Реформи 1962 р.

І. Земельна, яка обмежила розміри земельної власності й передбачала створення селянських кооперативів.

¹ Націоналізовано ліси, водні ресурси (націоналізацію наф­тової промисловості було проведено у 1951 p.).

3. Передано у приватну власність значну частину державних фабрик і заводів.

4. Прийнято низку законів:

• про участь робітників у прибутках підприємств;

• про надання жінкам виборчих прав;

• про створення "корпусів" освіти з ліквідації неписьмен­ності;

• про світські суди.

Реформи називалися "біла революція", оскільки запрова­джувалися згори і мали на меті перетворити Іран на міцну, модернізовану державу Сходу.

Наслідки реформ

1. За короткий час у країні виникли високотехнологічні галузі промисловості — машинобудування, металургія, авто­мобілебудування .

2. Почалася урбанізація країни.

3. У традиційно ісламське суспільство почала проникати західна культура.

Революція в Ірані

У країні зростала релігійна опозиція, яку очолив Хомейні, наростало протистояння між шахом і духовенством.

1978 р. Численні антиурядові виступи в Ірані, їх учасниками були студенти релігійних шкіл, середні міські верстви на

селения.

1979 p. Ісламська революція в Ірані.

Монархію було повалено. Шах Мохаммед Реза Пехлеві покинув країну. В Іран повернувся з еміграції Хомейні Був утворений Тимчасовий комітет ісламської революції Іран був проголошений Ісламською Республікою. Було прийнято нову конституцію, за якою найвища влад;І в країні належала духовенству. Нове іранське керівництві >

оголосило:

• про припинення контактів зі США та іншими західними державами;

• про закриття іноземних фірм і банків;

• про ісламізацію всього життя суспільства. Набув поширення ісламський фундаменталізм.

Ісламський фундаменталізм — це ідеологічна та політична течія, що різко активізувалася у 80-ті pp. і домагалася повернення до витоків ісламу й Корану, суворого виконаний

всіх традиційних (фундаментальних) настанов І перебу­дови на їх основі суспільного життя.

1980 - 1988 pp. Ірано-іракська війна, яка набрала затяжного характеру. Воюючі сторони обстрілювали мирні міста ра­кетами, Ірак застосовував заборонену хімічну зброю. Вій­на забрала понад 1 млн. людських життів.

Літо 1988 р. За посередництва ООН розпочалися переговори між Багдадом і Тегераном, які завершилися підписанням угоди про припинення війни.

1989 р. Смерть Хомейні дещо послабила владу релігійного духовенства, зросла роль президента республіки.

Рухолла Мусаві Хомейні

(1903-1989)

Керівник Ісламської Республіки Іран з 1979 р., Антолла (вийде духовне звання шиїтів).

Народився 24 вересня 1903 р. у м. Хомейні. Його дід був родом із Кашміру, женився на дочці іранського поміщика і переїхав жити в Іран. Батько здобув релігійну освіту і був провідним релігійним діячем міста. Рухолла — молодший син.

Здобув релігійну освіту. Працював викладачем у медресе, писав книги з шаріату. За роки своєї діяльності написав 21 книгу з ісламської теології.

У 1962 р. Хомейні був признаний керівником шиїтської общини в Ірані. Намагався відродити могутність ісламу, виступав проти економічного і політичного впливу Заходу. Очолив боротьбу проти шахського режиму, виступав про­ти залежності Ірану від США. 1963 р. був заарештований. Вище духовенство оголосило його Аятоллою, що означа­ло повну його свободу від переслідування шахського режиму.

У1964 р. знову був заарештований і висланий до Туреччини. У 1965 р. одержав дозвіл на переїзд в Ірак, але в 1978 р. іракський уряд під тиском іранського шаха вислав Хомей­ні з країни. З 1978 по 1979 р. він жив у Франції, де продовжував свою діяльність, спрямовану проти шахського режиму. 1 лютого 1979 р. повернувся з Іран після скинення влади шаха. В Ірані була проголошена Ісламська Республіка І Хомейні став довічним правителем Ірану. Країну охопила хвиля репресій проти прихильників ліберальних сил, проти всіх, хто порушував традиції ісламу. Було створено

атмосферу взаємної підозрілості. З країни було вислано 85 тис. американців, у тому числі й дипломатів. За неофіційними даними за часів правління Хомейні було стране но 50 тис. іранців, 140 тис. перебували в тюрмах. Помер 1989р.

Йому збудовано гробницю, над якою височить мечеть, освітлена прожекторами, що символізує повагу влади і народу до свого духовного лідера.