Шляхи звільнення колоній

1. Мирний.

Цим шляхом звільнилися англійські колонії Індія, Паки­стан, Бірма, Цейлон та ін.

2. Шлях колоніальних воєн.

Франція та Нідерланди силоміць утримували свої колонії, що призвело до воєн в Індокитаї, Алжирі, Індонезії.

Наслідки деколонізації

1. З політичної карти світу зникли британська, французька, бельгійська, португальська колоніальні імперії.

2. В Азії, Африці виникло понад 80 нових суверенних держав.

3. їх стали називати "країнами, що розвиваються", "країна­ми третього світу".

4. Нові держави здебільшого залишилися економічно слаб­кими, залежними від допомоги й підтримки розвинених країн.

4. Вони дедалі більше відстають від передових держав світу, У більшості країн, що визволилися, панують авторитарні режими, військово-поліцейські диктатури.

4. Деякі з цих країн останнім часом стали "гарячими точка­ми" — осередками внутрішніх та міждержавних конфлік­тів (внутрішні сутички в Сомалі, геноцид в Руанді тощо).

5. Світове співтовариство під егідою ООН намагається полі­тичними, а в разі потреби й військовими силами загасити локальні конфлікти.

6. Для багатьох країн, що розвиваються, характерна полі­тична нестабільність:

• боротьба за владу;

• корупція;

• прикордонні конфлікти;

• кровопролитні локальні війни;

• геноцид проти власного народу (Судан, Уганда, Сомалі та ін.).

10. Спадщина колоніалізму виявилася:

• низьким рівнем розвитку продуктивних сил;

• низьким культурним рівнем;

• поглибленням соціальної нерівності;

• швидким приростом населення, яке не знаходить засто­сування своїм робочим рукам;

• недостатнім обсягом капіталів.

11. Із розпадом СРСР з'явилися умови для врегулювання ре­гіональних конфліктів у "третьому світі", бо СРСР уже не втручався у вирішення їх:

• близькосхідний;

• афганський;

• сіли за стіл переговорів сторони в Анголі та Мозамбіку, закінчилася війна в Ефіопії.

Шляхи розвитку незалежних держав

1. Шлях розвитку ринкової економіки (єврокапіталістичний шлях — Марокко, Нігерія, Кенія, Індія, Пакистан, Туніс та ін.).

У цих країнах поступово, але помітно нарощувався еко­номічний потенціал, відбувалася деяка демократизація суспільних відносин, введення багатопартійної системи.

В Азії з'являються нові індустріальні країни (Тайвань, Гонконг, Південна Корея, Філіппіни, Сінгапур, Малай­зія), які демонструють високу ефективність у галузі еко­номіки. Це країни високого розвитку НТР, освіти, наукомістких галузей виробництва.

2. Соціалістичний шлях розвитку (Китай, Північний в'єтнам, Північна Корея, Куба).

В'єтнам уже встиг об'єднатися. До початку 90-х pp. про­блема побудови соціалізму за марксистською моделлю у В'єтнамі була знята. В країні розвивається ринкова еко­номіка.

Китай. Вже до середини 70-х pp. стало зрозуміло, що цей шлях привів Китай до важкої економічної кризи. Китай став на шлях ринкових реформ і послаблення державного контролю в економіці.

Північна Корея і Куба на сьогодні — оплоти соціалізму. Ці країни переживають значні економічні труднощі.

І. Країни "соціалістичної орієнтації" до розпаду СРСР. (Ангола, Алжир, Гвінея-Бісау, Ефіопія, Мозамбік та ін.).

Для них характерний:

• надмірний розвиток державної власності;

• нехтування приватним підприємництвом;

• сформувалися культи авторитарної влади;

• репресії інакомислячих;

• збройні заколоти;

• військові перевороти;

• значний вплив армій;

• міжплемінні конфлікти (Камбоджа, Афганістан, Анго­ла, Ефіопія та ін.);

• розруха в народному господарстві;

• бюрократизація;

• корупція.

Країни "соціалістичної орієнтації" в економічному ас­пекті залишилися відсталими, незважаючи на щедрі суб­сидії з СРСР.

Наприкінці 80-х pp. опозиційні сили країн "соціалістичної орієнтації" домоглися повалення марксистських режимів у Ємені, Алжирі, Ефіопії, Анголі та ін. Багато країн "соціалістичної орієнтації" почали перехід до ринкових відносин за умов наявності великого не­ефективного державного сектора в економіці й тоталітар­них політичних режимів.