35. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Різні розуміння їх змісту і співвідношення в історії філософії

Вихідний момент пізнання – це зустріч суб’єкту пізнання з його об’єктом. Суб’єкт – це активна сторона взаємодії, носій діяльності, спрямованої на об’єкт, і носій пізнання, яке супроводжується його суб’єктивною оцінкою. Суб’єкт може бути індивідуальним і колективним. Відповідно об’єкт – це те що протистоїть суб’єкту, що спрямована багатопланово(предметно-практична, пізнавальна, оцінювальна) діяльність суб’єкта. При цьому об’єктом може бути і матеріальне і духовне явище. Суб’єкт об’єктне пізнавальне відношення взяте, як безпосереднє данне знаходить своє вираження в історії філософії у вигляді двох принципово різних моделей: перша модель, що трактує пізнання, як взаємодію двох природних систем,(н.д.ключ – об’єкт, віск – суб’єкт, відбиток – образ у свідомості субєкта , реальна місцевість на мапі)2. модель трактує пізнання, як те що визначається структурою індивідуальної свід.(розуміння суб’єктом самого себе) 1 мод. Можна назвати моделлю пізнання, розглянутого ззовні, а другу з середини об’єкта.

36. Причини єдності діалектики, логіки і теорії пізнання

Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання виражає єдність законів розвитку, тотальність процесів розвитку, що захоплюють і природу, і людське мислення і суспільство. Цей принцип приводив у зніяковілість марксистських діалектиків. В Гегелівській діалектиці принцип єдності, логіки, діалектики і теорії пізнання втілився з усією можливою послідовністю як принцип тотожності мислення і буття. Матеріалістичній діалектиці(Маркситській) виникли труднощі з його застосуванням. Інше формулювання єдності логіки діалектики і теорії пізнання – єдність діалектики об’єктивної, діалектики природи та діалектики суб’єктивної(діалектики мислення). В такому формулюванні відмінність різних форм діалектики визначається але не розкривається. Коли ж з’являється назва трьох різних теоретичних дисциплін – діалектики, логіки, теорії пізнання, стає очевидним і принциповим існуванням розвитку в різних формах. Отже, головна з причин єдності логіки діалектики і теорії пізнання полягає в наступному: діалектика вивчає прояви розвитку у природі(діалектика об’єктивного), логіка вивчає особливості розвитку в людському мисленні, а теорія пізнання намагається пов’язати діалектику об’єктивну та суб’єктивну за допомогою принципу відображення.

37. Чуттєве і раціональне. Роль інтуїції в процесі пізнання

В процесі розвитку філософії склалося 2 основні напрямки щодо співвідношення чуттєвого та раціонального пізнання: 1. сенсуалізм (предст. Джон Локк, Дідро, суть: „у мисленні нема нічого, що раніше не було у відчуттях”, тому справжнє пізнання – це емпіричне пізнання, що засноване на чуттєвому досвіді, тобто єдиним джерелом знань є відчуття. 2. раціоналізм (предст. Рене де Карт, Лейбніц, суть: справжнє достовірне знання не може бути отримане емпіричним шляхом за допомогою досвіду, знання мають лише одне джерело і це наш розум. Діалектика об’єднує їх, каже що це 2 форми одного і того ж процесу. Ця дискусія між сенсуалістами і раціоналістами була вирішена у діалектичній філософії, яка стверджує, що не буває раціонального пізнання поза чуттєвим і навпаки. Чуттєве та раціональне пізнання знаходяться в органічній єдності та взаємодії. Структура чуттєвого пізнання: 1. відчуття (фіксують певні властивості речей, н-д: яблуко – кисле, кругле, тверде, червоне, ароматне), 2. сприйняття(дають можливість поєднати відчуття та створити певний образ речі, присутнє раціональне мислення), 3. уявлення(відтворення образу речі без безпосереднього контакту з річчю). Структура раціонального пізнання: 1.поняття(це логічна форма, в якій відображаються загальні риси, властивості, ознаки певних речей, явищ, предметів); 2. судження(це раціональна форма мислення, в якій щось стверджується або заперечується. Існує у формі речення. (Н.д. Україна – це європейська демократична держава); 3. умовивід(це форма раціонального мислення, за доп. Якої отримують нове знання на основі висновку з двох або більше суджень(н.д В усіх вузах України вивчають філософію. Ну.”ОНЮА” – вищий навчальний заклад. Висновок: у всіх вузах України вивчається філософія)

Інтуїція - це здатність людини осягнути істину, передбачити істину, передбачити ситуацію втручання. Це здатність суб’єкта робити в процесі пізнання висновок, що є науковим відкриттям, не усвідомлюючи проміжних ланок аргументації. Етапи інтуїтивного пізнання: 1.Визначення проблеми; 2. пошуки рішення(підготовчий етап(відбувається на рівні свідомості) 3. підсвідомий(незрозумілий нам, ми його пояснити не можемо); 4.здобуття рішення(отримання знання) – це знання є раптовим, неусвідомленим, незрозумілим, потребує перевірки.