77. Антиінфляційна політика

Інфляція – небезпечне явище, яке потребує державного втручання, тобто кожний уряд робить вибір – врегулювати безробіття чи інфляцію. Часто вибір робиться на користь врегулювання інфляції , оскільки інфляція може призвести до відставки уряду.

Існує 2 варіанти антиінфляційних заходів:

1. Антиінфляційна політика

2. Аадаптаційна політика ( пристосована) – будується на тому, що всі суб’єкти враховують інфляцію через вираховування втрат від зниження купівельної спроможності грошей. Це такі методи:

1. індекс сталих процентів(шляхом збільшення її)

2. індексація початкової суми інвестицій

3. індексація сталих зарплат4. пошук додаткових джерел доходів

4. перебудова сімейного доходу

5. перехід в інвестиційну діяльність до реалізації короткострокових проектів

В 60-70 роки адаптаційна політика була як обережний рух вперед через стримання грошей, воно може бути кілька місяців , але потім внаслідок виплати бюджет здійснює емісію, що підштовхує до нового витоку інфляції.

До адаптаційних заходів відносять ситуацію, коли зарплата корегується на менші відсотки чим зростання цін.

В економічній теорії існує компромісна теорія боротьби з інфляцією, а в 70-х роках почали застосовувати дефляцій ні заходи монетарної та фіскальної політики

В макроекономічній практиці використовують ситуацію, коли держава вживає інфляційних заходів, зокрема використовують такі види впливу, як вплив на облікову ставку відсотка національного банку, обмеження державних закупок та інвестицій, відміна пільг та підвищення ставок податку, прийняття правил, які регулюють порядки амортизаційних відрахувань.

Можуть вживати заходи, щодо регулювання валютної політики , а також заходи щодо залучення державних коштів , тобто обслуговування державного боргу та його відсотку, а також вжиття заходів по підтриманні позитивного сальдо.

В часовому періоді уряд має 2 варіанти проведення антиінфляційної політики:

1. політичний градуалізм (поступове зниження) – метод монетарного напрямку , що проявляється у пристосуванні до умов інфляції , у пом’якшені її негативних наслідків, полягає у поступовому зниженні темпів зростання грошової маси. Поліимка проводиться за рахунок:

1. стабілізації інфляційних очікувань

2. поступове обмеження грошової пропозиції

3. індексації грошових доходів населення

Ця політика дає позитивні результати за умови, що темпи приросту грошової маси та рівня цін не перевищуватиме 20% на рік.

Політика гру дуалізму називається період, коли уряд вживає заходів щодоо скорочення грошової маси заходами монетарної політики.

Політика гру дуалізму розпочинається з незначного зниження темпу зростання грошової маси, яка зменшила сукупний попит(AD зміститься наAD1). Сукупна пропозиція поки не реагує і крива AS залишається незмінною (мал. 1)

Мал. 1. політика грудуалізму

2. політика «золотого індика» (різне зниження)

Уряд прагне збити високу інфляцію, швидко і різко зменшуючи кількість грошової маси в обігу, в результаті чого крива AD суттєво зміщує вниз. Ціни різко знижуються, рівновага встановлюється в точці E1. Крива AS відповідно різко знижується, ціни знову різко спадають до P2.

Ця політика чинить тиск на економіку шляхом збереження темпів зростання грошової маси на низькому рівні. Нарешті інфляція спадає настільки, що виробництво і зайнятість знову починають зростати, економіка повертається в точку E з повною зайнятістю Ye та низьким рівнем інфляції P. політика золотого індика породжує велику рецесію, вона може викликати соціальне потрясіння.( мал. 2.)

a

мал. 2 політика «золотого індика»