32. Доходи, їх види та джерела формування. Сутність та механізм розподілу доходів. Функціональний розподіл доходів. Заробітна плата, її форми та системи. Номінальна та реальна заробітна плата.

У вузькому розумінні дохід розглядається як грошові та натуральні надходження до суб’єктів господарського життя. В економічній теорії доходи класифікують за різними критеріями. 1. За рівнем формування: доходи мікроекономічного рівня (заробітна плата, рента, прибуток та ін.); доходи макроекономічного рівня (національний дохід, сукупний особистий дохід). 2. За суб’єктами привласнення: доходи індивіда, домогосподарства, підприємства, галузі, держави тощо. 3. Залежно від цін, в яких визначається дохід: номінальний дохід (визначається в цінах поточного періоду), реальний дохід (визначається в цінах базового року). 4. Для аналізу діяльності підприємства використовують такі форми доходу: валовий дохід, що дорівнює виторгу від реалізованих товарів і послуг: TR=PQ, де TR – валовий дохід, Р- ціна одиниці виробленого товару, Q – кількість реалізованих товарів; середній дохід(AR), що дорівнює валовому доходу, поділеному на кількість реалізованих товарів і послуг: AR= ; граничний дохід (MR) – приріст валового доходу від продажу додаткової одиниці реалізованих товарів і послуг: MR= , де – приріст валового доходу, приріст обсягів реалізованих товарів і послуг.

Розподіл доходів – це стадія відтворення, яка займає проміжне місце між виробництвом і споживанням. Реалізована на ринку продукція перетворюється на грошову виручку. Після вилучення з неї вартості споживчих засобів виробництва залишається грошовий доход. У процесі цього розподілу цього доходу виникають вертикальні економічні зв’язки: між державою і підприємством, між державою і членом суспільства, між підприємствами та їхніми працівниками. У цих зв’язках виявляються різноманітні форми розподілу. Виникають також горизонтальні економічні зв’язки по розподілу доходів (між спільними підприємствами з участю іноземного капіталу).

Під функціональним розуміють розподіл доходів за факторами виробництва (ресурсами), до них за монетаристською концепцією належать праця, капітал, земля і підприємницькі здібності, а за марксистською – речові фактори (земля і капітал) та особовий (робоча сила).

Заробітна плата – форма отримання доходів громадянами, які здійснюють трудову діяльність. З/п існує у двох основних формах: погодинній і відрядній. Погодинна з/п означає оплату вартості та ціни робочої сили за її функціонування впродовж певного робочого часу. Відрядна з/п – це оплата тимчасово відчуженої власності та ціни робочої сили й відносини між найманою працею і капіталістами щодо такої оплати, з одного боку, розмірів виробітку за одиницю часу – з другого боку.

Системи з/п: тарифна (це система, що залежить від складності та ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою, спрямованими на одночасне стимулювання найманих працівників, підвищення якості товарів і послуг), преміальні (системи, що повязують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю, передбачають застосування різних премій і стимулів у їх взаємодоповнюваності), колективні (означають застосування таких систем оплати вартості робочої сили та ціни, а також ефективності праці найманих працівників, які передбачають виплату частини заробітків із преміального фонду, створюваного, в основному із необхідного, а частково – із додаткового продукту, виготовленого при їх використанні).

Розрізняють також номінальну (та сума коштів, яку робітник отримує у вигляді ціни за свою робочу силу) та реальну з/п (та сума споживчих благ та послуг, які робітник може придбати за даного рівня ціни за так звану зарплату отриману на руки після вираховування всіх податків та ін. відрахувань).