17. Закономірності сприйняття руху

Сприйняття руху є дуже складним процесом, природа якого ще не до кінця з'ясована. Якщо предмет об'єктивно рухається у просторі, то ми сприймаємо його рух внаслідок того, що він виходить із сфери найкращого бачення і цим змушує нас рухати очима або головою, щоб знову зафіксувати на ньому погляд. Зміщення ж точки по відношенню до положення нашого тіла вказує нам на її пересування у просторі.

Сприйняття руху залежить від швидкості об'єкта, що рухається, і відстані між ним та суб'єктом, який його сприймає: чим більша дана відстань, тим більша неточність сприйняття, при цьому швидкість руху сприймається як повільніша.

Точність сприйняття швидкості залежить від кута зору, а також відстані до об'єкта, що рухається: чим більший вказаний кут та чим ближче об'єкт, що рухається, тим більшою видається швидкість руху.

Умовно, ознаки відчуття швидкості руху можна поділити на три групи, залежно від того органу відчуття, який відображає цю ознаку:

1) вестибулярний апарат  і все тіло людини сприймає такі ознаки, як прискорення, уповільнення, зміна напряму руху та вібрація;

2) зоровий орган сприймає рух за наявності орієнтирів залежно від їх розташування (віддаленості від спостерігача);

3) слухові органи сприймають роботу механізмів 

Швидкість руху сприймається людиною на основі логічних висновків, коли конкретна швидкість руху сприйматися не може, а про її параметри можна судити лише за результатами руху об'єкта та супутніми руху ознаками. Тобто сприймається не сама швидкість, а результат руху і по ньому вже дається оцінка швидкості. Трупи, кров, деформований транспорт, звук гальмування автомобіля, сильні удари, зміна напряму руху, вібрація можуть значно спотворити сприйняття людиною швидкості, повністю підпорядкувати її оцінку помилковим висновкам.

У сприйнятті руху певну роль відіграють і опосередковані ознаки, що створюють враження руху. Таке враження руху може викликати незвичне для статичного тіла положення частин фігури (піднята нога, відведена рука, яка начебто замахується).

21. Асоціація як метод запам’ятовування.

Діяльність людської пам'яті переважно полягає у запам'ятовуванні та відтворенні слідів побічним шляхом за асоціаціями, яких є три основні види: 1) асоціація за сумісністю; 2) асоціація за контрастом; 3) асоціація за схожістю.

Асоціація за сумісністю — це елементарний вид зв'язків без істотного переопрацювання інформації. Наприклад, людина зустрілась з іншою людиною, з якою вона познайомилась у іншому населеному пункті. Тоді у неї може виникнути асоціація про цей населений пункт.

Асоціація за контрастом. Це зв'язок двох протилежних явищ (наприклад, зустрівши низькорослу людину, можна згадати людину дуже високого зросту).

Асоціація за схожістю (наприклад, сприймаючи одну конструкцію, інженер може за асоціаціями згадати іншу; слухаючи музику одного композитора (виконавця) можна згадати музику іншого тощо).

Такі асоціації вимагають не протиставлення, що властиве контрастній асоціації, а складного переопрацювання отриманої інформації, виокремлення суттєвих ознак сприйнятого об'єкта, його узагальнення з тим, що зберігається в пам'яті.