4. Принципи планування.

5. Система планів підприємства.

6. Методи планування діяльності підприємства.

7. Механізм планування.

8. Організаційні структури планування.

Основні поняття: планування, планувальна діяльність, об'єкт планування, результат планування, горизонти планування, невизначеність, вертикальна інтеграцій, контроль над попитом, контрактні відносини, підприємницькі мережі, принципи планування, горизонти планування, адекватність, генеральний план,стратегічний план, тактичний план, методи планування, механізм планування.

Основною метою вивчення теми є систематизація теоретичних знань про сутність і необхідність планування як специфічної сфери людської діяльності,важливої функції виробничого менеджменту; визначення горизонтів, принципів,методів планування; засвоєння сучасних методів і механізмів планування.

Після вивчення теми студент повинен

• сутність і функції планування;

• необхідність планування діяльності підприємства;

• межі застосування планування;

• принципи планування в умовах невизначеності;

• види планів, їх переваги, недоліки, сфери застосування;

• методи і механізми планування;

• організацію планування на підприємстві.

• в изначати сферу застосування кожного виду планування;

• будувати системи планування на підприємствах з врахуванням конкретної ситуації;

• формулювати основну мету і завдання кожного виду плану;

• розрізняти прогнози, плани, програми;

• давати характеристику різним типам планів;

• визначати доцільність створення спеціальних підрозділів з планування

Розділ 1

1.1, Планування діяльності підприємства як функція виробничого менеджменту

Однією з найважливіших функцій виробничого менеджменту підприємства є планування його діяльності.

• Планування — вид, сфера діяльності органів управління підприємства по передбаченню майбутнього стану його економіки на основі врахування дії законів розвитку природи і суспільства,а також тенденцій розвитку підприємства, галузі і національної економіки. Процес планування полягає у визначенні мети, якої підприємство прагне досягнути за певний період, а також засобів, шляхів та умов її досягнення.

Планування як сфера і вид діяльності О об'єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, о надає всім процесам одно направленість , скоординованість , о сприяє найбільш повному та ефекти иному використанню наявних ресурсів.

Система централізованого управління породила відповідну ідеологію директивного планування, яка розглядала план як закон, котрий не можна змінювати і необхідно обов'язково виконувати. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство на планування як на неперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку і подальшого зростання;

З теоретичної точки зору добре збалансований план мас певні переваги перед ринком, однак якщо ринок саморегулюється і забезпечує певну рівновагу, то незбалансований план повністю виключає розвиток.

У дискусії 20-х років XX століття, які справедливо називають «золотою ерою» радянської планової науки, економісти В. Базаров,М. Кондратьев вказували на необхідність і плану, і ринку. Вони відстоювали ринкові механізми господарювання, які базуються на детальному вивченні стихійних процесів, виявленні закономірностей їх прояву, врахуванні кон'юнктури і т. д.

В умовах ринкового регулювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання підприємству самостійності означає не тільки скасування повної залежності його діяльності від уряду, а й надання широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, організації матеріально-технічного і кадрового забезпечення, шляхів розвитку підприємства, методів мотивації праці та економічної відповідальності за кінцеві результати роботи.

Кожне підприємство незалежно під сфери діяльності, масштабів виробництва самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг),обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання.

Результатом планувальної діяльності є план, який являє собою складну соціально-економічну модель стану підприємства та його під розділів в майбутньому, характеризує пропорції га темпи розвитку.

Об'єктом планування є виробничо-комерційна діяльність підприємства, його науково-технічний розвиток, соціальна сфера, охорона довкілля.

Суб'єктом планування є підприємство, цех, дільниця, потокова лінія, робоче місце.

Основою планування виступає система об'єктивних економічних законів, серед яких виділяють:

• основний економічний закон, що зумовлює необхідність врахування

економічної ефективності суспільного виробництва з метою найбільш повного задоволення потреб населення та отримання прибутку;

• закон відповідності попиту і пропозицій, що забезпечує рівновагу

підприємства як економічної системи;

• закон вартості, тощо.

Завдання соціально-економічного планування на підприємстві

* оцінювати стан економіки підприємства, соціальних процесів на конкретний період часу та тенденції в його діяльності; * науково передбачати майбутній стан економіки підприємства з врахуванням тенденцій розвитку національної економіки, галузі; * здійснювати оперативний контроль за діяльністю підприємства шляхом порівняння звітних і планових показників його діяльності; * забезпечувати ефективне використання наявних на підприємстві технічних, матеріальних, трудових ресурсів та їх своєчасну заміну поповнення

Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить ,що в ринкових умовах господарювання ,планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.

УВАГА

Поняття «планування діяльності підприємства» можна розглядати в декількох аспектах:

1. Загальноекономічний ,який відповідає загальній теорії фірми,її природі;

2. Конкретно-управлінський,в якому планування виступає як важлива управлінська функція.

В економічній літературі зустрічається чимало визначень планування і плану:

Під плануванням слід розуміти продумане визначення і систематизацію,факторів, які забезпечують успішну діяльність підприємства. Планування пов'язане з визначенням і постановкою цілей організації,виробленням політики,методів, стратегії і тактики, необхідних для їх досягнення. (Г. Дж.Болm)

Планування — складна високоорганізована форма суспільного впливу національно-економічні системи, якими є підприємницькі структури. Воно полягає у визначенні на базі прогнозних наукових розробок цілей, потреб і параметрів розвитку системи, які розглядаються як орієнтири для суб'єктів господарювання. (В. М. Ходачек)

У широкому розумінні планування — процес прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями. Йдеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів.

Планування у вузькому розумінні можна визначити як систематизовану підготовку рішень. Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх. процесів, виявлення ризиків, підвищення гнучкості та адаптованості до змін.

Н, М. Євдокимова

Французька школа управління розрізняє: * планування, * регулювання і пілотаж. Схематичне зображення взаємозв'язків і співвідношення між «казаними різновидами управлінських процесів подано на рис. 1.1.

Між окремими управлінськими процесами не існує чітких розмежувань. - Вони розглядаються від загального рівня (планування) до конкретного (регулювання), то означає певну послідовність у їх здійсненні. Спочатку визначаються напрямки розвитку підприємства, потім шляхи досягнення мети, виробничі процеси тощо.

Рисунок 1. Взаємозв’язок процесів управління

Сутність планування формулюється як конкретизація цілей розвитку фірми та її підрозділів на певний період часу; визначення господарських завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації; виявлення матеріальних,трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.

І. М. Герчікова

Планування завжди орієнтується на дані минулого, однак прагне визначити і контролювати розвиток підприємства в перспективі.

В, Хойєр

Російські вчені під плануванням розуміють процес або сукупність дій суб'єкта господарювання по встановленню цілей і завдань його функціонування. План розглядається ними як комплексна системі заходів, яка передбачає порядок, терміни їх виконання, соціально-економічні параметри розвитку на певний період часу.

* Отже, планування можна розглядати як дієвий інструмент сучасного виробничого менеджменту, завдяки якому підприємства можуть визначати мету і завдання свого функціонування,розробляти систему заходів щодо поліпшення результатів діяльності або запобігання небажаним явищам.