Сучасне становище Ірану

На сьогодні Іран — індустріально-аграрна країна з розвине ною нафтопереробною промисловістю. Розвинені нафто добувна, металургійна, машинобудівна, електронна, шкіряна промисловості. Переважають дрібні і напівкустарні підприємства, розвинені кустарні промисли, особливо килимарство. В країні розвинуті державна, кооперативна і приватна власності.

1989 р. Смерть Хомейні послабила владу релігійного духовенства, виросла роль президента республіки. Після роз паду СРСР Іран претендує на роль духовного лідери мусульманських країн СНД.

З 1995 р. Проти Ірану почали діяти санкції США, які звинуватили Тегеран у підтримці міжнародного тероризму іі розробці ядерної зброї.

1997 р. До влади прийшли помірковані ісламісти, які голов ним завданням Ірану вважають розв'язання економічних проблем та розвиток міжнародного співробітництва.

2003 р. Загострився конфлікт між Іраном і МАРАТЕ та між народним співтовариством з організації контролю над іранськими АЕС і розробки Іраном програми створення ядерної зброї. З Іраном Україна має економічні контакти Іран готовий купувати в Україні металопрокатні верста ти, машини, літаки, зброю тощо.

У 90-х pp. Україна обрала участь у будівництві транзитних залізниць та нафтопроводів, які прокладаються через країни Середньої Азії.

(АФГАНІСТАН Найважливіші події повоєнного розвитку До середини 70-х pp. Афганістан залишався однією з най­відсталіших держав світу. В країні панував монархічний напівфеодальний режим, існували пережитки родопле­мінного й общинно-патріархального устрою життя. Май­же 90 % населення проживало в селі і перебувало під владою феодалів, близько 3 млн чоловік вело кочовий спосіб життя. Влада в країні належала королю Мухамма-ду Захір-шаху. В країні не було ні сучасної промисловості, ні залізниць. Більшість населення було неписьменним. За доходом на душу населення Афганістан перебував на од­ному з останніх місць у світі.

1973 р. В Афганістані було вчинено державний переворот на чолі з двоюрідним братом короля Мухаммад Даудом. Монархію було повалено. Афганістан проголошено рес­публікою. Дауд зміцнював особисту владу.

27 квітня 1978 р. Повстання в Кабулі (так звана "квітнева ре­волюція"). Група радикально налаштованих офіцерів здійснила військовий переворот і влада перейшла до Рево­люційної Ради, очолюваної лідерами Народно-демокра­тичної партії Афганістану Мухаммедом Таракі і Бабраком Кармалем. Почалися радикальні перетворення, які не враховували національно-культурних традицій і су­проводжувалися боротьбою за владу.

Початок 1979 р. Становище в Афганістані погіршилося внаслідок помилок у державній розбудові, репресій та внутрішньофракційної боротьби в Народно-демократичній партії Афганістану.

Новий режим розпочав репресії проти духівництва, його не визнали племінні та етнічні вожді, яким в Афганістані на­лежала реальна влада на місцях. Виник Рух "моджахедів" (борців за віру) — збройної опозиції, яка діяла під релігійни­ми гаслами. В країні спалахнула громадянська війна.

Грудень 1979 р. Радянський уряд втрутився у внутрішні спра­ви Афганістану і ввів обмежений контингент своїх військ, який постійно зростав і досягнув 1ФО тис. вояків. Радян­ські війська поставили при владі Б. Кармаля. Введення радянських військ не принесло миру на афганську землю, а призвело до міжнародної ізоляції СРСР. Уже через два тижні після вторгнення радянських військ Генеральна Асамблея ООН засудила цю агресію. Оснащена передовою військовою технікою, Радянська Армія так і не змогла взяти під свій контроль становище в Афганістані. Радянських солдатів вважали окупантами. в Афганістані розгорнулася громадянська війна. Афган­ським партизанам -- "душманам" - постачали зброю США, Китай, Пакистан. Тривала війна призвела до вели­ких руйнувань, мільйони афганців загинули або стали бі­женцями в сусідні Іран і Пакистан. За роки війни загинуло близько 35 тис. радянських солдатів та офіцерів, із них 2378 українців, понад 37 тис. було поранено.

Лютий 1.988 р. М. Горбачев заявив про остаточне рішення щодо виведення радянських військ із Афганістану, яке по­чалося 15 травня 1988 р. і завершилося 15 лютого 1989 р.

1992 р. Уряд Афганістану , який залишився без підтримки СРСР, капітулював і сили озброєної опозиції (моджахеди) захопили столицю Афганістану — Кабул. У країні продовжувалося безладдя, зумовлене жорстокою боротьбою між різними групами моджахедів.

1994 р. З'являється нова сила — рух "Талібан".

Таліби — ісламські фундаменталісти в Афганістані, учні ре­лігійних шкіл. Таліби були об'єднані ісламськими гасла­ми, добре озброєні.

1996 р. Таліби ввійшли в Кабул. Вони почали контролювати 90% усієї території країни. Воєнну допомогу ісламському рухові надавав Пакистан, а фінансову — Саудівська Аравія. Таліби дали притулок головному терористу Усамі Бен Ла­дену, якого США звинуватили в організації терористич­них актів 14 вересня 2001 р.

7 жовтня 2001 р. Американські війська та війська їхніх союз­ників розпочали воєнні дії проти талібів, були нанесені бомбові удари по Афганістану.

Листопад 2001 р. Режим талібів упав. У країну введено миро­творчі сили. Сформовано коаліційний уряд X. Карзая.

Висновки

1. Ситуація в Афганістані залишається складною:

• країна виснажена 20-річною війною;

• часті посухи;

• проблеми, пов'язані з поверненням 2 млн. біженців;

• зруйновано народне господарство країни.

2.,Тривають збройні зіткнення між прибічниками талібів і миротворцями, а також міжетнічні протистояння озбро­єних бойовиків місцевих правителів