Витрати на виробництво і збут продукції розглядаються у вигляді трьох складових частин:

• Постійні витрати, які не залежать від обсягів виробництва і реалі­зації продукції (ПВ): амортизація, податок на майно, страхування, реклама, дослідження тощо;

• Прямі змінні витрати, які прямопропорційно залежать від обсягів виробництва і реалізації продукції (ПЗ). До них належать мате­ріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на со­ціальні потреби;

• Накладні змінні витрати, які непропорційно залежать від обсягів виробництва і реалізації продукції і не підлягають чіткому розра­хунку та нормуванню (НЗ). До них належать витрати на утриман­ня та експлуатацію устаткування, комерційні витрати і т. д.

Різницю між виручкою від продажу (ВР) і операційними витрата­ми (ВО) визначає прибуток від операційної діяльності (П_оп).

В управлінні реалізацією продукції і витратами для зменшення критичного обсягу реалізації найбільш прийнятними є зміна ціни продажу і скорочення постійних витрат. У першому випадку зростає величина прибутку, а в другому — зменшуються відносно необов'яз­кові витрати.

Суму прибутку і постійних витрат називають маржа-пальним доходом (МД).

Обсяг випуску продукції

Рис 4.4. Графік критичного обсягу виробництва і реалізації продукції

Критичний обсяг реалізації продукції визначається за формулою:

Кm=ПВ­­/(Ц–Зп/з)

де ПВ — сукупні умовно постійні витрати, грн.; Ц— ринкова ціна одиниці продукції, грн.,; Зп/з– питомі, умовно – змінні витрати, грн.

При такому обсязі виробництва забезпечується безприбутковий статус підприємства.

Наприклад: ринкова ціна одиниці продукції перебуває на рівні 12 гри.; сума постійних витрат підприємства на плановий період складає 3500 грн.; умовно змінні витрати на одини­цю продукції становлять 7 грн. Критичний (беззбитковий) обсяг ви­робництва продукції за таких умов складе:

3500 : (12 — 7) = 700 одиниць

Ситуаційне планування знайшло широке застосування на амери­канських і японських фірмах. Вітчизняні підприємства використову­ють його рідко.

Процес ситуаційного планування передбачає послідов­не виконання таких дій:

• визначення ключових факторів середовища щодо впливу на планові результати діяльності підприємства;

• розроблення нормативного плану, в якому враховується імовірність впливу виробничих факторів на кінцеві результати діяльності під­приємства;

• визначення для кожного виду продукції ряду припущень щодо ситуа­цій, відмінних від стандартної, з врахуванням яких розробляється автономний план.

• Припущення враховують можливість випадкових обставин, змін у зовнішньому середовищі, які можуть впливати на кінцеві результати негативно або позитивно. Ситуаційний план пе­редбачає поведінку кожного виконавця в тій чи іншій ситуації;

• розроблення механізму переходу від нормативного плану до ситуа­ційного при виникненні відповідних обставин.

Ситуаційне планування забезпечує певні переваги в процесі фор­мування виробничої програми та її реалізації за мінливого ринково­го середовища. Керівники і виконавці планів отримують можливість оперативної дії при настанні несприятливих умов, що були передба­чені планом. Наприклад, зміна попиту на поліграфічні послуги зумов­лює введення в дію ситуаційного плану розширення випуску продук­ції (робіт, послуг) або його згортання; виконання певного обсягу робіт по кооперації або формування запасів продукції на складі.

При формуванні річної виробничої програми необхідно забез­печити максимальний доход, високу фінансову стійкість і плато­спроможність підприємства. Це зумовлює відбір і включення в план виробництва конкурентноспроможної та високодоходної продукції. В західних підприємницьких структурах з цією метою використову­ють матрицю БКГ.

В умовах багатопродуктового виробництва, економічної невизна­ченості, виробничої нестабільності та фінансової нестійкості доцільно використовувати матриці типу «ефект-ви пуск». Всі види продукції ранжуються за системою показників «рентабельність-частка в струк­турі випуску». Ранги визначаються за максимальними параметра­ми показників.

Приклад ранжування п'яти видів продукції поліграфічного під­приємства, включених у виробничу програму, наведений в таблиці 4.1

Таблиця 4.1.