47. Психологія освідування

Огляд тіла живої людини сторонньою особою завжди пов'язаний з психологічною напругою освідуваного.

КПК забороняє при освідуванні вчиняти дії, що принижують гідність освідуваної особи або небезпечні для її здоров'я. Крім того, не допускаються дії, що завдають біль та дії, що негативно впливають на зовнішній вигляд і самопочуття освідуваного.

Особливий такт повинен дотримуватися при фіксації слідів та особливих прикмет, що знаходяться на закритих та інтимних частинах тіла шляхом фотозйомки та відеозапису. При подібного роду фіксації слідів злочину та особливих прикмет етично не фотографувати обличчя освідуваного.

Слідчий зобов'язаний проявити увагу до всіх прохань освідуваного, зокрема його заявам про відвід учасникам освідування. Вимоги освідуваної особи можуть бути мотивовані заінтересованістю цих учасників у результатах справи, наявністю особистих неприязних відносин, невисокими моральними якостями, які дозволяють припустити, що відомості, які стануть їм відомими, можуть бути використані для дискредитації або шантажу освідуваного.

З урахуванням психологічного стану освідуваного необхідно вирішити і питання про підбір понятих. Бажано, щоб понятими були особи, не знайомі з освідуваним, краще близькі за віком. Це допоможе зняти або зменшити психологічну напругу людини.

Примусове освідування можливе тільки у виняткових випадках, коли вичерпані всі можливості переконання, роз'яснення необхідності освідування як засобу відшукання істини у справі, і при цьому досліджувані обставини не можуть бути встановлені за допомогою інших засобів доказування.

48. Психологія обшукуваного

Для обшукуваного в ході розслідування злочину можуть скластись 2 основні ситуації: 1) коли обшук для нього виявився несподіваним, в результаті чого він не зміг вчинити дії, спрямовані на обладнання сховища або знищення предметів чи документів. 2) коли обшукуваний допускав (передбачав) можливість проведення у нього обшуку, тому приховав шукане, психологічно підготувався до конфліктної ситуації, на рівні свого інтелектуального розвитку змоделював можливий хід пошукової діяльності та залежно від того різні варіанти своєї поведінки.

Через захисні механізми обшукуваний може проявити комунікабельність і замкнутість, стриманість і показну відвертість, високомірність та агресивність.

Інколи злочинці, грунтуючись на розумінні психологічних особливостей обшуку, досить тонко підходять до схову речей, розраховуючи на створення їх суб'єктивної недоступності для шукаючого, оскільки він, як правило, звертає увагу на те, що не кидається у вічі, не лежить на поверхні.

Нерідко обшукуваний намагається спровокувати зі слідчим конфлікт, розпочати сварку, влаштовує провокації, щоб вивести його з рівноваги, розуміючи, що роздратованій, схвильованій людині важче виконати свою роботу. У таких ситуаціях важливо зберігати спокій, не дати вести себе по бажаному для злочинця шляху. Якщо не вдається закликати таку особу до порядку на місці обшуку, її необхідно видалити.

Феномен звикання до небезпеки виникає тоді, коли предмети злочинного посягання знаходяться в особи більш чи менш тривалий час. Спочатку злочинець намагається їх надійно заховати, облаштовує спеціальні схови, піклується про маскуючи ознаки. Однак після спливу певного часу, злочинець поступово перестає ховати, втрачає обережність. У таких випадках зброя, знаряддя вчинення злочину, предмети, нажиті злочинним шляхом, залишаються поза тайниками, на виду.