Словарь - Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.

51. Необхідність і випадковість. Осмислення висновків синергетики для поглиблення розуміння цих категорій

Ця пара категорій, її функціонування затісно пов'язано з попередньою парою. Так, Гегель писав: "Випадковість ... Є дійсне в значенні чогось тільки можливого". Коли реальність виступає в значенні чогось тільки можливого? Тоді, коли вона береться абстрактно, коли розвивається предмет знаходиться ще на перших стадіях власного виникнення і становлення, коли він - ще тільки неоформлене сутність, річ-в-собі, з якої невідомо що ще вийде надалі (здібності і неможливості його долі різноманітні і рівносильні). така випадковість має зовнішній характер, основа її - поза її самої. На самий серйозний облік конкретно таких станів робить упор нова наука синергетика. Вже на цьому рівні випадкове потрібно, а потрібне випадком, але їх взаємопроникнення ще немає. Іншу картину ми бачимо, коли реальність набуває форму здійсненої здібності. Тут функція підстави переноситься на внутрішню для системи, що розвивається необхідність. Простежуючи різні стадії розвитку необхідності, Гегель називав їх відносної, справжньою і абсолютною необхідністю. Але навіть у самому розвинутому стані необхідність проявляє себе не інакше, як через випадковість.

52. Категорії „можливості” і „дійсності”

Дійсність (реальність) в абстрактному сенсі - це як би "голе" буття, звичайне наявність чогось, що містить у собі ще нереалізовані здібності - формальні і справжні. Реальність в конкретному значенні - це здійсненність. Конкретно про таку реальності каже Гегель у власній відомій фразі: "Все дійсне доречно, все розумне справді". Це - стійка, доречно влаштована, повноцінна конкретність.

53. Категорії цілого і частини

Абстрактно-розумове розуміння даних категорій є як би кількісним, великим: "ціле більше частини", "ціле дорівнює сумі частин" і т. Д. Але дійсне ціле - це далеко не лише сукупність і взаємодія частин, а процес самопорождения і самотворення себе як цілого і всіх форм власного існування і розвитку. Характеризуючи ціле як характеристику сфери суті, Гегель зазначав: "Щире є ціле, але ціле є лише сутність, завершується через свій розвиток". Як це не парадоксально звучить для буденної свідомості, але діалектика цілого і частин полягає в тому, що лише одна з частин цілого складає сутність всіх інших частин, лише вона у власному розвитку виробляє свої інші частини як форми власного власного існування. У останніх вона, ця породжує ціле частина, має себе ж, але в іншій формі.

54. Категорії причини слідства

Під причинністю розуміється внутрішня, потрібна зв'язок двох подій, ставлення заподіяння, потрібного породження одного іншим. Працююча, породжує, активна сторона є причина, сторона визначається і породжувана є наслідок (в іншій термінології - дія). Заподіяння не зводиться до зовнішнього механічної дії завдає речі на сприймаючу цю дію. Для системи, що розвивається принципова причинність як "обумовлює себе", причинність, що переростає у взаємодію. Так, будь-який суспільно-потрібний підсумок (наслідок) трудової реальності потрібно виступає передумовою подальшого розвитку трудового процесу. Прямолінійне дію "причина - наслідок" змінюється циклічним самопрічіненіем, т. Е. Тим, що Спіноза і називав передумовою самої себе, або субстанцією. Ми зустрічалися з даною категорією, кажучи про світі в цілому, про Універсум, але категорія субстанції застосовується і для дослідження кожного конкретного саморозвивається формоутворення. Субстанція в такому випадку розуміється як внутрішня єдність, справжня база взаємодії частин даної системи, як її загальна сутність. Ці два розуміння категорії субстанції затісно взаємопов'язані між собою, оскільки універсальні закони розвитку матерії-субстанції з'являються не десь в абстрактному просторі та часі, а в кожній конкретній формі прояву процесу розвитку.