14. Закономірності сприйняття предметів

Величина предметів, що сприймаються залежить від кута зору та відстані, з якої вони спостерігаються. Знаючи величину предмета, ми за цими даними визначаємо відстань, на якій він знаходиться; навпаки, знаючи, конкретну відстань, визначаємо величину предмета.

Сприйняття форми предметів передбачає чітке визначення їх обрисів та меж. Воно залежить від чіткості зображення, тобто від гостроти зору.

Одні люди краще помічають те, що стосується матеріальних предметів. Вони звертають увагу на якість речі, матеріалу, з якого вона виготовлена, помічають її недоліки і переваги. Це так звана предметна спостережливість. Інші добре помічають психічні властивості особистості, непогано знають внутрішній світ людини. У цих людей розвинутапсихологічна спостережливість. Деякі люди володіють обома видами спостережливості.

Для сприйняття предметів важливу роль відіграє знання про предмет, що сприймається. Якщо людина має правильне уявлення про цей об'єкт, розуміє хід події, вона краще і більш осмислено сприймає його (хоча в цьому криється небезпека доповнення фактичних обставин уявою у зв'язку із звичним уявленням про подію, що спостерігається).

Сприйняття предметів, осіб відбувається двояким чином. Прості, добре знайомі об'єкти сприймаються, як правило, відразу. Так буває, наприклад, при сприйнятті свідком різних предметів, які він добре запам'ятав (синтетичне сприйняття). В інших, більш складних випадках процес сприйняття предмета має розгорнутий, осмислений характер (аналітичне сприйняття). Іноді свідку вдається запам'ятати характерні ознаки предметів, людей, наприклад, особливі прикмети.

15. Закономірності сприйняття простору

У сприйнятті простору певну роль відіграють різні відчуття, однак людина — істота переважно оптична, яка орієнтується в просторі в основному за допомогою зорових даних; сприйняття простору для людини є переважно функцією зору.

Власне орієнтування у просторі може здійснюватись двома способами. Користуючись одним з них, людина мислено прослідковує пройдений або передбачуваний нею шлях, що пов'язує дані точки простору, і визначає своє положення щодо відправної точки свого шляху. Другий спосіб полягає в одночасному уявленні всіх просторових зв'язків даної місцевості.

Зазвичай ми використовуємо як один, так і другий спосіб залежно від ситуації. Відносно точне сприйняття відстані можливе в межах до 0,5 км, а загалом великі відстані недооцінюються, малі ж — переоцінюються.

На воді або через водну поверхню об'єкти здаються ближче їх справжньої віддаленості, оскільки вода своєю одноманітністю «скрадає» відстань.

Добре освітлені предмети, а також предмети білого, червоного, жовтого кольору, особливо у поєднанні з темним фоном, видно краще, а тому здаються ближчими. Усім відомо, що вогнище або освітлене вікно, світло фар і т. п. сприймаються як ближчі, ніж це є насправді.

Якщо слідчий ставить під сумнів можливості свідка чи потерпілого бачити, впізнати що-небудь, він може скористатися довідниками, які містять дані про можливості людського зору, слуху, нюху і т. п.

16. Закономірності сприйняття часу

Сприйняття часу — це відображення у свідомості людини послідовності, тривалості та швидкоплинності явищ дійсності.

Наша уява про час пов'язана з враженням про хід події, послідовність її окремих моментів, що йдуть один за одним. Тому невипадково у сприйнятті часу розрізняють: а) сприйняття тривалості в часі та б) сприйняття послідовності в часі. Відповідаючи на запитання про відрізок часу, людина повинна уявити собі цей відрізок у вигляді своєрідної суми (початок події, проміжні етапи та кінець). Щоб визначити, скільки часу тривала кожна подія або її деталі, людині доводиться провести складну мислену роботу, відновивши у пам'яті перебіг події та оцінивши її у часі.

Значний вплив на сприйняття тривалості події в часі також може мати ступінь зайнятості особи в даний часовий інтервал. Час, заповнений активною діяльністю, здається таким, що спливає набагато швидше, порівняно з часом, не заповненим цікавими справами, проведеним в очікуванні неприємних подій, зайнятим одноманітними діями.

Змінюється сприйняття тривалості часу залежно від віку. Для людей похилого віку час тече швидше, ніж для дитини.

Сприйняття послідовності явищ, як правило, відзначається більшою точністю, ніж сприйняття їх тривалості.

Короткі інтервали переоцінюються, а довгі — недооцінюються.