Види уваги

За характером походження і способами здійснення виділяють два основні види уваги: мимовільну і довільну. Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів і цілей людини, довільна — це свідома увага, що спрямовується і регульовано зосереджується. Довільна увага розвивається на основі мимовільної. Ці види уваги можуть розглядатися і як рівні уваги.

Мимовільна увага визначається фізичними, психофізіологічними і психічними факторами і залежить від якості і новизни подразника, що її зумовив. Новизна може полягати в появі раніше відсутнього подразника, зміни властивостей уже діючих подразників чи ослабленні (припиненні) їхніх дій тощо. Увагу зумовлює все незвичайне. Найрізноманітніші подразники, яким притаманна новизна, привертають увагу. Увагу привертають також сильні подразники (голосні звуки, яскраве світло і кольори, різкі запахи). При цьому має значення не стільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення подразника за силою з іншими діючими в цей момент подразниками; вирішальне значення все ж таки має контраст між ними. Це стосується не тільки сили подразника, а й інших його особливостей. Так, маленькі предмети швидше помічаються серед великих, трикутник — серед прямокутників.

Якщо подразник відповідає потребам індивідуума, то він зумовлює мимовільну увагу. Винятково велика роль безпосереднього інтересу в мимовільній увазі. Будь-яке цікаве подразнення (емоційно насичене і захоплююче) зумовлює тривале й інтенсивне зосередження.

Загальна спрямованість особи також впливає на мимовільну увагу. Так, нову театральну афішу про майбутню виставу помітить «театрал». Водночас ця людина не помітить афіші про майбутній футбол. Це пов’язано з тим, що основна функція мимовільної уваги полягає у швидкій і правильній орієнтації, в постійно змінюваних умовах середовища, у виділенні тих його об’єктів, що можуть мати в цей момент найбільший життєвий зміст.

Довільна увага, як вищий вид уваги, склалася в процесі трудової діяльності людини. Така увага виникає у всіх випадках, коли в процесі трудової діяльності людини поставлено певне завдання і вона свідомо виробляє програму дій. Це і визначає виділення об’єктів її уваги. У зв’язку з цим увага в такому разі спрямована на виконання поставленого завдання, мети з певними зусиллями волі. Вольові зусилля обов’язкові для організації уваги при входженні в роботу, при виникненні в ній утруднень, ослабленні пізнавального процесу, а також при наявності перешкод чи сильних емоційних подразників.

У довільній увазі виявляється активність особистості. При такій увазі інтереси мають опосередкований характер (інтереси мети, результати діяльності). Основною функцією довільної уваги є активне регулювання перебігу психічних процесів. За допомогою довільної уваги людина здатна витягати з пам’яті правильні рішення і здійснювати завдання, що виникають у процесі діяльності.

Крім довільної і мимовільної уваги існує ще післядовільна увага. Так, якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікавими і значущими стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі, то ми вправі говорити про післядовільну увагу. Людині не потрібно великих вольових зусиль для підтримання уваги, оскільки її захоплює діяльність.

Властивості уваги

До властивостей уваги належать: селективність, стійкість, переключення, розподіл і обсяг уваги.

Селективність уваги

Селективність (вибірковість) уваги характеризується тим, що вона спрямована на всі стимули (фізичні і лінгвістичні). Нервова система, за Д. Е. Бродбентом (1958), має безліч входів, але працює як одиничний комунікаційний сигнал. На входах усіх каналів здійснюється селекція, тобто добір сенсорної інформації, що має деяку спільну ознаку. Така селекція може бути налаштована на приймання бажаної інформації. Вибір певного класу подій визначається властивостями самих подій і станом організму. Основою селекції можуть слугувати фізичні ознаки стимулу (розмір, інтенсивність тощо). Фільтр блокує входи для іншої інформації, що деякий час зберігається в блоці короткочасного збереження, який розміщений перед фільтром. Ця інформація може пройти фільтр, якщо стався зсув селекційного процесу з одного виду сенсорної інформації на іншій.

На фільтрі стимулів відбувається виділення одного з каналів за фізичними властивостями, за якими сигнали проходять безперешкодно. Водночас відбувається ослаблення сигналів на інших каналах. Всі ослаблені і неослаблені стимули проходять через логічний аналізатор (словник), представлений нейронами, активність яких пов’язана з певним словом, що входить до словника особи, і приводить до усвідомлення ним слів. Такі нейрони можуть активуватися слаб­кими і неослабленими сигналами (А. Трейсман, 1964).

Усі сигнали доходять до логічного аналізатора і там аналізуються на предмет специфічності. Виявлено пряму залежність між важливістю сигналу для організму і ступенем активності нейронів логічного аналізатора. Такий сигнал може бути слабкої сили, а його важливість оцінюється на основі минулого досвіду. Свідомість не контролює логічний аналізатор. Усвідомлюється тільки інформація, що виходить з логічного аналізатора.

Стійкість уваги

Стійкість уваги — це тривалість збереження інтенсивної уваги. Показник стійкої уваги — це висока продуктивність діяльності впродовж тривалого часу. Стійкість уваги характеризується її тривалістю і ступенем концентрації під час її збереження. Стійкість уваги залежить від об’єкта зосередження й активності особи при спрямованому зосередженні. Важливою умовою тривалого зосередження є мінливість і рухливість об’єктів уваги.

Переключення уваги

Переключення уваги зводиться до навмисного переходу суб’єкта від одного виду діяльності до іншого, від одного об’єкта до іншого, від од­нієї дії до іншої. Виділяють такі показники переключення уваги: час, затрачуваний на перехід від одного виду діяльності до іншого; продуктивність роботи (обсяг за одиницю часу порівняно з діяльністю без переключення уваги); якість (точність, безпомилковість) роботи. Успішність переключення уваги залежить від багатьох умов і, насамперед, пов’язана з попередньою і наступною діяльністю людини. Існують індивідуальні розходження в переключенні уваги, що особ­ливо важливо у багатьох сучасних процесах (наприклад, диспетчера). Крім переключення уваги виділяють також відвертання уваги, під яким розуміють мимовільне переміщення уваги з основної діяльності на об’єкти, що не мають значення для її успішного виконання (наприклад, підвищене відвертання уваги у окремих студентів на заняттях). Підвищене відвертання уваги є однією з причин погіршення показників діяльності.

Розподіл уваги

Розподіл уваги — це властивість, з якою пов’язана можливість одночасного успішного виконання (поєднання) двох і більше різних видів діяльності і кількох дій. Такий розподіл уваги потрібний у багатьох сучасних професіях (оператор, водій, вчитель тощо.). Чим складніші поєднувані види діяльності людини, тим важче розподіляється увага, а при подальшому підвищенні складності розподіл уваги стає неможливим.

Обсяг уваги

Обсяг уваги характеризується кількістю одночасно чітко сприйманих об’єктів. Установлено, що при сприйманні безлічі простих об’єктів (літери, фігури) в інтервалі 0,07 – 0,1 с обсяг уваги дорівнює в середньому 5 – 7 елементам (О.В. Петровський та ін., 1986), а за Н. М. Даниловою (2001) — 7 – 9 стимулам чи елементам. У молодших школярів обсяг уваги обмежений, а з віком він збільшується. Розширенню обсягу уваги сприяють формування умінь групувати, систематизувати, поєднувати за змістом сприйманий матеріал.

Фізіологічні механізми уваги

Мимовільна увага має рефлекторний характер. І. П. Павлов вважав, що в кожен момент часу в корі мозку є яка-небудь ділянка, що характеризується найбільш сприятливими, оптимальними умовами для збудження. Відповідно до закону індукції в цій ділянці відзначається підвищена концентрація нервових процесів і водночас в інших ділянках виникає гальмування і навпаки. У такому осередку збудження легко утворюються нові умовні рефлекси, успішно проводяться диференціювання. У цей момент це — «творчий відділ великих півкуль». Осередок оптимальної збудливості динамічний, тобто пересувається корою. О. О. Ухтомський стверджував, що для розуміння фізіологічних механізмів уваги провідне значення має принцип домінанти, згідно з яким у мозку завжди є домінуючий, панівний осередок збудження.

Увага виникає на фоні загального пильнування організму, і кори зокрема. Труднощі зосередження уваги виникають як на розслабленому фоні, так і на фоні надмірного пильнування. Перехід від пасивного до активного пильнування (уваги) забезпечує загальна активація мозку, здійснювана ретикулярною формацією стовбура мозку, гіпоталамічні й інші структури неспецифічних систем мозку. Мимовільна увага пов’язана із загальними генералізованими формами неспецифічної активації мозку. Водночас довільна увага пов’язана як зі збільшенням загального рівня активації мозку, так і зі значними зрушеннями активності певних специфічних мозкових структур. Провідну роль у процесах уваги відіграє кора мозку, насамперед лобові частки мозку.