7.3. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери

Основними напрямами моніторингу соціально-трудвої сфери є такі ключові проблеми:

- соціально-демографічні та міграційні процеси;

- зайнятість, ринок праці, безробіття;

- соціально-трудові процеси на підприємствах;

- умови та охорона праці;

- доходи та рівень життя населення;

- соціально-психологічний клімат у трудових колективах;

- задоволеність соціально-трудовими відносинами.

Ці основні напрямки визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні.

Соціально-демографічні та міграційні процес

Соціально-економічна криза 90-х р. XX ст. в Україні викликала негативні тенденції у відтворенні населення України, що призводить до значного скорочення демовідтворювального потенціалу, нагромадженого попередніми поколіннями.

Для України характерний регресивний тип вікової структури населення, що характеризується повільною зміною поколінь, скороченням народжуваності, подовженням тривалості життя. Для такого типу вікової структури властивий такий розподіл населення: діти: — близько 20 % від усієї чисельності населення, батьки близько 50 % , прабатьки — близько 30 %

Демографічна ситуація в країні в останні роки ускладнюється настільки, що є всі підстави вважати Україну зоною демографічної кризи із особливо складним становищем у сільській місцевості та в окремих регіонах. Скорочення чисельності населення в країні має негативні наслідки як з погляду демографічної основи його відтворення, так і з економічного погляду: зміни у статево-віковій структурі населення впливають на можливості стабілізації економіки, зростання обсягів виробництва, соціально-економічного розвитку.

Зростає кількість регіонів, охоплених депопуляцією. На дуже низькому рівні залишається народжуваність, що спричинено зміною репродуктивної поведінки молодих родин в умовах соціально-економічної кризи, зменшенням кількості зареєстрованих шлюбів, збільшенням кількості розлучень тощо.

Погіршення стану навколишнього середовища, низький рівень життя значної частки населення зумовлює збільшення рівня захворюваності й смертності населення. Особливо небезпечні тенденції вростання смертності населення у працездатному віці, і найбільше серед чоловіків.

Ускладнює демографічні проблеми й активна еміграція населення. Серед емігрантів велику частку складають висококваліфіковані фахівці. Кілька мільйонів громадян України, залишаючи свої родини, працюють за кордоном.

Підтвердженням наслідків демографічної ситуації є демографічне навантаження — співвідношення населення працездатного і непрацездатного віку, яке за даними перепису 2001 р. складало 1000 до 723.

Ситуація в країні у соціально-демографічному аспекті потребує рішучих заходів, оскільки розвиток таких тенденцій призведе через 15—18 років до значного зниження чисельності осіб працездатного віку за значного збільшення осіб старшого непрацездатного віку, що буде вкрай обтяжливо для суспільства.

Для поліпшення демографічної тенденцію ситуації необхідне тенденцію. Це передбачає здійснення активних заходів, по-перше, щодо створення ефективних робочих місць у нашій країні для розширення можливостей самозабезпечення людей за рахунок найманої праці, і по-друге, щодо розвитку всієї інфраструктури, потрібної людині для Гідного життя і народження нащадків. Ця проблема може бути Вирішена тільки комплексними дослідженнями за для визначення Пріоритетів розподілу державних коштів.