63. Поняття та предмет судової балістики. Завдання балістичних досліджень.

Судова балістика - це галузь криміналістичної техніки, що вивчає ручну вогнепальну зброю, бойові припаси, їх складові частини та елементи, сліди їх дії, а також закономірності відображення та отримання інформації про такі об'єкти, та розробляє на цій основі прийоми, методи і засоби збирання та дослідження вогнепальної зброї, бойових припасів і слідів їх застосування з метою розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

До наукових основ судової балістики відносяться положення загальної балістики, відомості зі спеціальних військових наук (матеріальна частина зброї, конструювання зброї тощо), а також, створена в межах судової балістики, система знань про процес пострілу з ручної вогнепальної зброї, закономірності утворення слідів на кулях, гільзах і перешкодах, їх виявлення та дослідження.

Об'єктами судової балістики, а отже, і джерелами криміналістичної інформації є:

• - ручна вогнепальна зброя, її частини, деталі та приналежності до неї;

• - пристрої, конструктивно схожі з вогнепальною зброєю (ракетниці, стартові, будівельно-монтажні пістолети, зброя для підводного полювання, газові та пневматичні пістолети і револьвери тощо);

• - патрони та їх елементи в тому числі зі слідами вогнепальної зброї: гільзи, капсулі, метальний елемент, клейтухи контейнери, кулі, шріт, картеч тощо;

• - матеріали, інструменти та інші засоби (креслення, записи) для виготовлення зброї або патронів і їх спорядження;

• - предмети зі слідами дії вогнепальної зброї - вогнепальні ушкодження та відкладення продуктів пострілу на перепонах від зброї, з якої здійснено постріл.

До основних завдань, що вирішуються судовою балістикою, відносяться:

• - встановлення властивостей вогнепальної зброї і бойових припасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна вона до стрільби тощо);

• - встановлення обставин застосування вогнепальної зброї: відстані з якої проведений постріл, напряму пострілу, положення стріляючого і потерпілого, кількості пострілів, їх послідовність тощо;

• - визначення групової приналежності зброї та боєприпасів (наприклад, з якого виду та зразка зброї стріляна дана гільза);

• - ідентифікація зброї та бойових припасів за слідами пострілу (наприклад, чи стріляна гільза, вилучена з місця події із рушниці, яку виявили у підозрюваного тощо);

• - встановлення факту проведення пострілу та характеру нанесених снарядом пошкоджень на предметах зовнішнього середовища (наприклад, чи є пошкодження на предметі вогнепальним; який калібр зброї, що спричинила дане пошкодження).

63. Поняття та предмет техніко-криміналістичного дослідження документів.

Техніко-криміналістичне дослідження документів — це розділ криміналістичного документознавства, що являє собою сукупність теоретичних положень та спеціальних методів дослідження документів з метою встановлення фактів, що мають значення для кримінального провадження. Цей розділ спрямований на вивчення технічної сторони виготовлення документа або його частин, ідентифікації матеріалів та засобів, що використовувалися для його виготовлення. Об'єктом техніко-криміналістичного дослідження документів є письмові та машинописні документи-речові докази; найчастіше це паперові документи на яких знаками чи символами закріплені думки людини, певні події або факти.

Безпосередніми об'єктами ТКДД є:

• 1) реквізити документів (типографські, рукописні та машинописні тексти, відбитки друкарських форм, компостерні знаки тощо);

• 2) матеріали документів (матеріал з якого виготовлений документ - папір, картон, ледерин або коленкор (матеріали для обкладинки); матеріали письма - туші, чорнила, фарби, пасти для кулькових ручок тощо; допоміжні матеріали - захисні засоби, клей, хімічні засоби тощо);

• 3) технічні засоби, що використовуються для виготовлення документів (пишучі приладдя та друкарські засоби, поліграфічна техніка, кліше печаток та штампів, різаки, брошурувальні прилади тощо);

• 4) сліди, залишені внаслідок зміни змісту документа (від знарядь письма та інших пристосувань, хімічні та інші речовини).

Завдання ТКДД поділяють на діагностичні, ідентифікаційні та класифікаційні:

• - діагностичні завдання полягають у встановленні способу виготовлення документа або його частини, факту та способу зміни початкового змісту, самого початкового змісту, часу виготовлення документа тощо;

• - ідентифікаційні завдання полягають у ідентифікації технічних засобів виготовлення бланків документа або їх фрагментів, матеріалів документа, виконавця машинописного документа, особи, яка вирізала кліше печатки, цілого за частинами тощо;

• - класифікаційні завдання вирішуються при необхідності встановлення типу, системи та моделі друкарського засобу, елекрофотографічного апарату, класу паперу тощо.

Технічна експертиза документів поділяється на два види: експертиза реквізитів документів та експертиза матеріалів документів.

Завдання судово-технічної експертизи реквізитів документів:

• - встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів та їх відбитків;

• - встановлення факту і способу внесення змін до документа (підчищення, дописування, травлення, переклеювання фотокарток, вставка тощо);

• - встановлення факту залитих, замазаних, вицвілих та інших слабо видимих або невидимих текстів (зображень) на різних матеріалах, а також текстів (зображень) на обгорілих та згорілих документах за умови, що папір з якого вони виготовлені, не перетворився на попіл;

• - встановлення типу, системи, марки, моделі друкарської техніки (друкарські машини, касові, телефонні та інші літерно-цифрові апарати), а також ідентифікація цих засобів за відбитками їх знаків;

• - ідентифікація печаток, штампів, факсиміле за їх відбитками;

• - ідентифікація засобів розмножувальної техніки за їх відбитками;

• - ідентифікація компостерних знаків за просічками;

• - ідентифікація приладів письма за штрихами;

• - ідентифікація особи, яка надрукувала машинописний текст, намалювала або вирізала зображення, за особливостями навичок виконавця;

• - встановлення належності літер певному комплекту шрифту;

• - визначення відносної давності виконання документа або його фрагментів, а також послідовності нанесення штрихів, що перетинаються;

Завданням судово-технічної експертизи матеріалів документів є встановлення роду, виду (іншої класифікаційної категорії) матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлявся) документ (наприклад, папір, барвники, клейкі речовини) та їх спільної родової (групової) належності.

Судово-технічна експертиза пов'язана з судово-почеркознавчою, трасологічною, криміналістичною експертизою матеріалів та виробів. Вони можуть утворювати предмет комплексної експертизи, яка виконується декількома спеціалістами. Наприклад, для вирішення питання про факт дописування та зміни початкових рукописних записів призначається саме комплексна експертиза; також комплексним дослідженням визначається питання про спосіб виконання підпису - графічного або технічного підроблення.