6. Використання спеціальних знань в ході розслідування економічних злочинів.

Спеціальні знання, що використовуються при розслідуванні злочинів, це система знань, навичок і вмінь у галузі науки, техніки, мистецтва або ремесла, які застосовуються суб'єктами розслідування кримінальної справи при виконанні процесуальних, слідчих, організаційних дій, оперативно-розшукових заходів, в різних їх формах вираження.

Залучення осіб, що володіють пізнаннями в науці, техніці і ремеслі, до дослідження економічних злочинів зазвичай викликано або вимог кримінально-процесуального закону, або необхідністю виконання обізнаними особами дій поза слідчих заходів, але в інтересах проведеного розслідування.

Коло осіб, що володіють спеціальними знаннями, досить широкий. Це співробітники експертних установ Мін'юсту, працівники експертно-криміналістичних підрозділів поліції, представники контролюючих органів, банківських та інших органів, інженери, фінансисти, економісти, бухгалтери, механіки та інші фахівці підприємств, співробітники науково-дослідних інститутів, викладачі вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, а також інші особи, які мають спеціальну підготовку.

Суб'єктами використання спеціальних знань є: експерт, спеціаліст, слідчий, прокурор, суддя, оперативний працівник.

Досягнення наук широко використовуються в різних формах залучення фахівців до виробництва слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.

На попередньому слідстві спеціальні знання можна використовувати у двох умовно виділених формах: у формі консультацій й у формі участі спеціалістів у слідчих діях (в тому числі у виробництві експертиз).

Консультативна форма - це залучення фахівця у випадках, не оформлених як слідча дія. По суті, ця форма являє собою запрошення фахівця для висвітлення питань вузькопрофесійного характеру в галузях знань, де слідчий не компетентний.

Консультація фахівця може мати вигляд як довідкової, так і дослідницької діяльності. У першому випадку слідчий розраховує на отримання довідок з загальних питань. Довідкова діяльність фахівця дає можливість слідчому правильно орієнтуватися в обстановці, що створилася, приймати рішення про призначення експертиз, визначати коло питань, адресованих експертові і т. п. Сутність її полягає в тому, що слідчий в усній або письмовій формі задає питання фахівцю, який дає відповідь на них у вигляді довідки, не проводячи спеціального дослідження. 

До участі в слідчих діях спеціалісти залучаються при:

• недостатньому оволодінні слідчим прийомами і засобами швидкого і якісного виконання тієї чи іншої роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок;

• одночасному застосуванні низки засобів криміналістичної техніки;

• необхідності виконати великий обсяг роботи, яка вимагає спеціальних знань і навичок.

Потреба в допомозі спеціаліста-консультанта виникає на початковому етапі розслідування, коли слідчому необхідно одержати консультацію зі спеціальних термінів та економічних категорій, механізму господарювання, суті господарських процесів та операцій, оцінки економічної діяльності, вказівок, рішень, у зв’язку з аналізом стану обліку, звітності, механізму їх формування, правильності їх складання, вивчення порядку обліку і руху товарно-матеріальних цінностей, фінансів, відбиття в документах фактів, що мають ознаки порушень економічних процесів. Спеціаліст допоможе слідчому виявити і простежити порушення економічних зв’язків у діяльності суб’єктів господарювання, поставити питання експерту, визначити завдання ревізорам.

7-8. Елементи криміналістичної характеристики злочинів

Криміналістична характеристика – це результат наукового аналізу та узагальнення типових ознак певного виду або роду злочинів. Вона відображає злочин і складові його елементи. Крім криміналістичної характеристики злочинів, існують кримінально-правова, кримінально- процесуальна, кримінологічна характеристики.

Призначення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона сприяє: 1) розробленню окремих методик розслідування; 2) побудові типових програм і моделей розслідування злочинів; 3) визначенню напряму розслідування конкретного злочину. Ця характеристика слугує слідчому своєрідною інформаційною базою, набором відомостей про цей вид злочинів.

Основними елементами криміналістичної характеристики є сукупності ознак, що визначають: 1) спосіб злочину; 2) місце та обстановку; 3) час учинення злочину; 4) знаряддя і засоби; 5) предмет посягання; 6) особу потерпілого (жертви); 7) особу злочинця; 8) типові сліди злочину.

Спосіб злочину – це образ дій злочинця, що виражається у певній системі операцій і прийомів. Спосіб злочину є збірним поняттям. Його структура охоплює: способи готування до злочинного діяння, способи його вчинення і способи приховування (маскування). 

 Місце та обстановка вчинення злочину. Місце вчинення злочину як елемент криміналістичної характеристики дає змогу відповісти на запитання – де вчинено злочин.

Час вчинення злочину.  Час впливає на всі етапи виникнення, існування і використання доказової інформації. Урахування впливу часового фактора під час розслідування дає змогу: а) визначити час події злочину; б) встановити часові зв'язки між фактами; в) з'ясувати черговість подій, дій або фактів; г) обчислити тривалість різних подій та ін.

Знаряддя і засоби вчинення злочину. Знаряддя злочину – це предмети і речовини, що злочинець використовує для досягнення очікуваного злочинного результату. 

Предмет злочинного посягання. Це речі матеріального світу, впливаючи на які особа посягає на ті або інші суспільні відносини. Точне встановлення предмета злочинного посягання дає можливість відмежувати один злочин від одного, суміжного з ним. 

Особа потерпілого. Система ознак, що належать до особи потерпілого, має складну структуру. Вона охоплює загальні демографічні ознаки (стать, вік, місце проживання, роботи або навчання, професія, фах, освіта та ін.), дані про спосіб життя, риси характеру, навички і схильності, зв'язки і стосунки. Дані про потерпілого містять також відомості про його віктимність (схильність окремих людей ставати через низку обставин жертвами певних злочинів).

Особа злочинця. Система ознак особи злочинця включає дані демографічного характеру, деякі моральні властивості і психологічні особливості. Особа злочинця – це поняття, що виражає сутність особи, що вчинила злочин. 

Типові сліди злочину. Це будь-які зміни середовища, що виникли в результаті вчинення в такому середовищі злочину.

Сліди злочину охоплюють: а) зміни в речовій обстановці; б) сліди – відображення (сліди рук, ніг, транспорту, інструментів тощо); в) предмети – речові докази; г) документи (письмові, електронні та ін.); ґ) ідеальні сліди (сліди пам'яті людини); д) запахові сліди; е) сліди – мікрочастинки; є) звукові сліди.

9. Засоби криміналістичної тактики.

Засоби криміналістичної тактики - це засоби досягнення поставлених завдань у діяльності з розслідування та попередження кримінальних правопорушень, які відносяться до сфери криміналістичної тактики. Засоби криміналістичної тактики - це засоби, за допомогою яких слідчий вирішує тактичні завдання розслідування злочинів.

Слідчий, інший компетентний суб'єкт (прокурор, співробітник оперативного підрозділу, суд) обирає той чи інший засіб на основі всебічного вивчення обставин розслідуваного провадження, конкретної слідчої ситуації, наявності й характеру протидії з боку окремих учасників розслідування та інших умов.

До засобів криміналістичної тактики відносяться:

• тактичний прийом - це найбільш раціональний спосіб дії чи найбільш доцільна лінія поведінки слідчого, іншого компетентного суб'єкта, у процесі збирання, дослідження, використання доказової інформації;

• криміналістична рекомендація - науково обґрунтована і апробована практикою порада, що стосується вибору і застосування техніко-криміналістичних засобів, криміналістичних прийомів і методів збирання, дослідження і використання доказової інформації;

• тактика слідчої (розшукової) (негласної слідчої (розшукової), процесуальної) дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс її можливої реалізації;

• тактична комбінація - поєднання тактичних прийомів та інших заходів, що спрямовані на встановлення певних обставин або вирішення практичного завдання і зумовлене цією метою і слідчою ситуацією окремої слідчої (розшукової), негласної слідчої (розшукової), процесуальної дії;

• тактична операція - комплекс слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, оперативних-розшукових, організаційно-технічних та інших заходів, які проводяться за узгодженим планом та спрямовані на вирішення конкретного практичного завдання під час розслідування.

10. Класифікація тактичних прийомів.

Класифікація тактичних прийомів:

1. за видом процесуальної дії:

• тактичні прийоми огляду місця події;

• тактичні прийоми допиту;

• тактичні прийоми обшуку;

• тактичні прийоми інших процесуальних дій;

2. З точки зору послідовності вирішуваних тактичних завдань:

• початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

• проміжні (спрямовані на встановлення фактів, що підлягають доказуванню чи формування відповідних висновків: наприклад, встановлення особи потерпілого, ідентифікація викраденого майна, доказування алібі підозрюваного);

• кінцеві, спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття підсумкових процесуальних рішень.

3. за діапазоном застосування:

• тактичні прийоми, які використовуються під час провадження тільки окремих слідчих (судових) дій (допит на місці події, орієнтація на професійні навики обшукуваного тощо);

• тактичні прийоми, які використовуються у декількох (багатьох) процесуальних діях (постановка тих чи інших запитань, використання типових аналогів, аналіз слідів, предметів, їх ознак тощо);

4. Залежно від змісту та призначення тактичні прийоми є:

• пізнавальні (спрямовані на встановлення обставин кримінального провадження шляхом виявлення і дослідження криміналістичної інформації);

• управлінські (спрямовані на здійснення ефективної взаємодії із залученими до діяльності з розслідування особами);

• організаційно-технічні (забезпечують оптимальні зовнішні умови і необхідні організаційно-технічні засоби діяльності). Тактичні прийоми управлінської та організаційно-технічної груп є допоміжними.

5. за об'єктом спрямованості (або сфери реалізації):

• тактичні прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину (постановка контрольних запитань, пред'явлення фотознімків, висновків експертиз);

• тактичні прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища (аналіз слідів, предметів та їх ознак, використання уявної реконструкції елементів події).;