2.4. Трудовий потенціал суспільства

Ефективність використання трудових ресурсів, їх чисельність та динаміка впливають на характер розвитку виробництва (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку), скорочення приросту трудових ресурсів збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу.

Трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних та якісних характеристик, здібностей і можливостей економічно активного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин.

У загальному вигляді трудовий потенціал характеризує певні можливості, які можуть бути використані для досягнення конкретної цілі. У ринкових умовах трудовий потенціал як економічна форма втілення людського фактору виробництва, реалізується в різних формах власності.

Якісна характеристика трудового потенціалу формується залежно від потреб виробництва, кон'юнктури ринку праці, системи соціально-економічних відносин.

Трудовий потенціал залежить від демографічних, професійно-кваліфікаційних, соціально-економічних факторів. Він складається з багатьох компонентів: здоров'я; освіта; моральність, мотивованість і уміння працювати в колективі; творчий потенціал; активність; організованість; професіоналізм; ресурси робочого часу.

Показники, що характеризують ці компоненти, наведені в табл. 2.10. Вони можуть відноситися як до окремої людини, так і до різних колективів, у тому числі до персоналу підприємства і населенню країни в цілому [40].

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Трудовий потенціал працівника – це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці, які формуються на основі природних даних (здібностей), утворення, виховання і життєвого досвіду.

У трудовому потенціалі працівника можна виділити такі компоненти:

• психофізіологічний потенціал, якій визначається такими характеристиками, як здатність і схильність людини, стан її здоров'я, працездатність, тип нервової системи та ін;

• кваліфікаційний потенціал; який визначається обсягом, глибиною і різнобічністю загальних і спеціальних знань, трудовими навичками і вміннями, що обумовлюють здатність працівника до праці визначеного змісту і складності;

• особистий потенціал характеризується рівнем громадської свідомості і соціальної зрілості, ступенем засвоєння працівником норм становлення до праці, ціннісної орієнтації, інтересами, потребою у сфері праці.

Трудовий потенціал працівника залежить від ступеня взаємного узгодження розвитку психофізіологічного, кваліфікаційного й особистісного потенціалів.

Трудовий потенціал підприємства являє собою сукупну кваліфікацію та професійні здібності всіх працівників підприємства, а також досягнення підприємства в ефективній організації праці та розвитку персоналу.

Структура трудового потенціалу підприємства являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними.

У трудовому потенціалі підприємства можна виділити такі компоненти: кадровий, професійний, кваліфікаційний і організаційний.

Кадрова складова включає: кваліфікаційний потенціал (професійні знання, уміння і навички) і освітній потенціал (пізнавальні здібності).

Професійна структура колективу пов'язана зі змінами в змісті праці під впливом науково-технічного прогресу.

Кваліфікаційна структура визначається якісними змінами в трудовому потенціалі (зростання умінь, знань, навичок) і відбиває, насамперед, зміни в його особистій складовій.

Організаційна складова трудового потенціалу підприємства включає високу організацію і культуру праці.

Трудовий потенціал суспільства характеризує повну потенціальну сукупну здатність до суспільно корисної діяльності працездатного населення. Це конкретна форма матеріалізації людського фактора, показник рівня розвитку і межі творчої активності працюючих.

Величина трудового потенціалу суспільства визначається комплексом кількісних та якісних узагальнених показників.

У кількісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризує можливості суспільства із залученням до суспільної праці населення, ресурси робочого часу. Вони оцінюються кількістю працездатного населення, його статево-віковою структурою з урахуванням середньої тривалості майбутнього життя у працездатному віці (фонди часу життєдіяльності працюючих), кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

У якісному відношенні трудовий потенціал суспільства характеризують реальні можливості з реалізації через участь у суспільно-корисній праці особистих здібностей і якостей: знань, умінь і навичок.

Таблиця 2.9

Показники характеристик трудового потенціалу

Компоненти трудового потенціалу	Об’єкти потенціалу і відповідні їм показниками
	Людина	Підприємство	Суспільство
Здоров’я	Працездатність. Час відсутності на роботі через хворобу	Витрати працівником часу через хвороби і травми. Витрати на забезпечення здоров’я персоналу	Середня тривалість життя. Витрати на охорону здоров'я. Смертність за віком
Моральність	Відношення до оточуючих	Відносини між співробітниками. Витрати від конфліктів, шахрайство	Ставлення до інвалідів, дітей, людей похилого віку. Злочинність, соціальна напруженість
Творчий потенціал	Творчі здібності	Кількість винаходів, патентів, раціональних пропозицій, нових виробів на одного працюючого. Заповзятливість	Доходи від авторських прав. Кількість патентів і міжнародних премій на одного жителя країни. Темпи технічного прогресу
Активність	Прагнення до реалізації здібностей
Організованість і асертивність	Акуратність, раціональність, дисциплінованість, обов’язковість порядність, доброзичливість	Втрати від порушення дисципліни. Чистота. Ретельність. Ефективне співробітництво.	Якість законодавства. Якість доріг і транспорту. Дотримання договорів і законів
Освіта	Знання. Кількість років навчання в школі і вищому навчальному закладі	Частка фахівців з вищою і середньою освітою у загальній чисельності тих, що працюють. Витрати на підвищення кваліфікації персоналу.	Середня кількість років навчання у школі і ВНЗ. Частка витрат на освіту в Державному бюджеті
Професіоналізм	Уміння. Рівень кваліфікації	Якість продукції. Витрати від браку	Доходи від експорту. Втрати від аварій
Ресурси робочого часу	Час зайнятості впродовж року	Кількість працівників. Кількість годин роботи за рік одного працівника	Працездатне населення. Кількість зайнятих. Рівень безробіття. Кількість годин зайнятості за рік

Якість трудового потенціалу є похідним від рівня розвитку продуктивних сил, стану здоров'я населення, змісту загальної і фахової освіти, професійної підготовки, морального виховання, що відбивають цілі, кінцеву спрямованість і соціально-економічні умови формування особистості.

Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо.

Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, людей похилого віку, показниками соціальної напруги, злочинності тощо.

Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій на одного жителя країни.

Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання договорів і законів, якістю доріг, транспортного забезпечення тощо.

Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.

Ресурси робочого часу оцінюють кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

На початку 90-х років виникли нові підходи до розуміння та оцінки трудового потенціала суспільства. Закономірним результатом розвитку світової економічної та філософської думки стала концепція людського капіталу.

Людським капіталом називають сформований або розвинений в результаті інвестицій накопичений людьми (людиною) певний запас здоров’я, знань, навичок, здібностей , мотивації, та інших продуктивних якостей, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері економічної діяльності, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника [7].

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім’ї, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей.

В 1990 році в межах Програми розвитку ООН (ПРООН) з'явилася концепція «людського розвитку» або «розвитку людського потенціалу».

Концепція «людського розвитку» передбачає створення в суспільстві можливостей для формування і реалізації трудового та творчого потенціалів особистості з метою забезпечення економічного та соціального розвитку держави.

З 1990 року ПРООН для комплексної оцінки соціально-економічного розвитку країн застосувала Індекс людського розвитку (ІЛР).

Індекс людського розвитку (ІЛР) – це інтегральний показник, що має такі складові:

• тривалість життя населення;

• рівень освіти населення;

• валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП).

Ці показники співвідносяться з найвищими світовими рівнями цих показників.

Національний дохід або ВВП обчислюється в так званих доларах паритету купівельної спроможності (ПКС), тривалість життя – у роках, рівень освіти – роками навчання і грамотність дорослого населення – у відсотках.

Для кожного показника встановлені таки граничні значення:

• тривалість життя – 28-85 років;

• рівень освіти – 0-100 % (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років «пересічний громадянин»);

• ВВП від 200 до 4000 доларів США.

Низьким при цьому вважається ІЛР, менший за 0,5; середнім - від 0,51 до 0,79; високим – 0,9 – 0,1.

Розробка концепції людського розвитку дозволяє сформувати якісно новий, перспективний підхід до розуміння суспільного прогресу. Цей підхід зорієнтований на людину, на розширення можливостей її життєвого вибору. На основі концепції людського розвитку пропонується реальна система заходів, що базується на справедливішому розподілі виробничих активів і доходів, орієнтується на розширення можливостей розвитку здібностей і задоволення потреб людей, їхню активну участь в житті суспільства.