121. . Ринок землі та природних ресурсів.

Земля як екон ресурс – це усі дарові блага природи, які використовують у виробництві( орні землі, поклади корсних копалин, ліси, водні ресурси).Особливості ринку землі та інших природних ресурсів зумовлені тим, що загальна пропозиція їх є незміною.

Фіксованість пропозиції землі означає, що плата за використання землі означає, що плата за використання землі – земельна рента визначається лише попитом на землю.

За висхідної кривої пропозиції ресурсу зростання його ціни стимулює збільшення пропозиції.Натомість за нееластичної пропозиції землі земельна рента зовсім позбавлена такої функції.Збільшення чи зменшення зем. ренти не позначається на виробничому потенціалі економіки, відтак у деякому розумінні вона є надлишком.

Якщо відмовитися від попередніх припущень щодо однакової якості землі та однорідного її використання, то диференціація у величині земельної ренти ( різниця у ціні різних ділянок) логічно відмінностями у продуктивності землі унаслідок відмінностей кліматичних умов, родючості та розташування.

Ринкову ціну землі Р_L визначають за формулою Р_L=R_L/ і

Ринок природних ресурсів – це земля, тобто простір на якому відбувається будь-яка економічна активність. Розташування, фізичні характеристики- висота над рівнем моря, кліматичні особливості, багатства надр – роблять кожну конкурентну ділянку землі більш чи менш придатною для певного виду господарської діяльності.

Земля унікальна щодо інших факторів вироб-ва, оскільки вона нерухома, іммобільна, не відтворювана. Її пропозиція в будь - який момент і в будь –якій місцевості обмежена фіксована. У зв’язку з нееластичністю пропозиції землі її ціна повністю визначається попитом на неї.

122.Аналіз загальної рівноваги ринків на мікрорівні. Ефект зворотного зв'язку.

Модель загальної рівноваги включає обидва типи ринків — благ і факторів виробництва — в загальному кругообігу. Загальна рівновага досягається тоді, коли встановлюється рівновага на всіх взаємопов'язаних ринках факторів і продукції. У цій взаємодії на перший план виходить взаємозалежність різних товарів. Тому аналіз включає такі чотири етапи: першочергова зміна; ринки взаємозамінних товарів; ринки взаємодоповнюючих товарів; ефект зворотного зв'язку

123. Ефективність обміну. Загальна рівновага в економіці обміну:

Загальна рівновага — це рівновага, що виникла у результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.Загальна рівновага відбудеться тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції таким чином, що обсяги попиту і пропозиції стали рівні на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку нсмас тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

16.3. Рівновага в економіці обміну

,

Для кожного з учасників можна побудувати його криві байдужості, які відповідають певним рівнянням корисності: для В - U_в¹, U_В²,U³_B, U⁴_B для С – U_c⁴, U³_С, U_C², U_C¹ тут величини U_в і U_c перераховані у послідов-ності зро­стання рівнів корисності. Почат­ковий розподіл благ у точці А дає змогу учасникам досягти рівнів корисності U_В¹ та U_с². Якщо порів­няти стан А зі станом М₁ (який досягається внаслідок пев-ного обміну благами), то учасник В не погіршує свого становища, а учас­ник С — поліпшує, бо досягає ви­щого рівня корисності U_с¹в точці M₁ ніж U_с² в точці А. Якщо ж порівняти варіант А з розподілом М₂, тоді, відповідно, учасник В внаслідок обміну підвищує корисність з рівня U_B¹ до рівня U_B, а учасник С — не погіршує свого становища. При обміні, що веде до розподілу М₅, обидва учасники покращують своє становище. Отже, всі варіанти перерозподілу, які відповідають точкам заштрихованого сектора AM₁FM₂ (окрім точки F), означають покращення за Парето.

Так, наприклад, якщо у стані А норма заміщення блага Y благом X (MRS) для споживача В дорівнює 1/4, а для споживача С складає 1, то це означає, що для В з огляду на корисність еквівалентними є одна одиниця блага Y та 4 одиниці блага X, а для С одиниці благ Y і X однаково корисні. Якщо споживач С віддасть споживачеві В одиницю блага Y, то для еквівалентного обміну йому достатньо отримати в обмін одну одиницю блага X, а споживач В без зменшення власних вигод може відмовитись від чотирьох одиниць блага X за одну додаткову одиницю блага У. Тобто внаслідок взаємовигід­ного обміну, що не погіршує становище кожного з учасників операції, вивіль­няються три одиниці блага X, які можуть бути використані для покращення за Парето.

124. Економіка добробуту і пошук рівноваги, критерії оцінки добробуту. Теорія загальної рівноваги та політика в галузі економіки добробуту: ефективність та справедливість.

Досконала економіка породжує ефективний розподіл. Існує чотири чітких погляди на справедливість:

елітарний – всі члени суспільства отримують рівні блага

Роулсіанський – максимізується корисність найменших забезпечених осіб.

Утилітарний – максимізується загальна корисність усіх членів суспільства.

Ринковий – справедливість встановлюється ринком.

Елітарний підхід вимагає рівного розподілу, а роульсіанський передбачає, що рівності потрібно надавати більшого значення. Утилітарний підхід передбачає суттєву різницю між найбільш і найменш забезпеченими членами суспільства. Ринковий підхід можна звести до різкої нерівності в розподілі благ.

Зрозуміло, що не всякий справедливий розподіл є парето-ефективний . звідси випливає, що суспільство повинно певною мірою покладатися на державу, яка перерозподіляє доходи або блага між громадянами за мотивами соціальної справедливості.

Ця надзвичайно гостра проблема справедливості і ефективності породила цілу низку теорій, яка дістала назву теорії добробуту.

Розробка і реалізація соціально спрямованої економічної політики означає, що добробут однієї групи населення буде забезпечуватися за рахунок інших соціальних груп, зменшуючи стимули до продуктивної і ефективної економічної діяльності, тому розв’язання проблеми справедливого розподілу вимагає одночасно визначення цінності для суспільства окремих прошарків на

Діяльність держави не повинна вносити корективи в систему ринкових цін, щоб не порушити розміщувану функцію ринку. Найбільш придатними для цієї мети засобами є оподаткування трансфертні витрати, які не перешкоджають встановленню Парето-ефективного стангу економіки.

Розробка критеріїв добробуту дуже актуальне завдання. Проте навіть на сучасному етапі розвитку дана теорія допомагає визначити витрати перерозподілу і суми компенсаційних платежів, щоб полегшити прийняття економічно-ефективних рішень.

Розглянемо рис.1 Рух із точки А в точку В покращує добробут відповідно до критерію Колдора-Хікса, оскільки т А лежить нижче кривої споживчих можливостей SS₁ на якій лежить т В, але і рух із т В в т. А теж буде ефективним, оскільки т. В лежить нижче кривої споживчих можливостей ТТ₁, яка проходить через т. А. Отже, якщо криві споживчих можливостей перетинаються, то критерій Колдора-Хікса дає невизначений результат. Тому Сітовські пропонує подвійний критерій: 1. Необхідно переконатись, що рухів першої точки до другої покращує становище відповідно критерію Колдора-Хікса і 2. Перевірити,що зворотній рух із 2 точки в 1 не покращує становищу відповідно до цього критерію. Лише, коли виконуються дві умови добробут поліпшується.

U _B

S

T A

B

U

S₁ T₁

Рис.1. Критерій оцінки добробуту Т. Сітовські

Функція суспільного добробуту має загальний вигляд :

W=W[U1(X),….,U (X)], де W – рівень суспільного добробуту, [U1(X),….,U (X)]- функція корисності окремих індивідів.