ – СВІЙ ВІЗЕРУНОК).

Б) СТІЙКІСТЬ (ВІД НАРОДЖЕННЯ – ДО КІНЦЯ ЖИТТЯ);

В) ВІДНОВЛЮВАНІСТЬ ( ПОВНЕ ВІДТВОРЕННЯ У РАЗІ ПОШКОДЖЕННЯ ВЕРХ. ШАРУ ШКІРИ).

Своєрідність візерунків дозволяє класифікувати їх за трьома типами: петльові, дугові, завиткові.

Надзвичайно рідко, але трапляються аномальні (атипові) папілярні візерунки нігтьових фаланг пальців рук людини.

Якщо пальцем торкнутися предмета, залишається потовий (а не потожировий) слід, оскільки на долонях рук, жирових залоз немає. Жирова речовина може потрапити на долоні рук від дотику до інших частин шкіри, обличчя, шиї, волосся, які сильно змащені жировою речовиною. Якщо палець торкається предмета декілька раз, слід стає менш насиченим. Спітнілі руки залишають більш насичені сліди ніж сухі.

Види дактолоскопічних досліджень: Існує три види завдань дактилоскопічної експертизи:

• Ідентифікаційні (це встановлення тотожності особи за сукупністю загальних та окремих ознак, що відобразилися у сліді)

• Ситуаційні (у встановленні механізму події або її елементів виходячи з результатів дослідження ситуації за слідами; Об'єктом ситуаційної експертизи є подія злочину, що відобразилася не лише в окремих слідах, а й здебільшого у речовій обстановці місця події в цілому

• Діагностичні. (встановлюються фактичні обставини на основі самих матеріальних об'єктів – їх слідів, інших відображень фізичних процесів, що супроводжували вчинення злочину, шляхом дослідження властивостей і стану об'єкта, його відображень, результатів дії (події), співвідношення фактів (подій, дій).

Усі три види нерозривно пов'язані між собою і в основному не можуть вирішуватися одне без інших. 

Взаємодія об'єктів на місці події не обмежується відображенням ознак одного об'єкта на іншому, оскільки у слідоутворенні можуть брати участь й інші об'єкти, котрі впливають на механізм взаємодії і надають йому своєрідного характеру. Сукупність конкретних умов відображення рельєфу слідоутворюючого об'єкта характеризує механізм слідоутворення, оскільки в кожному окремому випадку саме він визначає особливості відображення ознак та їх взаємозв'язок.

До питань, які вирішуються в межах діагностичних завдань, можна віднести такі:

• 1) Якою рукою і якими пальцями залишені сліди на певній поверхні?

• 2) Яким є строк збереження слідів рук на склі (дереві, папері, металі тощо) за певних умов?

• 3) Які особливості мають руки людини, яка залишила сліди (відсутність пальців, наявність шрамів тощо) у певному місці?

• 4) Людина, яка залишила сліди на певній поверхні, предметі, є шульгою або правшою?

• 5) Якими ділянками поверхні долоні залишено сліди, виявлені на певному предметі?

• 6) Чи є ознаки перенесення вилучених слідів з однієї поверхні на іншу?

Одним із важливих діагностичних завдань є встановлення давності утворення слідів рук на місці їх виявлення, оскільки це дозволяє визначити часові характеристики вчинення злочину. При встановленні відносної давності утворення слідів рук необхідно звертати увагу на ступінь забрудненості слідів, висоту і ширину папілярних гребінців, які з часом зменшуються, чіткість і контрастність папілярних ліній тощо. До того ж необхідно враховувати всі фактори, які впливають на процес старіння сліду.

До питань, які вирішуються в межах ситуаційних завдань, можна віднести такі:

• 1) Чи утворені сліди на досліджуваному об'єкті при захваті предмета рукою, торканням або іншими діями особи, яка їх залишила?

• 2) У результаті якої дії залишено слід (захват, торкання тощо) на даному предметі?

• 3) Чи піддавалися сліди рук, виявлені на місці події, сторонньому впливу після моменту слідоутворення?

Об'єктами дослідження з метою ідентифікації особи за папілярними лініями рук є сліди пальців та (або) долонь. Речові докази, на яких знайдені сліди рук або припускається їх наявність, мають надсилатися експертові в якомога коротші строки. Експертиза може бути проведена також шляхом дослідження копії сліду на слідокопіювальній плівці, зліпка об'ємного сліду або масштабного фотознімка сліду. Як порівняльні зразки надаються експериментальні відбитки нігтьових фаланг пальців або відбитки долонь осіб, які підлягають перевірці.

Якщо у процесі слідчого огляду не встановлено, якою частиною руки залишено слід, експертові направляються експериментальні відбитки всіх трьох фаланг пальців рук, а також відбитки долонь. Коли є дані, які вказують на те, що слід залишено крайньою верхньою ділянкою нігтьової фаланги, крім відбитків нігтьових фаланг додатково відбираються відбитки цих ділянок. До кола осіб, які перевіряються, треба включати і тих, що не причетні до скоєння злочину, якщо вони могли залишити сліди на місці події, наприклад мешканців квартири, в якій скоєно крадіжку. Встановлення того факту, що слід залишила саме ця особа, запобігає пошуку нових підозрюваних і призначенню зайвих експертиз.