Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Філософія- екзамен.rtf
Скачиваний:
8
Добавлен:
19.07.2019
Размер:
834.39 Кб
Скачать

38. Змістовне і формальне в процесі пізнання

У середині пізнання проводять відмінність між( несправжнім ) формальним або абстрактним пізнанням і ( справжнім ) змістовним або конкретним пізнанням. Змістовна форма пізнання – це відбиток внутрішньої форми самого досліджуваного об’єкта. Ця внутрішня форма - специфічний спосіб організації будь якого визначеного матеріалу, тобто ця форма є об’єктивною, універсальною формою буття, взаємодії і розвитку змісту будь-кого досл. Об’єкту. Без знання цієї форми, що виражається в категоріях і законах діалектики ніякий учений не спроможний взагалі побачити і зрозуміти свій конкретний, специфічний об’єкт. Формальна форма - це форма, що байдуже(формально) ставиться до свого змісту. Формальна форма логіки упредметнює будь-яке знання в мові, перетворюючи його таким чином на інформацію для того щоб знання можна було зберігати, використовувати.

39.Емпіричне і теоретичне у пізнанні. Факт, ідея, гіпотеза і теорія

Емпіричний рівень пізнання базується на чуттєвому. Методи емпіричного пізнання: спостереження, експеримент, аналогія. Це знання отримане за допомогою досвіду і має справу з індивідуальними властивостями об’єкту. Основою емпіричного знання є факт(подія, явище, те, що відбулося) Теоретичний рівень пізнання базується на раціональному. Методи теоретичного пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного. Це знання отримане за допомогою розуму(логічного мислення) і має справу з загальними, необхідними, закономірними властивостями об’єкту. Теоретичне знання має справу з теорія(теоретичними законами) Теоретичний рівень пізнання включає в себе: ідея, гіпотеза, проблема, теорія. Ідея – логічна форма відображення, певні зв’язки, котрі спрямовані на їх практичне втілення. Поєднує у собі реальну дійсність, суб’єктивну мету, а також бажання її реалізувати. Ідея виконує ряд функцій: 1. підсумовує досвід попереднього процесу пізнання; 2. синтезує знання у цілісну систему; 3. виконує роль активних евристичних принципів(дещо нове) 4. спрямовує пошук нових шляхів вирішення проблем. Ідеї можуть бути: істинними, хибними, конкретними, абстрактними. Ідея оформлюється у вигляді проблеми. Перехід від ідеї до гіпотези – здогадання знання важлива форма розвитку науки – є формою розвитку пізнання, засобом переходу від невідомого до відомого, від незнання до знання, від неповного до повного знання. Гіпотеза повинна відповідати ряду вимог: 1. повинна пояснювати коло явищ для аналізу яких вона визивається; 2. повинна бути простою, зрозумілою і логічною; 3. повинна бути розрахована на можливість практичного підтвердження. Гіпотези можеть бути достовірними і недостовірними. Теорія - змістовна сис-ма знань, котра об’єдную деяку сукупність явищ та процесів на відміну від гіпотези. Теорія завжди є знанням достовірним і перевіреним практикою. Наукова теорія виконує 2 основні функції: 1.систематизація знань; 2. відкриття шляхів до пошуку нових знань.

40. Принцип конкретності істини, абсолютне і відносне в істинному знанні

Принцип конкретності істини базується на методі „сходження від абстрактного до конкретного”. Абстрактне і конкретне це форми пізнання. Конкретне – це багатостороннє, складне, складене, суттєве сприйняте багатоманіття речей і явищ. Абстрактне - це сторона, частина цілого однобічча, щось нерозвинене. Істина(з точки зору Аристотеля класичне розуміння істини) – адекватне відображення дійсності. Це адекватне відображення у свідомості людини, в її уявленнях, поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об’єктивної дійсності. Істина завжди конкретно. Вона буває об’єктивною(такий зміст знання, який не залежить від людини, її свідомості і думки), абсолютною(повне, точне, вичерпане відображення об’єкта в мисленні людини), відносною(неповне, незавершене, неостаточне знання, котре в процесі пізнання, уточнюється і поглиблюється). На противагу істині існує таке поняття, як заблудження – невідповідність нашого знання сутності речі, недостовірність суб’єктивного знання про предмет його об’єктивному змісту. Заблудження сприймається, як абсолютна істина, але насправді таким не є.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]