67. Людина як целостноое освіту. Діалектика біологічного і соціального в людині

Людина як цілісне утворення - носій складної внутрішньої структури (індивід, особистість, суб'єкт діяльності), що володіє внутрішньою активністю. Людина як цілісне утворення характеризується інтегрованістю, самодостатністю і автономністю.

Людина як цілісний освіта - це прояв функціонального щодо структурного цілого; цілісність є результат внутрішньої єдності та узгодженості у взаємодії всіх структурних компонентів цілого.

З одного боку, людина - жива істота і повинен підкорятися загальним законам розвитку живої природи, або біосфери. З іншого боку, він - соціальна істота, яка провадить певні знаряддя і з їх допомогою створює необхідні йому предмети, продукти харчування і особливу штучне середовище проживання. Біосфера підпорядковується законам біологічного розвитку. Людина ж живе за законами суспільного розвитку. Отже, в самій людині з'єднані як би два начала - природне і суспільне, біологічне та соціальне.

Формування характеру, здібностей, форм поведінки людини, її інтересів і схильностей визначається суспільним середовищем, в якій він живе. У відомій повісті Кіплінга "Мауглі" розповідається про хлопчика, який виріс серед вовків і повернулася до нормального людського життя. Берроуз в романі «Тарзан - приймак мавпи» розповідає щось подібне про людину, вирощеному мавпою та добівшемся згодом великих успіхів у світі капіталістичного бізнесу. У дійсності ж, як це строго доведено, подібні факти просто неможливі. У тих випадках, коли діти дійсно потрапляли до диких тварин і виживали, вони вже ніколи потім не могли повернутися до нормального людського життя. Людина виховується і виростає повноцінною людиною тільки в суспільному середовищі. Лише з її допомогою він оволодіває мовою, свідомістю, культурою, навичками громадської поведінки, здатністю трудитися і перетворювати світ. Звісно, певні біологічні задатки і спадкові біологічні ознаки притаманні людині як будь-якій живій істоті, але й вони є не тільки результатом біологічної еволюції, а й наслідком декількох мільйонів років соціального розвитку. Саме тому, не заперечуючи біологічну основу життєдіяльності людини, філософія марксизму-ленінізму шукає ключ до вирішення всіх проблем сучасного суспільства не в біологічній, а в соціальній природі людини.

68. Співвідношення понять "людина", "індивід", "особистість"

Поряд з поняттям "особистість" вживаються терміни "людина", "індивід", "індивідуальність". Змістовно ці поняття переплетені між собою.

Людина - це родове поняття, яке вказує на віднесення істоти до вищого ступеня розвитку живої природи - до людського роду. У понятті "людина" стверджується генетична зумовленість розвитку власне людських ознак і якостей.

Індивід - це одиничний представник виду "homo sapiens". Як індивіди люди відрізняються один від одного не тільки морфологічними особливостями (такими, як зростання, тілесна конституція і колір очей), але і психологічними властивостями (здібностями, темпераментом, емоційністю).

Індивідуальність - це єдність неповторних особистісних властивостей конкретної людини. Ця своєрідність його психофізіологічної структури (тип темпераменту, фізичні та психічні особливості, інтелект, світогляд, життєвий досвід).

Співвідношення індивідуальності й особистості визначається тим, що це два способи буття людини, два його різні визначення. Розбіжність ж цих понять проявляється, зокрема, в тому, що існують два відмінних процесу становлення особистості та індивідуальності.

Становлення особистості є процес соціалізації людини, який полягає в освоєнні їм родової, суспільної сутності. Це освоєння завжди здійснюється в конкретно-історичних обставинах життя людини. Становлення особистості пов'язане з прийняттям індивідом вироблених у суспільстві соціальних функцій і ролей, соціальних норм і правил поведінки, з формуванням умінь будувати відносини з іншими людьми. Сформована особистість є суб'єкт вільного, самостійного і відповідального поводження в соціумі.

Становлення індивідуальності є процес індивідуалізації об'єкта.

Індивідуалізація - це процес самовизначення і відокремлення особистості, її виділення зі спільноти, оформлення її окремо, унікальності та неповторності. Що стала індивідуальністю особистість - це самобутній, активно і творчо виявив себе в житті людей.

У поняттях "особистість" і "індивідуальність" зафіксовані різні сторони, різні виміри духовної сутності людини. Суть цієї відмінності добре виражена в мові. Зі словом "особистість" зазвичай вживаються такі епітети, як "сильна", "енергійна", "незалежна", підкреслюючи тим самим її діяльнісну представленість в очах інших. Про індивідуальності кажуть "яскрава", "неповторна", "творча", маючи на увазі якості самостійної сутності.