22. Процеси пам’яті

Запам'ятовування. Смислова організація матеріалу допомагає запам’ятати більше: 1) складний матеріал поділяється на самостійні смислові частини; 2) встановлюються структура кожної частини, співвідношення між ними, короткі формулювання їх змісту; 3) встановлюється логічна послідовність всіх частин. Семантична (смислова) організація матеріалу також формулюються у вигляді системи опорних слів.

Для слідчої, судової практики інтерес становлять наглядні (ейдетичні) образи. Деякі люди володіють здатністю запам'ятовувати який-небудь об'єкт настільки добре, що для них немає жодних перешкод відтворити його згодом (навіть після спливу значного часу) у найдрібніших деталях, нібито вони продовжують його бачити перед собою.

"ефект Зейгарник". - незавершені, перервані дії запам'ятовуються в два рази частіше, ніж закінчені. Тому допитуючи свідка, якому важко щось згадати, необхідно запитати, чим він займався в період, який цікавить слідчого, допомогти йому згадати важливі для справи обставини, відштовхуючись від його занять і особистих справ.

- відтворення, особливість- ремінісценція - відстрочення відтворення раніше сприйнятого, що здавалося забутим. Тому повторні допити потерпілих з інтервалом у кілька днів нерідко дають позитивні результати. Ау деяких осіб в процесі відтворення може з'являтися схильність до фантазування.

Забування  відбувається нерівномірно. Забування тим активніше, чим рідше засвоєний матеріал використовується людиною у своїй діяльності.

Знаючи закономірності запам'ятовування, відтворення і забування, особливості різних видів пам'яті, слідчий, прокурор, адвокат, суддя можуть активізувати пам'ять учасника процесу для встановлення істини у справі..

29. Стан страху: суть, поведінкові та суб’єктивні ознаки переживання. Фобії.

Страх пов'язаний з прогнозуванням, очікуванням суб'єктом небезпеки, що наближається. Страх більшою мірою є емоційною реакцією на конкретну, найчастіше об'єктивно існуючу, реальну загрозу.

Найзагальнішими причинами прояву страху вважаються наступні: відчуття особою нездоланної небезпеки для себе і своїх близьких, відчуття невдачі, що наближається, відчуття власної безпорадності, беззахисності перед нею.

Однією з поширених причин, що викликають у людини страх, є також фізичний біль та прогнозовані у зв'язку з ним негативні наслідки для її життя та здоров'я. Біль викликає фізичні страждання, що збільшуються страхом.

Тому ознаки страху, сильної тривоги свідчать про пережите особою страждання. Ось чому, коли суду доводиться вирішувати питання, пов'язані з компенсацією моральної шкоди громадянину, з оцінкою ступеня фізичних та моральних страждань, встановлення (у разі необхідності за допомогою експерта-психолога) факту, що потерпілий пережив емоцію страху може бути визнано доказом заподіяння йому моральних страждань ^[4].

Є зовнішні, поведінкові прояви страху є: зляканий вираз обличчя напруження м'язів, обхоплює голову руками…

Суб'єктивні переживання страху виражаються у: розладі психічних пізнавальних процесів — знижується рівень та гострота сприйняття, спотворюється оцінка відстані між об'єктами, їх розміру та форми, порушується мислення, яке стає більш вузьким за обсягом та змістом, страждає пам'ять, оскільки спогади про минуле стають фрагментарними; пришвидшується серцебиття і дихання. Деякі люди у стані сильного страху відчувають нудоту, запаморочення, часті поклики до сечовипускання, втрачають свідомість ^[5].

Особливим різновидом страху на рівні пограничних станів психіки, неврозів, психозів є фобії (з грецьк. фобос — страх) — нав'язливі неадекватні, ірраціональні переживання, що мають своєю основою побоювання конкретного змісту (висоти, відкритого чи закритого простору, певних тварин, мікроорганізмів і т. п.). Трапляється повна втрата критичного ставлення до подібного роду страхів, відсутності розуміння неадекватності ситуації, що склалася, і нерозумності своїх побоювань, в суб'єкта проявляються ознаки марення, причиною якого вже є серйозний психічний розлад або захворювання психіки.