Локалізація функцій у корі головного мозку

Слід зазначити, що нині чітко розрізняють локалізацію функцій і локалізацію симптомів. Під функцією розуміють складну пристосувальну діяльність організму, що спрямована на здійснення будь-якого фізіологічного або психологічного завдання. Ця пристосувальна діяльність може здійснюватися різними способами, але важливо, щоб результат відповідав поставленому перед організмом завданню. Наприклад, психічна діяльність включає в себе дуже складні функціональні системи. Складність, багатоповерховість структурної організації таких систем, взаємозамінюваність їх окремих ланцюгів свідчать про те, що вони можуть здійснюватися лише комплексом одночасно працюючих зон, кожна з яких робить свій внесок у їх здійснення. Локальне пошкодження окремих частин подібної системи супроводжується появою тих або інших клінічних симптомів, які віддзеркалюють порушення будь-якої діяльності цієї складної функціональної системи. Так, складна мовна функція пов’язана не тільки з корою мозку, а й із підкірковими відділами та стовбуром мозку. Порушення мови в зв’язку з цим спостерігається при пошкодженні різних відділів мозку.

У корі мозку закінчуються провідники різних видів чутливості (кіркові зони аналізаторів). Пошкодження цих відділів спричинює розлади чутливості: шкірної (зацентральна звивина, тім’яна частка), кінестетичної (ті самі зони й лобова частка), слухової (верхня скронева звивина і звивина Гешля в глибині Сільвієвої борозни), зорової (внутрішня поверхня потиличних часток, більш складні розлади зору — при ураженні зовнішніх поверхонь потиличних часток), нюхової (медіальна поверхня скроневої частки — парагіпокампова звивина), смакової (кора навколо острівця Рейля), вестибулярно-просторової (на з’єднанні скроневої, тім’яної й потиличної часток). При подразненні цих частин кори головного мозку виникають парестезії, галюцинації та інші розлади.

При пошкодженні прецентральної звивини виникають пірамідні розлади (центральні паралічі або парези), при осередках у премоторній зоні і на внутрішньо-медіальній поверхні лобових часток — екстрапірамідні розлади.

Пошкодження лобових і скроневих часток супроводжується порушенням координації рухів і призводить до розвитку астазії — абазії (при цьому хворі падають на протилежний від осередку пошкодження бік).

Осередки пошкодження в медіобазальних відділах скроневих і лобових часток (лімбічна зона) призводять до розвитку вегетативно-вісцеральних розладів.

Слід зазначити, що всі функціональні системи (аналізатори) побудовані за вертикальним принципом. Аналізатор — рефлекторний апарат, який настроює нервову систему на краще сприйняття подразнення. Аналізатор на периферії починається з рецепторів, потім ідуть провідники, які закінчуються в корі головного мозку. Розрізняють первинну зону аналізатора (там, де безпосередньо закінчуються шляхи того або іншого виду чуття, вторинну зону, що розміщена навколо первинної зони й містить велику кількість асоціативних волокон, і третинну зону, до якої належить майже вся кора головного мозку. В аналізаторі відбуваються складні нейрофізіологічні процеси: вищий аналіз (точне диференціювання) і вищий синтез чутливості.