Внутрішнє становище

1. 1955 - 1993 pp. При владі безперервно протягом 38 років перебувала Ліберальнео-демократична партія (ЛДП), ство­рена у 1955 р. злиттям утворених після війни двох консер­вативних партій — Ліберальної та Демократичної.

Основними партіями опозиції були: Соціалістична партія Японії (СПЯ), створена у 1945 p., Комуністична партія Японії (КПЯ), що вийшла з підпілля у 1945 р.

2. Ліберально-демократична партія у своїй програмі прого­лосила про побудову "держави добробуту і благоденст­ва", про спокій і злагоду в суспільстві.

3. Успішний розвиток економіки і піднесення на цій основі рівня життя населення стали головними причинами збере­ження позицій у політичному житті країни.

4. У 60-х pp. послабилися позиції лівих сил у зв'язку з появою партій центристського спрямування - - Партії демокра­тичного соціалізму (ПДС), Партії чистої політики - Комейто та ін.

5. Важливе значення для розвитку Японії мала діяльність та­ких урядів:

• уряду К. Танаки (1972-1974 pp.), коли в Японії розпо­чався будівельний бум і успішно здійснювався благо­устрій островів. Однак країну потрясали гучні сканда­ли, пов'язані з корупцією, і прем'єр-міністр Японії К. Танака змушений був піти у відставку, в зв'язку з викриттям в отриманні хабаря від американського кон­церну "Локхід" в сумі 500 млн. ієн за просування їх товарів на японський ринок;

• уряду Я. Накасоне (1982-1987 pp.), який розпочав при­ватизацію державного сектору відповідно до програм регулювання економіки, проведення адміністратив­но-фінансової реформи та зняття обмеження 1% ВВП на військові асигнування. Був звинувачений у причет­ності до фінансових махінацій;

• у 1993 - 1996 pp. — при владі коаліційні уряди (коаліція ліберальних демократів і соціалістів). Коаліційні уряди були нестійкими. Лише у 1994 р. змінилося три пре­м'єр-міністри;

• з 1996 р. при владі знову Ліберально-демократична пар­тія. Уряд очолив Р. Хасімото;

• у червні 2001 р. прем'єр-міністром Японії став лідер Лі­берально-демократичної партії Ю. Коідзумі, який роз­почав структурну реформу японської економіки.

Японія ввійшла в XXI ст. з постіндустріальною системою виробничих сил, що базується на розширенні використан­ня досягнень НТР.

Висновки

І. Економічне піднесення і процвітання Японії було забез­печене:

• стабільністю політичного ладу;

• втручанням держави в розвиток виробництва;

• чіткою політикою Ліберально-демократичної партії.

, За історично короткий термін японському народові вда­лося перетворити свою країну на економічно розвинену, демократичну державу, яка відіграє значну роль у роз­витку світових процесів.

Зовнішня політика

У статті 9 конституції Японії проголошено про відмову Япо­нії на завжди від застосування збройної сили як засобу ви рішення збройних конфліктів.

1952 р. Японія уклала "Договір безпеки", за яким США фактично брали на себе захист Японії. США розглядали Японію як головного військово-політичного союзника в азійсько-тихоокеанському регіоні. З 1954 р. Японія ство­рила "Сили самооборони".

Наприкінці 60-х pp. "Сили самооборони" Японії становили 274 тис. осіб, але витрати на їх утримання не перевищу вали 1% бюджету.

Жовтень 1956 р. Відновлено відносини між СРСР і Японією. Обидві країни підписали спільну декларацію про припи нення між собою стану війни. Однак мирний договір не був підписаний.

1956 р. Японію прийняли в ООН.

1960 р. Укладено новий японо-американський Договір про взаємне співробітництво і гарантію безпеки. Вій закріпив за США право тримати сухопутні, військово-повітряні та військово-морські сили на території Японії, а також мати там військові бази.

Січень 1968 р. Уряд Е. Сато проголосив доктрину "трьох без'ядерних принципів":

• не виробляти;

• не ввозити;

• не зберігати ядерної зброї.

США — основний стратегічний партнер Японії впродовж усіх повоєнних років.

З початку 60-х pp. Швидкими темпами розвиваються відно­сини з країнами Східної та Південно-Східної Азії (Південною Кореєю, Індонезією, Малайзією, Таїландом, Філіппінами тощо).

1978 р. Японія уклала з Китаєм Договір про мир і дружбу.

1989 р. Продовжено угоду про право США розміщати в Япо­нії війська і утримувати військові бази.

Червень 1990 р. Було створено японо-американську міжуря­дову комісію з питань безпеки для координації дій у війсь­ково-політичній сфері. Основною зовнішньополітичною проблемою Японії залишається врегулювання територіаль ної суперечки з Росією, з якою немає й досі мирного дого­вору через проблему чотирьох Курильських островів.

Середина 90-х pp. Пожвавилися відносини з Україною

Березень 1995 р. Відбувся офіційний візит президента України Л. Кучми до Японії, який сприяв пожвавленню японо-українського співробітництва. Активізувалися відносини ділових кіл Японії та України у розвитку зв'язку, харчової промисловості, фармакології.

Липень 2000 р. Україна стала 37-ю країною, для зв'язків з якою японські промислові кола створили спеціальну комісію.

Висновки

І. Японія успішно веде торгівлю з Китаєм, США, ФРН, Ве­ликою Британією, Францією.

' Із загостренням воєнної ситуації в Іраку японський уряд ухвалив спеціальну резолюцію про участь "сил самообо­рони" у воєнних діях поза межами країни для захисту інте­ресів Японії та світового співтовариства.