Джавахарлал Неру

(1889-1964)

Видатний політичний і державний діяч Індії, соратник М. Гадці в боротьбі за національне визволення, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Республіки Індії в 1947-1964 pp. Увійшов в історію як "творець нової Індії", як "яскравий і прогресивний діяч Азії", який зумів перетворити країну, що не мала досвіду будівництва державності, на одну із видних держав того часу, яка відіграла значну роль у світовій політиці. Народився 14 листопада 1889 р. в Аллахабаді в заможнім сім'ї адвоката.

Батько дав синові добру європейську юридичну освіту. Працював спочатку в адвокатській конторі батька. Став прихильником М. Ганді в його боротьбі за незалежність. Розгорнув діяльність в Індійському національному конгресі й неодноразово був заарештований. 7 вересня 1946 р. виступив по радіо з оголошенням про ство­рення тимчасового уряду. Він заявив, що це перший крок до здобуття справжньої незалежності, яку і було здобуто у 1950 р. 26 січня 1950 р. була прийнята Конституція Індії. З часу завоювання незалежності правлячою партією Індії став Індійський національний конгрес. Першим прем'єр-міністром Індії став Дж. Неру, який перебував на цьому посту протягом 17 років. Дуже добросовісно ставився до своїх обов'язків, відчуваючи відповідальність за народ Індії, який був розділений на багато соціальних, кастових і релігійних груп. Він обрав поміркований курс соціально-економічних та демократичних реформ. Дж. Неру ніколи не був прихильником європейського капіталізму, який засуджував. Його ідеалом був демократичний соціалізм. Помер від сердечного нападу 27 травня 1964 р.

Курс Дж. Неру у внутрішній політиці

Назва реформи	Заходи
Соціально-економічна модернізація держави Модернізація промисловості	Прискорення розвитку держсектора в промисловості за рахунок будівництва державних підприємств; індустріалізація країни; розвиток металурги, хімії, машинобудування, авіабудування, автомобільного та морського транспорту, електроенергетики (в тому числі й атомної); залучення іноземних держав (СРСР, Великої Британії, ФРН) у будівництво підприємств важкої індустрії; активна підтримка приватного дрібного І середнього бізнесу; контроль за діяльністю монополій; контроль за цінами, валютно-імпортними опе­раціями та діяльністю акціонерних компанії; створення сприятливих умов для розвитку національної економіки, обмежуючи доступ в країну іноземного капіталу; орієнтація на вільний ринок; розвиток змішаної економіки.
Проведення аграрної реформи	Поміщиків позбавлено функцій збирання податків; обмежено розміри поміщицького землеволодіння; у поміщиків за викуп забиралася частина землі; орендатори дістали право викупити ділянки землі, яку вони обробляли; більшість індійських селян стали господарями землі; заохочувалося створення кооперативів; у сільське господарство впроваджуються передові агротехнічні методи — так звана "зелена революція
Висновки: За 10 років реформи частка орендарів зменшилася з 70% др. 12-18%. Значна частина селян не змогла скористатися правом викупу землі через великі розміри платежів. Завдяки аграрній реформі, незважаючи на швидкі темпи приросту населення, була розв'язана проблема забезпечення його продуктами харчування.
Реорганізація адміністративного управління відповідно до національно-мовних принципів (1956 р.)	Ліквідовано князівства; штати розмежовувалися за національною і мовною ознаками; Держава складалася з 25 штатів і 6 союзних територій; мову хінді запроваджено як державну.
Висновки Виникли численні протести проти запровадження мови хінді як державної. Національне питання залишилося гострою проблемою і породжувало сепаратистські національні рухи деяких народів за самовизначення. Виник і набув широкого розвитку рух релігійної общини сикхів у штаті Пенджаб за відокремлення штату і створення суве­ренної держави Халістан ("країни сикхів").

Невирішені проблеми і негативні явища у внутрішній політиці Дж. Неру

1. Недостатня ефективність роботи державних підприємств.

2. Невиконання п'ятирічних планів.

3. Зростання бюрократії.

4. Не вирішено проблеми малоземелля і безземелля. ^;. Рівень споживання окремих груп населення залишався низьким.

5. Не повністю було подолано кастовий поділ і найнища каста - "недоторканні" - через старі традиції не могла отримати землю.

6. Конституція (ст. 46) встановила гарантії для забезпечення прав "недоторканних", але більшість з них стосувалися лише індусів і не поширювалися на "недоторканних" ін­шої віри. Зроблено перший крок до фактичної рівноправності індійців.

Курс Дж. Неру в зовнішній політиці

1. Дж. Неру дотримувався концепції ненасильства, прово­див миролюбну зовнішню політику.

2. Дотримувався принципу "позитивного нейтралітету", не­приєднання до військово-політичних блоків.

3. У стосунках з іншими країнами використовував п'ять принципів мирного співіснування ("панча шіла"), які були сформульовані в договорі Індії й Китаю 1954 р. про торгівлю і зв'язки між тибетськими районами двох держав:

• ненапад;

• взаємне признання територіальної цілісності та сувере­нітету;

• невтручання у внутрішні справи один одного;

• рівність і взаємна вигода;

• мирне співіснування.

4. Початок 60-х pp. Погіршилися індійсько-китайські відноI ні їй через перебування на території Індії буддистів данай-лами Тибету і 20 тис. їх прихильників, які втекли від репресій Китаю. Китайські війська окупували частину те­риторії Індії в гірських областях, яку утримують і тепер. Дж. Неру виступив одним із ініціаторів Бандунзької конференції (1955 р.) і створення Руху неприєднання.

1964 р. Після смерті Дж. Неру прем'єр-міністром Індії став Нал Бахадур Шастрі, відомий діяч ІНК, який продовжив політику Дж. Неру.

1965 р. Новий уряд спіткала нова індійсько-пакистанська війна, яка завершилася підписанням за допомоги міжна­родних політичних сил Декларації, яка містила умови політичного врегулювання, відкривала шлях до нормалізації індійсько-пакистанських відносин.

Січень 1966 р. Шастрі раптово помер. Правляча партія ІНК висунула на посаду прем'єр-міністра дочку Дж. Неру -Індіру Ганді, яка в уряді Шастрі була міністром інформа­ції та радіомовлення.