37. Людина, особистість, індивід, індивідуальність

Людина — це, насамперед, біологічна істота, яка наділена, на відміну від інших представників біологічних видів, свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина — істота соціальна. Це найсуттєвіша ознака людини, оскільки суспільне життя і відносини, колективна трудова діяльність змінили та підкорили собі її природну індивідуальність.

Індивід — це окремо взята людина як представник людського роду з усіма її психологічними, морально-етичними та психічними характеристиками. Індивід — це завжди один з багатьох, і він завжди знеособлений. У понятті «індивід» не фіксуються які-небудь особливі або одиничні властивості (біологічні, соціальні) людини, хоча вони, звичайно, присутні.

особистість — це системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.

Особистості поділяють на: 1) соціалізовані (адаптовані до умов свого соціального буття); 2) десоціалізовані (девіантні), тобто ті, що відхиляються від основних соціальних вимог; 3) психічно-аномальні (психопати, невротики, особи із затримками психічного розвитку та з особистісними акцентуаціями).

Проблема особистості є центральною серед усіх проблем юридичної психології. У системі «людина — право», насамперед, реалізуються особистісні аспекти людини як соціальної істоти, включеної до суспільних відносин.

особистість — це ознака свідомого індивіда, який займає певну позицію у суспільстві і виконує певні соціальні ролі. Індивід, який народжений з глибокими відхиленнями у психіці, або той, що виріс поза людським оточенням, не зможе стати особистістю.. частіше трапляються ситуації, коли в людини недостатньо чітко сформована позиція особистості, яка виявляється у певній поведінці й вчинках

Неповторність, оригінальність особистості, сукупність притаманних тільки їй своєрідних особливостей складають індивідуальність людини, яка в одних має дуже яскраву палітру, в інших — малопомітна..

Психічні властивості особистості включають в себе: темперамент, характер, спрямованість (потреби, інтереси, світогляд) та здібності (обдарованість, талант, геніальність, задатки).

38. Темперамент, його типи, властивості та значення в юрисдикційній діяльності.

Темперамент — це сукупність індивідуальних, відносно стійких психодинамічних властивостей психіки людини, що проявляються в її поведінці та діяльності.

Загальновизнано чотири традиційних типи темпераменту.

Сангвінік характеризується дещо пониженою сенситивністю, високою реактивністю та активністю, врівноваженістю, емоційною рухливістю, екстравертованістю, пластичністю поведінки.

Холерик відрізняється підвищеною збудливістю, високою реактивністю і активністю, ригідністю, екстравертованістю, пришвидшеним темпом реакцій.

Флегматик характеризується пониженою сенситивністю, низькою реактивністю, ригідністю, пониженою емоційною збудливістю, сповільненим темпом реакцій, інтровертованістю.

Меланхолік характеризується підвищеною сенситивністю, невисокою реактивністю, низькою активністю, ригідністю, пониженою емоційною збудливістю, емоційною вразливістю, негативним забарвленням емоцій, інтровертованістю.

Властивості темпераменту нерідко проявляються в способах вчинення злочину, в тих імпульсивних діях, які в екстремальній обстановці вчинення протиправних дій гірше піддаються свідомій вольовій регуляції. Більш помітні властивості темпераменту в злочинах, що мають гостроконфліктний характер (вбивства, нанесення тілесних ушкоджень і т. п.), що супроводжуються яскравими проявами афективно забарвлених емоцій, які буває важко приховати від оточуючих.

У ході проведення слідчих дій доцільно враховувати властивості темпераменту свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, щоб найпродуктивніше розвивати з ними в необхідному напрямі діалог.

Керівнику прокуратури, начальнику слідчого підрозділу варто правильно оцінювати властивості темпераменту своїх підлеглих, наприклад, при груповому методі слідства, для того, щоб властивості темпераменту різних слідчих доповнювали один одного, взаємно компенсували свої негативні особливості у складних слідчих ситуаціях.