Наслідки курсу "трьох великих знамен"

1. Відбулося значне падіння промислового і сільськогоспо­дарського виробництва.

2. Знизилася продуктивність праці.

3. Мільйони тонн виплавленої сталі були низької якості.

4. Розпочалася глибока економічна криза.

5. Існував великий дефіцит товарів першої необхідності, продовольства.

6. Ліквідація матеріальних стимулів до праці, зрівнялівка, казарменні порядки вели до того, що селяни працювали неохоче, зростало незадоволення, в країні почався голод.

7. Виникла опозиція, яка критикувала курс Мао Цзедуна.

8. Провину за поразку курсу було покладено на інтеліген­цію і партійних працівників.

9. Проти опозиції Мао Цзедун розгорнув репресії.

10. Почалося ідеологічне протистояння між Китаєм і СРСР, яке згодом призвело до розриву між ними.

"КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ" (1966 -1976 pp.)

Мета "культурної революції"

1. Знищення старої "буржуазної культури" та поширення ідеї Мао.

2. Формування нової революційної свідомості, щоб швидше сприяти побудові комуністичного суспільства.

3. Розправа з опозицією і дії в ім'я великого Мао.

4. Знищення інакомислячих у партії, органах влади, інтелі­генції.

5. Посилення позиції Мао Цзедуна, встановлення його абсо­лютної влади.

Прихильники Мао Цзедуна створили молодіжну органі­зацію хунвейбінів ("червоних охоронців" -— зі шкільної та студентської молоді) і цзяофанів ("бунтівників" -- загони робітників та службовців), які громили партійні комітети, державні установи, захоплювали державні підприємства і заклади освіти.

У такий спосіб вони розправлялися з опозицією. Розпоча­лися репресії. Закривалися школи, вищі заклади освіти, переслідувалися діячі культури і наукові працівники. Замість колишніх органів управління створювалися нові - "ревкоми", які складалися з представників армії, хунвейбінів та дзяофанів. Над країною було встановлено військовий контроль. Популярним був лозунг ''Вся країна навчається в армії, весь народ — солдати".

Висновки

1. "Культурна революція" зміцнила владу Мао Цзедуна, сприяла встановленню його абсолютної влади, послабила внаслідок репресій позиції поміркованих. .'

2. Репресій та переслідувань зазнали понад 100 млн. осіб.

3. Скасовано профспілки, громадські організації, закрито школи, вищі заклади освіти, музеї, театри тощо.

4. Вона завдала величезної шкоди економіці КНР, культурі та науці, негативно позначилася на всьому суспільно-по­літичному житті країни.

Реформи Ден Сяопіна

У вересні 1976 р. помер Мао Цзедун. Після смерті Мао Цзе­дуна постало питання подальшого розвитку Китаю. Від влади було усунено "лівацьке" угруповання, що дістало назву "банди чотирьох" (дружина Мао Цзедуна Цзянь Цінь та близькі до Мао діячі, що висунулися на керівні по­сади в період "культурної революції"). Нове керівництво на чолі з Ден Сяопіном (репресованим у період "культурної революції") намагалося вивести країну з кризи. Ден Сяопін обіймав лише посаду голови Військової ради, а згодом відмовився і від неї, але був цен­тральною фігурою у керівних верхах комуністичного

Китаю.

Грудень 1978 р. Відбувся пленум ЦК КПК, на якому було проголошено новий курс "чотирьох модернізацій":

• промислової;

• сільськогосподарської;

• науково-технічної;

• оборонної.

Ден Сяопін розробив "чотири політичних принципи мо­дернізації" здійснення економічних реформ:

• тверде відстоювання соціалістичного курсу розвитку;

• демократична диктатура народу;

• диктатура керівництва КПК;

• вірність принципам марксизму-ленінізму та ідеям Мао Цзедуна.

Ці принципи покладено в основу Конституції 1982 р. У країні проголошено "побудову соціалізму з китайською специфікою".

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ РЕФОРМ Перший етап — з грудня 1978 р.

Реформи в сільському господарстві

1. Розпущено комуни.

2. Земля передавалася селянам на основі довготривалої оренда

3. Запроваджувався сімейний підряд.

4. Пожвавлювалася приватна торгівля продукцією сільського господарства.

5. Селянам дозволялося реалізувати більшу частину врожаю за вільними цінами і лише певну кількість вони здавали на держзамовлення.

6. Держава підвищила закупівельні ціни на 18 видів сільськогосподарської продукції.

7. Створювалися малі сільськогосподарські підприємств з переробки продукції та підсобні промисли.

8. Дозволено найману працю і купівлю сільськогосподарської техніки.

9. Військова промисловість почала випускати техніку для сільського господарства.

Другий етап — з жовтня 1984 р.

Реформи у промисловості

1. Промислові підприємства переводилися на госпрозрахунок при стимулюванні ринкових відносин.

2. Розширяється господарська самостійність підприємств.

2. На підприємствах запроваджувався принцип матеріаль­ної зацікавленості.

2. Запроваджувалася оренда.

2. Зростає кількість приватних, колективних і орендних під­приємств.

3. Підприємства отримали право мобілізувати кошти насе­лення шляхом випуску акцій.

4. Заохочується іноземний капітал у межах "особливих еко­номічних районів" та "вільних економічних зон", які створювалися в Китаї з пільговими умовами для інозем­них підприємців.

2. Підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок.

2. Мали право використовувати сучасну зарубіжну техніку та новітні технології.

10. Заохочувалася приватна ініціатива та індивідуальна тру­дова діяльність.

Третій етап — з березня 1985 р.

Реформування управління, науки та техніки, освіти

1. Усувається централізація управління.

2. Скорочується перспективне планування.

3. Здійснюється реформування науки, освіти з метою роз­гортання та впровадження НТР.

4. Адміністративно-командні методи управління було замі­нено методами економічного регулювання, ринковими механізмами.

Четвертий етап — 1985 р.