Тема 4. План виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг)

1. Зміст і завдання плану виробництва і реалізації продукції.

2. Методи формування виробничої програми підприємства.

3. Характеристика системи вимірників обсягів виробництва і реалізації продукції,

4. Планування продажу продукції.

5. Планування виробничої потужності підприємства.

Основні поняття: попит, пропозиція, маркетинговий план, випуск продук­ції, виробнича програма, виробнича потужність, номенклатура, асортимент, агреговані плани, рівневе прогнозування, критичний (беззбитковий) обсяг ви­робництва, ситуаційне планування, багатопродуктове виробництво, товарна продукція, валова продукція, реалізована продукція, цеховий випуск, трудоміст­кість, план продажу, план рекламних заходів, ціна продажу.

Основною метою вивчення теми є засвоєння матеріалу з формування вироб­ничої програми підприємства, планування обсягів продажу продукції, виробни­чої потужності та потенціалу підприємства..

Знати

Вміти

• зміст, завдання, вихідні дані, показники плану виробництва і реаліза­ції продукції;

• методи формування виробничої програми підприємства та її оптимізації;

• методику розрахунку вартісних показників обсягів випуску і реалізації продукції;

• фактори сукупного попиту і сукупної пропозиції на продукцію;

• зміст планування продажу;

• види і методику розрахунку виробничої потужності підприємства та рівня її використання

• розрахувати обсяг виробництва продукції в натуральному, вартісному і трудовому вираженні, суму платних послуг; визначати критичний обсяг виробництва;

• оцінювати вплив ринкового середовища на збутову політику підпри­ємства;

• розраховувати виробничу потужність підприємства та його основних цехів; визначати рівень збалансованості та використання виробничої потужності

4.1. Зміст ї завдання плану виробництва і реалізації продукції

В ринкових умовах господарювання розробка плану виробництва і продажу продукції є центральним завданням комплексного плану­вання техніко-економічного розвитку підприємства. План вироб­ництва визначає генеральний напрям діяльності всіх структурних підрозділів підприємства, виступає основою поточного внутрішньо­виробничого планування.

Ринок вимагає: випуску адресної продукції та виконання різнома­нітних робіт і послуг; оновлення продукції з ініціативи покупців і, відповідно, частих закупок ресурсів; планування наступальних дій на конкурентів; здійснення продуманих бюджетних витрат і т. д. Гнучка виробнича політика підприємства може входити в конфлікт з цілями окремих підрозділів і служб, які налаштовані на масове ви­робництво, обмежену кількість видів продукції, стабільні плани, стійкий фінансовий стан, пасивне відношення до конкурентів.

У процесі планування виробництва і продажу продукції повинен досягатися компроміс між можливостями випуску і збуту продукції, здатністю нової продукції повноцінно замінювати стару, витратами і прибутком, потенціалом розвитку і капіталовкладеннями,, вигодою від освоєння нової продукції і ризиком. Тому в процесі розробки планів виробництва продукції необхідно визначити множинні цілі і стимулювати погодження дій між окремими підрозділами.

Річні плани виробництва кожного підприємства передбачають взаємопов'язану систему планових показників, які характеризують:

• основну мету виробничої діяльності підприємства та його структур­них підрозділів;

• обсяги і терміни виробництва продукції (робіт, послуг);

• виробничі потужності підприємства, цехів і дільниць та збалансу­вання з ними річних обсягів виробництва;

• розподіл запланованих робіт за основними цехами-виконавцями за­мовлень;

• вибір засобів і методів досягнення запланованих показників, рівень завантаження технологічного устаткування;

• обґрунтування методів і форм організації виробництва запланованої

продукції, контроль за виконанням плану виробництва і реалізації

продукції.

Для підприємства обсяг продукції, яку в даний час можна реалі­зувати і, відповідно, доцільно виробити в плановому періоді, визна­чає попит.

* Пропозиція — це кількість продукції, яку виробник може ви­робити і запропонувати до продажу протягом певного періоду часу на базі наявного економічного потенціалу.

При плануванні виробництва продукції важливо забезпечити рів­новагу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

# Сукупним попитом називається сумарна величина попиту на всю продукцію підприємства, яка складається з попиту промис­лових підприємств і організацій, населення, державних установ.

Сукупний попит, як правило, залежить від характеру товару, по­ри року, рівня платоспроможності, темпів економічного зростання. Він коливається, що, відповідно, відображається в планах випуску.

* Сукупною пропозицією називається сумарна величина пропози­ції всіх видів продукції (робіт, послуг), яку може запропонувати підприємство для реалізації (надання) протягом певного періоду часу за умови ефективного використання наявного економічного потенціалу.

Сукупна пропозиція залежить від технічного рівня виробництва, рівня інвестування, ефективності управління тощо. Сукупна пропо­зиція є більш стабільним параметром діяльності підприємницьких структур, аніж сукупний попит. Якщо сукупний попит у значній мі­рі залежить від чинників зовнішнього середовища, уміння їх прогно­зувати та враховувати, то сукупна пропозиція, в основному, зале­жить від мобілізації внутрішніх факторів, оперативності реагування підприємницьких структур на зміни в зовнішньому середовищі. її коливання є порівняно незначними. Величина сукупної пропозиції може оцінюватися за допомогою показника середньорічної вироб­ничої потужності підприємства, виміряного у вартісній формі.

На конкретні періоди часу з врахуванням коливань попиту роз­робляються агреговані плани випуску, які, крім обсягу продажу, вра­ховують:

• можливості зберігання готової продукції;

• потребу в позаурочній праці або простої робітників;

• передачу частини роботи підрядникам;

• найм або звільнення працівників.

З врахуванням сукупної пропозиції та сукупного попиту формуються агреговані плани сукупних обсягів виробництва продукції (ро­біт, послуг) відповідної номенклатури та асортименту.

Мета агрегованого планування виробництва полягає в забезпе­ченні задоволення сукупного попиту на продукцію при мінімізації сумарних витрат.

Виділяють три основні тактики планування сукуп­ного обсягу виробництва.

• Перша тактика — постійний обсяг виробництва при постійній величині виробничого потенціалу незалежно від коливань попиту. Різницю між величиною сукупного попиту і обсягом випуску про­дукції компенсують шляхом збільшення або зменшення запасів про­дукції (рис. 4.1.),

модель планування сукупного обсягу виробництва може вико­ристовуватися на підприємствах, які випускають продукцію для на­селення та організацій. Ці види продукції не втрачають своїх спожив­чих якостей при тривалому зберіганні, тому при коливаннях попиту вона може зберігатися на складах у виді запасів.

• Друга тактика — обсяг випуску продукції, який враховує змі­ни попиту при постійній величині виробничого потенціалу. Різниця між величиною випуску продукції і виробничим потенціалом регу­люється в залежності від того, що переважає, шляхом організації по­надурочної роботи, передачі частини роботи субпідрядникам, надан­ня відгулів, здачі майна в оренду тощо (рис. 4.1.).

Ця тактика застосовується на підприємствах трудомістких та наукомістких галузей, оснащених дорогою технікою, або на підприєм­ствах, де використовуються висококваліфіковані працівники і де створення запасу продукції є неможливим чи обходиться дорого (на­приклад, літако- суднобудування, аудиторські, медичні послуги, ви­давнича справа тощо).

• Третя тактика — змінний попит і обсяг випуску при змінній ве­личині виробничого потенціалу (рис, 4.3.), Такої тактики дотримують­ся в трудомістких виробництвах, на сезонних роботах. Різниця між ве­личиною випуску і виробничим потенціалом (в частині персоналу) регулюється шляхом звільнення і найму працюючих, виходячи з ви­робничої необхідності; а в частині основних виробничих фондів — здачею в короткотермінову оренду, виконанням позапланових робіт.

Рис. 4.3. Модель взаємодії змінних обсягу виробництва, попиту і виробничого потенціалу

В процесі розробки оптимального плану виробництва з мінімаль­ними загальними витратами використовується одна з наведених тактик або їх поєднання в залежності від конкретної виробничої ситуації.