У таких випадках послідовно проводяться розрахунки:

1. визначається найбільш ймовірне (базове) зменшення факторів;

2. розраховується показник ЧДВ при базових значеннях;

3. розраховується показник ЧДВ при змінах значення фактору (в пев­них межах);

4. попередня процедура послідовно повторюється для всіх факторів;

5. по кожному фактору порівнюється чутливість проекту і визначаю­ться найважливіші з них.

Методи оперативно-календарного планування координують діяль­ність підприємства в напрямі досягнення поставленої цілі за умов оптимального використання наявних ресурсів. Детальна характерис­тика кожного з інструментів оперативно-календарного планування розглядається у розділі IV.

На великих підприємствах у процесі планування широко викори­стовуються економіко-математичні моделі, в яких об'єкт плануван­ня або процес описується з допомогою математичних залежностей (рівнянь, нерівностей).

При внутрішньому виробничому плануванні застосовуються такі економіко-математичні методи:

• теорії ймовірності;

• математичного програмування;

• імітації;

• теорії графів.

В основі моделей, які базуються на використанні теорії ймовірно­сті і математичної статистики (стохастичні моделі), лежать теорії:

• аналізу кореляцій та регресій;

• дисперсного аналізу;

• масового обслуговування;

• ігор;

• статистичних рішень;

• статистичних випробувань;

• запасів;

• розкладів.

Моделі математичного програмування в залежності від властиво­стей функцій діляться на такі класи:

• моделі лінійного програмування, в яких використовується лінійна за­лежність між плановими параметрами;

• моделі нелінійного програмування, в яких деякі функції нелінійні;

• моделі цілочислового програмування, в яких змінні в рівняннях за сво­їм змістом можуть мати лише обмежене число дискретних значень;

• моделі параметричного програмування, якщо вихідні значення змін­них змінюються в певних межах;

• моделі стохастичного програмування, якщо з їх допомогою вирішу­ються задачі екстремуму при наявності випадкових параметрів в їх умовах;

• моделі динамічного програмування, які допомагають пошуку опти­мальних рішень за кінцевими результатами попередніх рішень;

• моделі блочного програмування, які дозволяють з найбільшою точ­ністю отримати оптимальні вирішення задач великих розмірів за рі­шенням задач з меншим числом змінних обмежень.

• В плануванні імітація — це створення моделі реальної госпо­дарської ситуації та маніпулювання нею з метою обґрунтування планових рішень.

Імітаційні моделі широко застосовуються при вирішенні задач:

> розподілу капітальних вкладень в умовах можливого ризику;

> складання кошторисів витрат з метою максимізації прибутку під­приємства;

• планування операцій виробничого циклу;

• складання графіків руху транспорту;

• управління запасами;

• планування найму і підготовки кадрів і т. д.

Імітування — достатньо складний процес, який залежить від спе­цифіки модельованого об'єкта, тому сфера його застосування є об­меженою.

В процесі оптимізації планових рішень використовуються моделі, які базуються на математичній теорії графів. Окремим видом таких моделей є моделі сітьового планування та його оновлений варіант — система ПЕРТ, яка реалізується у двох варіантах:

• ПЕРТ/час; %

• ПЕРТ/витрати.

Метод ПЕРТ/час має такі особливості: сітьовий графік, ча­сові оцінки, визначення резервів часу і критичного шляху,  прий­няття оперативних заходів з коригування графіку.

По методу ПЕРТ/витрати сумарні витрати розбиваються на більш дрібні елементи, аж поки вони не досягнуть величин, при яких стає можливим їх планування і контроль. Ці елементи — вартість окремих видів робіт.