36. Форми, методи та інструменти державного регулювання економіки.

Основні форми державного регулювання:

1. Планування (довготермінове, середньотермінове, короткотермінове). На макрорівні – форма управління народним господарством, що передбачає визначення цілей, розробку планів та їх реалізацію на основі наукового передбачення, що базується на пізнанні економічних законів. На макрорівні планування передбачає складання бізнес-планів, короткотермінових оперативних програм та завдань. Форми:директивне ; індикативне.

2. Програмування – комплексний аналіз стану економіки, виявлення найважливіших проблем, які не можуть бути вирішені за допомогою ринкових важелів,а від так, розробку та реалізацію окремих стратегічних програм.

3. Прогнозування – наукове передбачення тенденцій розвитку економіки на перспективу, передусім, таких макроекономічних показників, як темпи економічного зростання, тенденції розвитку науки і техніки тощо.

Методи державного регулювання:

1. Індикативне планування і програмування це спосіб регулювання економічних процесів за допомогою формування певних цілей розвитку виробництва і створення державою фінансових та інших стимулів для тих господарських одиниць, які діють згідно з державними рекомендаціями.

2. Бюджетно-податкова політика

3. Структурна політика це обґрунтування цілей та характеру структурних перетворень, визначення комплексу заходів щодо підтримки розвитку тих елементів економічної системи, які забезпечують економічне зростання та вирішення актуальних проблем сьогодення.

4. Грошово-кредитне регулювання (через регулювання грошової маси і процентної ставки) і цінове регулювання (корекція рівня цін товарного ринку);

5. Антимонопольна політика - економічна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, її обмеження та припинення, а також на розвиток конкуренції.

Державне регулювання економіки спирається на систему державних інструментів (регуляторів). Залежно від їхньої природи всі державні інструменти можна поділити на три види:

1. правові - законодавчі та підзаконні документи, які регламентують основні напрями й правила економічної діяльності господарських суб'єктів та окремих громадян.

2. Адміністративні інструменти - це укази, постанови та розпорядження виконавчих органів, які дозволяють, забороняють, обмежують чи нормують окремі види

3. Економічні інструменти - макроекономічне планування, державний бюджет, податки, гроші, кредит, ціни, заробітна плата.

37.Фінанси в системі економічних відносин. Фінансова система і фінансове регулювання.

Фінанси – це грощові фонди, які відображають функціонування п-в і здійснення державою своїх функцій. Держава через фінансову систему і економіку, фіскальну політику впливає на співвідношу. попиту і пропозиції, обсяг нац. продукту, рівень зайнятості, матеріальний добробут населення, рівень ефективності і стабільність ек-ки.

Фінанси – це система ек. відносин з формування і використання фондів грошових засобів на основі перерозподілу нац. продукту і нац. доходу.

Суть фінансів більш повно виявляється у виконуваних ними функціях:

• розподільчій

• регулюючій

• контролюючій

Розподільча полягає в активній ролі фінансів у розподілі і перерозподілі ВВП та та нац. доходу, через фінанси держава контролює в-во, розподіл і обсяг нац. продукту.

Фінансова система – це сукупність форм і методів управління, розподілу і використання фондів грошових ресурсів держави та суб’єктів господарювання: фірм і дом. господ.

Фінасова система включ. такі елементи:

• фінансов фірма і організації

• державні фінанси

• фінанси страхування( соц., індивідуальні., та майнові)

• фін. сист. кредитування(грошові ресурси кредитн. установ)

• фінанси домашніх госп-в.

Фінансове регулювання – полягає у використанні доходів і витрат бюджету як важелів впливу на економіку.

Серед доходів бюджету найважливішу роль відіграють податки з фірм і домаш. госп-в, а також митні засоби, державна казна, процентні платежі державі.У фінансовому регулюванні особливу роль відіграють прямі доходи (прямі відрахування від доходу).

Податки – обов’язкові платежі, які примусово вилучаються державою у під-в, установ і населення.

38. Сутність і структура державного бюджету. Державні доходи. Податкова система і податкове регулювання. Крива Лаффера.(Шляхова)

БЮДЖЕТ – це грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.

Фактичний бюджет відображає реальні видатки, надходження і дефіцит за певний період.

Структурний бюджет відображає, яким мають бути видатки, доходи і дефіцит, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначається дією дискреційних програм, що запровадженні законодавчо).

Стан держбюджету : 1) нормальний, коли видаткова частина держбюджету =доходній; 2) дефіцитний, коли видатки перевищують доходи.

Дефіцит держбюджету не є небезпечним для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3 %ВНП. У противному разі він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.

Валові фінансові активи держави = чисті фінансові активи + резерви іноземної валюти, золото.

У законодавчому порядку визначаються складові частини податкового механізму, а саме: суб’єкти оподаткування (хто сплачує податки), об’єкти оподаткування (доходи, вартість продукції). Одиниця оподаткування – це одиниця виміру об’єкта оподаткування, на яку встановлюється податкова ставка. До загальнодержавних належ такі податки і збори (обов’язкові платежі): податок на додану вартість; акцизний збір; податок на доходи фіз. Осіб; мит; держ мито; податок на нерухоме майно; податок на землю; рентні платежі; податок на промисл; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та тепло енергію.

До місцевих зборів належать: податок з реклами; комунальний податок; збір на паркування; ринковий збір…

н адходження

податків

КРИВА ЛАФФЕра

Ставка податків