13.3. Аналіз виконання плану підвищення продуктивності праці.

Задачами виконання продуктивності праці є :

• аналіз та оцінка рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

• визначення інтенсивних та екстенсивних показників росту продуктивності праці;

• виявлення, класифікація і розрахунок впливу окремих факторів на ріст продуктивності праці;

• аналіз норм праці, їх виконань та вплив на ріст продуктивності праці;

• виявлення резервів підвищення продуктивності праці;

• виявлення резервів підвищення продуктивності праці і розрахунок їх впливу на виконання плану випуску продукції.

Аналіз виконання підприємством плану підвищення продуктивності праці починається з оцінки рівня і динаміки планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з попереднім періодом.

Далі визначаються вплив зміни численності працюючих та росту продуктивності праці на збільшення випуску продукції, розраховується частка приросту продукції в результаті підвищення продуктивності праці.

Абсолютний приріст або скорочення обсягу продукції за рахунок зміни численності працюючих (+Q4) визначається:

+Q₄ = ПП^баз(Ч^звіт - Ч^баз),

де, ППбаз – продуктивність праці у базисному періоді; Чзвіт і Чбаз– численність працюючих відповідно у звітному і базисному періоді.

Абсолютний приріст або скорочення обсягу продукції за рахунок зміни рівня продуктивності праці (+Qпп). визначається:

+ ΔQпп = (ППзвіт – ППбаз)Чзвіт,

де ППзвіт – продуктивність праці у звітному періоді.

Зміни численності працюючих характеризують екстенсивність використання праці, а зміни рівня продуктивності праці – інтенсивність його використання.

Частка приросту продукції за рахунок підвищення продуктивності праці (+ ΔQпп.), визначається:

ΔQпп.= ( 1 – ΔЧ / ΔQ) 100,

де, ΔЧ – приріст численності працюючих, %;

ΔQ – приріст обсягу продукції, %.

На наступному етапі аналізу необхідно визначити вплив факторів на зростання продуктивності праці, виявити резерви можливого її підвищення та намітити шляхи її реалізації.

В практиці аналізу продуктивності праці на підприємствах найбільшого розповсюдження набули методи аналізу за техніко-економічними факторами, індексним та кореляційно-регресійним.

Аналіз продуктивності праці за техніко-економічними факторами дозволяє визначити кількісний вплив окремих факторів на величину продуктивності праці. При аналізі показників продуктивності праці використовується метод економії робочої сили в результаті проведення техніко-економічних та організаційних заходів, спрямованих на підвищення продуктивності праці.

Аналіз продуктивності праці за техніко-економічними факторами починається з визначення численності відносно вивільнених працівників. Вихідні дані відображені в річних звітах про розвиток та впровадження нової техніки, наукової організації праці та інше.

При цьому фактичні зміни продуктивності праці ΔПП за рахунок кожного окремого фактора (і) визначається:

Δ ППі = (Еі 100)/ (Чв - Езаг),

де Еі – відносна економія численності працюючих за рахунок впливу даного фактора, чол.;

Чв – вихідна численність працюючих, розрахована на за плановий обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Езаг – загальна відносна економія численності працюючих за рахунок впливу всіх факторів, чол. .

Зіставлення фактичного росту продуктивності праці з плановим дає можливість виявити резерв зростання продуктивності праці.

Суть індексного методу полягає у виявленні впливу кожного фактора на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. Він дозволяє розложити загальний абсолютний приріст продуктивності праці між складовими його факторів, які знаходяться в мультиплікаторній формі зв’язку. Для цього величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

ППвир = а б в г,

де ППвир – середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн.;

а – середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

б – середня тривалість робочого дня, год.;

в – середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, днів;

г – частка робітників у середньообліковій численності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

В цьому взаємозв’язку добуток середньогодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника. Добуток всіх чотирьох факторів визначають рівень продуктивності праці на одного працівника.

З наведеної залежності видно, що найбільший вплив на ріст продуктивності праці показує годинний виробіток робітників. Вона дозволяє виділити екстенсивні та інтенсивні фактори, які визначають годинний виробіток робітників.

До екстенсивних факторів відносяться кількість відпрацьованих днів за рік, середня тривалість робочого дня, структура промислово-виробничого персоналу.

До інтенсивних факторів, які впливають на годинний виробіток одного робітника відносяться індивідуальна інтенсивність праці робітника, його рівень кваліфікації, ступенів ефективності праці, яка визначається продуктивною силою праці, рівнем її механізації, автоматизації, впровадженням нових технологій, техніки та інші.

Кількісну оцінку впливу кожного окремого фактора на динаміку продуктивності праці можна визначити за допомогою системи послідовного ланцюгових аналітичних індексів.

Величину абсолютного впливу фактора на зміни середнього виробітку одного працівника (ΔПП) визначають за формулами:

Δ ППа = (а1 – а0 )б1в1г1 - вплив фактора а;

Δ ППб = а0(б1 – б0 )в1г1 - вплив фактора б;

Δ ППв = а0б0(в1 – в0 )г1 - вплив фактора в;

Δ ППг = а0б0в0 (г1 – г0 ) – вплив фактора г,

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників – факторів.

Кореляційно-регресійний метод аналізу продуктивності праці дозволяє встановити характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності праці та факторами, що впливають на їх величину.

Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці.

За допомогою кореляційного аналізу залежності продуктивності праці від різних факторів визначають такі з них, які найбільш суттєво впливають на даний показник, а також встановлюють вплив кожного фактора окремо.

В процесі кореляційного аналізу необхідно перш за все вибрати конкретний вид математичного рівняння, яке характеризує цей зв’язок; знайти коефіцієнти кореляції і регресії, за допомогою яких виявляється щільність зв’язку та ступінь залежності між показниками.

Визначивши параметри рівняння знаходять рівняння залежності продуктивності праці від найбільш суттєвих факторів.

Встановлене рівняння регресії можна використовувати для виявлення резервів росту продуктивності праці. Наприклад, щоб визначити за рахунок яких факторів і на скільки продуктивність праці у звітному періоді відхиляється від плану (або від рівня базисного періоду), необхідно розрахувати різницю між середніми значеннями факторів цих періодів і помножити на відповідні коефіцієнти регресії. Це дозволить виявити резерви подальшого росту продуктивності праці та розробити заходи по їх реалізації