113. Нецінова конкуренція. Поглиблення диференціації продуту. Реклама. Витрати реалізації.

Методи нецінової конкуренції можуть бути: 1) пов’язані з удосконаленням продукту; 2) орієнтовані на рекламно-пропагандистську діяльність.

Мета реклами – збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми. Щодо графічного зображення становища фірми на ринку , переміщення кривої попиту вправо та зменшення її еластичності буде означати успіх реклами. Схема рекламного процесу включ в себе розробку рекламного повідомлення, вибір засобу інформації, через який рекламне повідомлення буде надіслане потенційним покупцям, власне рекламування та оцінку ефективності рекламної діяльності.

Провідну роль у конкурентній боротьбі починає відігравати нецінова конкуренція, засобами якої є подальша диференціація продукту – підвищення її якості, випуск нових моделей, удосконалення дизайну; поліпшення умов обслуговування; створення дієвої реклами. Диф продукту може здійснюватися різними шляхами і в різних формах: фірма може підвищити якість свого товару, покращити умови свого обслуговування, умови продажу товару може диф за місцем розташування. Важл значення диф полягає в тому, що виробники набувають обмеженого контролю над цінами на свою продукцію.

114. Характерні ознаки, суть, причини виникнення олігополії. Витрати олігополії в короткостроковому періоді. Встановлення ціни товару і обсягів його випуску фірмою-олігополістом.

Олігополія — це структура ринку, на якому панує декілька великих фірм-виробників. Олігопольні ринки мають такі основні ознаки:

1. всього декілька фірм постачають весь ринок. Продукт, який вони постачають, може бути як однорідним, або стандартизованим (алюміній, цинк, мідь, сталь, цемент, технічний спирт тощо), так і диференційованим (автомобілі, сигарети, побутові електроприлади, пиво, пральні засоби, килими тощо);

2. фірми в олігопольній галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Продавці зав­жди зважають на реакцію своїх конкурентів, коли встановлюють ціни, орієнтири для обсягів продажу, величину рекламних витрат тощо. Реакція, якої окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу олігопольних ринках. Чим менша кількість фірм в олігопольній галузі, більше уваги вони приділяють одна одній під час формування цін;

3. окремі фірми в олігопольній галузі володіють великими ринковими частками. Отже, для деяких фірм є характерними високий ступінь ринкової влади, здатність впливати на ціну товару.

115. Олігополістичне ціноутворення. Оцінка економічної ефективності олігополії

До основних ознак олігопол ії належать:

Панування на олігопол і стичному ринку кількох фірм. їх може бути від 2 до 20 (у США антимонопольне законодавство дозволяє діяльність не менше 10 (найбільша — до 31%, дві найбільші — до 44%, 3 до 54%, 4 до 64 %; в Україні —до 35% ринку). Проте для розрахунку береться загальнодержавний ринок, хоча деякі товари виробляються лише на певних територіях.

Продукт олігополії може бути як стандартним, так і диференційованим (ринок сталі і ринок автомобілів).

Кожен олігополіст може проводити самостійну цінову політику, адже частка кожного з них на загальному ринку досить значна. Але результати його впливу залежатимуть від реакції інших олігополістів.

Вступ у галузь нових виробників дещо обмежений. Діють ті ж фактори, що й при монополії.

Олігополістичні ціни не гнучкі. Якщо вони змінюються, то, як правило, одночасно всіма фірмами-олігополістами, тобто при олігополії є стимули для погодження дій або таємного зговору.

Олігополія — досить поширена модель ринку. Олігополії виникають за таких обставин:

1) утворення великих фірм за рахунок поглинання конкурентів;

2) злиття фірм, що дає більшу економічну владу, вищі можливості контролю за цінами, а також виграш при оптовій закупці ресурсів.