1.3. Зміст, характер і види праці

Процес праці, по-перше, це процес взаємодії людини і природи, по-друге, це процес формування певних соціально-трудових відносин між його учасниками. У структурі праці виділяють такі категорії, як «зміст праці» і «соціально-економічний характер праці».

Зміст праці є складною категорією, яка розкриває взаємодію людини з природою, характеризує взаємодію особистісних і речових чинників процесу праці, обсяг і структуру трудових функцій людини, її професійні знання, здібності, вміння та навички для здійснення трудового процесу.

Зміст праці – це функціональні особливості конкретного виду трудової діяльності, обумовлені предметом праці, засобами праці і формою організації виробничого процесу. Ці особливості характеризують міру відповідальності і складності праці, рівень технічних можливостей, співвідношення виконавських функцій, рівень технічної оснащеності, ступень різноманітності трудових функцій тощо.

В той же час зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини, характеризує можливості розвитку і самореалізації особистості в процесі праці. Він впливає на ставлення до праці і задоволеність нею, на ступінь інтересу до праці, на плинність кадрів і ефективність праці.

Сутність поняття «зміст праці» розкривається через її основні складові елементи, до яких відносять таки категорії, як «продуктивна сила», «інтенсивність», «якість», «складність» і «важкість» праці.

Продуктивна сила праці – це потенціальна можливість ефективності, продуктивності праці при конкретних організаційно-технічних умовах.

Продуктивна сила праці залежить від рівня розвитку науково-технічного прогресу, ступеня ефективності використання засобів виробництва, удосконалення форм, методів організації та управління виробництвом, рівня кваліфікації, професіоналізму працівників, природних умов.

Інтенсивність праці характеризує ступень напруженості праці, витрачання людської енергії за одиницю робочого часу.

Якість праці характеризує особливості витраченої робочої сили, її відмінності внутрішніх властивостей. Вона визначається рівнем професійної майстерності працівника, його освіченістю, сумлінністю, творчістю, зацікавленістю, комунікабельністю тощо.

Складність праці характеризується функціями, які виконують працівники у виробничому процесі.

Важкість праці характеризує фактори виробничого середовища, які у трудовому процесі впливають на організм людини.

Отже, сутність категорії «зміст праці» полягає в наступному:

• по-перше, зміст праці – це функціональні особливості контрольного виду трудової діяльності, які обумовлені предметом праці, засобами праці і формою організації виробничого процесу;

• по-друге, зміст праці – визначає певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини. Це найважливіший фактор, який характеризує можливості розвитку, самореалізації особистості в процесі праці;

• по-третє, зміст праці – визначає розподіл функцій на робочому місці і характеризується сукупністю виконуваних операцій, показує рівень розвитку продуктивних сил.

Соціально-економічний характер праці є сукупність відносин між учасниками трудового процесу, відображає форму суспільної організації праці і формується під впливом особливостей змісту праці за ознаками рівня кваліфікації, умов праці, функціональної ролі, частки фізичної, новаційної, духовної праці.

Характер праці виражає ступень розвинутості виробничих відносин і розкриває процес взаємодії людини і суспільства.

Показниками, які визначають характер праці, є:

• форма власності;

• ставлення працівників до праці;

• відносини розподілу матеріальних і духовних благ;

• ступень соціальних розходжень у процесі праці.

Різноманітність характеру і змісту праці знаходить своє відображення у різноманітності видів праці. Класифікація видів праці за різними ознаками показана у табл.1.1. Найчастіше виділяють чотири групи ознак, які відрізняють той чи інший вид трудової діяльності: зміст і характер праці; предмет і продукт праці; засоби і способи праці; умови праці [7].

Тривалий час до класифікації видів праці підходили посилаючись на марксистську теорію про подвійний характер праці, тобто праця є одночасно абстрактною та конкретною.

Абстрактна праця - це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до конкретної форми, в який вона здійснюється. Абстрактна праця характеризується соціально-економічним змістом, тобто ступенем і способом затрат робочої сили, а також суспільно-економічними відносинами, в яких здійснюється процес праці.

Таблиця 1.1

Класифікація видів праці

Класифікаційні ознаки	Види праці
Зміст праці	Фізична і розумова; репродуктивна і творча; різна за складністю, високо- і низькоква-ліфікована праця.
Характер праці	Наймана і приватна; індивідуальна і колек-тивна; праця за бажанням, за не6обхідністю, з примусу.
Предмет, продукт праці	Наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, промислова, сільськогосподарська, будівельна, транспорт-на, комунікаційна.
Засоби, способи праці	Ручна, механізована, автоматизована (комп'ютеризована); низько-, середньо- і високотехнологічна; з різною мірою залучення людини.
Умови праці	Стаціонарна і не стаціонарна; наземна і підземна; легка, середньої і високої важкості, приваблива і неприваблива; вільна та з різною мірою регламентації.
Міра абстрагування	Абстрактна, конкретна.
Регламентованість, новаційність	Регламентована (ά-праця), новаційна (β-праця) і духовна (γ - праця).

Конкретна праця - це корисна праця, яка витрачається у певній формі та якісно відрізняється від усіх інших видів праці. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівні кваліфікацій працівників тощо), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Результатом різновидів конкретної праці є різні споживчі вартості (товари та послуги).

Видатний російський вчений в галузі економіки та соціології праці Б.М.Генкін розглядає трудовий процес як поєднання трьох компонент: регламентованої (ά - праці), новаційної (β – праці) і духовної (γ - праці) [39].

Регламентована (ά - праця) - це діяльність, за якої працівник має діяти у чіткій відповідності до заданої технології (інструкції) і не має об'єктивної можливості змінити цю технологію.

Типовим прикладом діяльності, в якої переважає ά – праця, є виконання виробничої операції робітником на конвеєрі регламентованим ритмом. Це може бути і діяльність чиновника з чіткого й однозначного виконання інструкцій, отже ά - праця може бути не лише фізичною, але і розумовою.

Новаційна, творча (β - праця) - це діяльність, за якої працівник зайнятий лише створенням нового в науці, техніці, мистецтві, економіці та інших сферах. Результатом β - праці є нові ідеї та образи. Творчою є переважна праця винахідників, науковців, лікарів, інженерів, підприємців тощо. Найвищим проявом творчості є мистецтво, оскільки у цій сфері діяльності продукт є суто індивідуальним і відображає особистість автора.

Для аналізу праці в галузях матеріального виробництва достатнє виділення двох складових - ά - праці та β - праці. У сферах нематеріальної діяльності людини (мистецтві, літературі, філософії та ін.) дедалі більшого значення набуває духовна складова її діяльності.

Духовна (γ - праця) - це діяльність, метою якої є вплив на моральні основи людського існування. Така праця може бути як позитивною, спрямованою на нагромадження сил добра, так і негативною, орієнтованою на нагнітання ворожості, нетерпимості, жорстокості (зосередження сил зла).

Позитивна духовна (γ - праця) створює естетичні й правові умови для зростання продуктивності і покращення відносин між людьми.

Негативна (γ - праця) веде до деградації людини, природи й суспільства.

Отже, добробут і процвітання країни залежить від двох основних чинників: величини творчого та морального потенціалу населення і реалізації цих потенціалів. Для досягнення цієї мети усі розвинені країни використовують такі могутні засоби, як інвестиції в людський капітал (освіту, розвиток персоналу, підвищення якості життя та ін.), заохочення інтелектуальної імміграції, активна пропаганда здорового способу життя, культивування високої моральності та ін. [42].

Таким чином, зміст і характер праці тісно пов'язані між собою, тому що виражають різні сторони однієї і тієї самої трудової діяльності. Для загальної характеристики того чи іншого виду конкретної праці використовуються всі ці групи ознак у їх поєднанні. Всебічна характеристика праці стосовно кожного працівника і колективу повинна служити необхідною базою для оцінки його відповідності вимог, що випливають з цілей праці у вирішенні економічних і соціальних задач підприємства чи індивіда.