§ 12. Правопис приголосних

1. Якщо в середині слова приголосний вимовляється нечітко, то слово потрібно змінити так, щоб після сумнівного приголосного вживався голосний чи сонорний звук: дужка — дужечка, брязк — брязнути, могти — могла, кігті — кіготь, дьогтю — дьоготь, гадка — гадати, гатка — загатити, бігцем — бігом, мабуть — має бути, лічба — лічити, мимохідь — мимо проходячи, мимохіть — помимо хотіння, Великдень — великий день, скибка — скибочка, скрипка — скрипочка, похапцем — хапатися, отже — отож.

2. Написання деяких слів перевірити таким способом не можна, їх слід запам’ятати: тхнути, тхір, натхнення, натхнений, зітхати, зітхання (хоч дихати, надихати), вокзал, призьба, мерехтіти, анекдот, футбол, баскетбол, рюкзак, якби,осьде, осьдечки, екзамен, аякже, айсберг тощо.

3. У кінці префіксів від-, над-, перед-, пред-, од-, під-, понад-, об-, між-, роз-, без-, через-незалежно від вимови пишеться буква на позначення дзвінкого звука — д(де), б (бе), ж (же), з (зе): відпочити, надпотужний, передчасний, представник, одсипати, підточити, понадстроковий, обтрусити, міжконтинентальний,

розсипати, безформний, черезплічник.

4. Перед к, п, т, ф, х (кафе «Птах») завжди пишеться префікс с-, перед іншими приголосними -з-: скотити, сплатити, стоптати, сфокусувати, схарактеризувати;зціджувати, зсовувати, зчорнілий, зчудуватися, зшиток, зчинити.

Вправа 26

Напишіть правильно слова, підібравши відповідну букву з дужок. Поясніть вимову та написання поданих слів.

Гря(д,т)ка, (з,с)каламутити, кла(д,т)ка, ле(г,х)кий, (з,с)кам’яніти, (ш, з,с)шити, (ш,ж,з,с)чепити, за(д,т)хлий, (з,с)кип’ятити, (з,с)причинити, допомо(г,х)ти, ві(д,т)танути, (з,с)проектований, стере(х,г)ти, бе(з,с)крилий, моло(д,т)ьба, ро(з,с)фасувати, мере(ж,ш)ка, (з,с)сушити, пі(д,т)сіяти, (с,з)сипати,бе(з,с)цінний, (з,с)фокусувати,бе(з,с)порадний,бе(з,с)чинство, на(д,т)щерблений, на до(ш,с)ці, ві(д,т)щепнути, коро(б,п)ка, (з,ж)жувати, зустріне(ш,с)ся, (з,с,ш)чищати, запоро(ж,з)ці, кори(т,ц)це, ві(д,т)повідник, б’є(ш,ж,с)ся, пі(д,т)порядкування, коро(т,ч)ший, (з,с)чорнілий, (з,с)кріпити, (з,с)цілення, мимохі(д,т)ь (мимоволі), повся(ґ,к,г)денно, (з,с)кісний, бе(з,с)перестанку, бе(з,с)відмовний, (з,с)клеювати, бе(з,с,ш)шовний, рі(д,т)кий, бе(з,с)посередній, (з,с)цементувати, чере(з,с)смужжя, мабу(д,т)ь, хто-небу(д,т)ь, мимохі(д,т)ь (минаючи щось, між іншим).

Данилко перший день у школі. Повертається додому, мама питає:

— Данилку, а який предмет тобі в школі найбільше сподобався?

— Дзвінок.

§ 13. Уподібнення приголосних

Явище уподібнення(асиміляції, відлат. assimilatio — уподібнення) полягає в тому, що один приголосний звук під впливом іншого змінює одну чи кілька диференційних (класифікаційних) ознак. У сучасній українській мові, як правило, явище уподібнення відбувається в усному мовленні й не фіксується орфографічно, найчастіше наступний звук впливає на попередній.

І. Уподібнення за дзвінкістю відбувається завжди, без обмежень, у середині слова й на стику слів, полягає в тому, що глухий приголосний перед наступним дзвінким вимовляється як парний йому дзвінкий: молотьба [молод.ба],.просьба [проз..ба], вокзал [воґзал.], футбол [фудбол.], хоч би [ход..ж би], ось де [оз.. де], як би [йаґ.би], наш дім [наж дім].

ІІ. Уподібнення за глухістю не таке поширене явище (як наприклад, у російській мові), відбувається в таких випадках:

1. Префікс і прийменник з-перед глухими, крім шиплячих, вимовляється як [c]: зцілити [с.ц.іли..ти], зціпити [с.ц.іпиети], зсадити [с:ади..ти], зсунути [с:унути] (префікс оглушується, таким чином, лише перед [ц] та [с]), з порогу [c поро.гу], з кабінету [с каб’іне..ту], з коромислом [с коромиеслом].

Примітка. Перед к (ка), п (пе), т (те), ф (еф), х (ха) і вимовляється [c], і пишеться с(ес): скоротити, спорожнити, стурбований, сфотографувати, схвильований.

2. У словах нігті, кігті, легко, вогко, дьогтю, дігтяр звук [г] вимовляється як [х]: [н.іх.т.і], [к’іх.т.і], [лех.ко], [вох.ко], [д.ох.т.у].

Примітка. У словах пругкий, пругко, бігкий звук [г] не оглушується, вимовляється дзвінко, відповідно до правопису.

3. Префікси роз-і без-мають подвійну вимову: перший у швидкому й нормальному,другий у швидкому темпі вимовляються з кінцевим [с], у повільному ж темпі (а префікс без-і в нормальному) вимовляються з кінцевим [з]: розписати [роспиеса.ти] і [розпиеса.ти], безперестанку [беиспеиреиста.нку] і [беизпеиреиста.нку]; безквитковий, безповоротний, безсмертя, безталання, безцінь, розкошувати, розповідач, розстелений, розтирати, розхристаний, розцвітати.

ІІІ. Уподібнення за місцем і способом творення:

1. Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі (протиставлення цих приголосних можна запам’ятати за допомогою вислову: ще їжджу — сце їздзу — [ш] — [c], [с.]; [ч] — [ц], [ц.]; [ж] — [з], [з.]; [д.ж] — [д.з], [д.з.]):

с + ш — [ш:]: вирісши, перенісши, масштаб [машта.б] (в останньому слові подовжений [ш:] вимовляється як [ш] нормальної довготи внаслідок стягнення в позиції між голосним та приголосним звуками); з + ш у середині слова — [жш], на межі префіксів роз-, без-та коренів — паралельно [ш:]: підвізши, безшумний, розщедритися, розшаровувати, безшерстий; з + ш на початку слова — [ш:]: зшити;

з + ж — [ж:]: зжовкнути, безжалісний, розжувати, зжинати, безжурний, розжалувати;

з + ч у середині слова — [жч], на межі префіксів роз-, без-та коренів — паралельно [шч]: безчесний, розчистити, розчиняти, розчулити; з + ч на початку слова — [шч]: зчитувати, зчищати, зчепити, зчорнілий, зчісувати; з + дж — [жд.ж]: з джерела, з джемом, з джазу, з джунглів, з Джамбула.

Це явище — асиміляція свистячих до шиплячих — відбувається й на межі різних слів: класчетвертий [шч], шприцчистий [ч:], ріс школяр [ш:], візшифер [жш].

2. Шиплячі приголосні перед свистячими вимовляються як парні їм свистячі:

ш + с. — [с.:]: піднімаєшся, берешся, користуєшся, намагаєшся;

ж + с. — [з.с.]: зважся, обмежся, розважся, не бентежся, не тривожся, не скаржся;

ч + с. — [ц.с.]: не морочся, вибачся, убезпечся, не пантеличся, не покалічся;

ш + ц. — [с.ц.]: на дошці, у пляшці, на ромашці, на іграшці, на шишці, в усмішці, на мушці, у юшці;

ж + ц. — [з.ц.]: на смужці, на стежці, на книжці, на мережці, у діжці, на доріжці, у фляжці;

ч + ц. — [ц.:]: у хусточці, на кісточці, у шапочці, на палітурочці, на латочці, у сіточці, на ящірочці, у бухточці.

На межі слів шиплячі перед свистячими не зазнають асимілятивних змін: дощзатих [шчз], комишцвіте [шц], нашсимвол [шс], всуперечцензурі [чц], пейзажсумний [жс].

3. Проривні [д] і [т] перед щілинними [з, с, ж, ш] вимовляються як африкати, або зімкнено-щілинні: д + с — [д.зс]: відступ, дармоїдство, передсердя, підсилити,підскакувати, підсобляти, підсолоджувати;

д + з — [д.зз]: відзвук, відзнака, надзвуковий, відзначити, передзимовий, надзвичайний, підземний;

д + ш — [д.жш]: підшити, відшліфувати, відшукати, рідшати, гладшати, швидше, молодшати, посолодшати;

д + ж — [д.жж]: переджнив’я, відживати, переджовтневий, віджати;

т + с — [ц]: братство, багатство, лауреатство, марнотратство, контрагентство, банкротство, донкіхотство;

т. + с. — [ц.:]: змагається, обурюється, загартовується, поєднуються, розхитуються, рятуються;

т + ш у нормальному темпі мовлення — [чш], у жвавому мовленні — [ч:]: багатшати, коротшати.

4. Проривні [д], [т] перед африкатами [д.з, ц, д.ж, ч] вимовляються як африкати (зімкнено-щілинні):

д + дз — [д.з:]: віддзеркалити, під дзвіницею, перед дзиґарями, над дзотом, від дзюрчання, перед дзьобом;

д + дж — [д.ж:]: під Джамбулом, над джмелем, над джунглями, перед джерелом, від джентльмена, від джигіта;

д + ц — [д.зц]: відцуратися, відцвітати, відціля, відцентровий, відціджений;

д + ч — [д.жч]: відчиняти, відчувати, передчуття, передчасний, надчутливий,надчеревний;

т + ц — [ц:]: коритце, золотце, копитце, болітце;

т + ц. — [ц.:]: на хвіртці, в обгортці, на картці, у чвертці, у куртці, при удмуртці, митці, закарпатці, читці, винуватці, братці, отці;

т + ч — [ч:]: тітчин, обквітчати, делегатчин, брюнетчин, льотчик, Вітчизна.

Примітка. Як правило, у школі випадки асиміляції з п. 3 та 4 не розглядаються.

ІV. Уподібнення за м’якістю:

1. Приголосні [д, т, з, с, ц, л, н, д.з](запам’ятати ці звуки допоможе речення — де ти з’їси ці лини) перед м’якими приголосними цієї ж групи вимовляються м’яко: сього[д.н.]і, [т.л.]іти, пі[с.н.а], мі[ц.н.]іти, грі[з.н.]і, моло[дз.ц.]і, [с.н.]іг, ірпі[н.с.]кий, ку[з.н.а], на гі[л.ц.]і, економі[с.т.]ів, але: на [вoлз.і].

2. Свистячі [з, ц, с, д.з] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися твердо та м’яко: [зв’]ір і [з.в’]ір, [св’]іт і [с.в’]іт,[цв’]іт і [ц.в’]іт, [д.зв’]інок і [д.з.в’]інок, [см’]іх і [с.м’]іх, [цв’ах] і [ц.в’ах], [св’а.то] і [с.в’а.то].

Див.: § 2. Орфоепія. ІІ. Вимова приголосних звуків: правило 14 б) та винятки.

Вправа 27

Серед поданих нижче слів відшукайте ті, у яких допущені помилки. Порівняйте вимову та правопис цих слів.

А. 1. Росщеплення. 2. Бесчесний. 3. Зцідити. 4. Розсортувати. 5. Сцементувати.

6. Зфальшивити.

Б. 1. Оптрусити. 2. Впереміжку. 3. Вперемішку. 4. Кісьба. 5. Воґзал. 6. Берехти.

В. 1. Меценацтво. 2. Сподіваєшся. 3. Заквіччати. 4. Вітчизна. 5. Не муцся. 6.Клянешся.

Г. 1. Маштаб. 2. У чашці. 3. У каплицці. 4. Книжці. 5. Точці. 6. На квіцці.

Вправа 28 Перекладіть словосполучення українською мовою, поясніть їх вимову та правопис.

Пробираться по тропинке. Влажная спецодежда. Пожелание подружке успехов. Когти хищника. Уход за ногтями. Легкое задание. В геологическойразведке. Наладчикавтоматов. Вмелкойстружке. Подорожкевдольцеха. Сцепленныевагоны. Разыскатьвтумбочке. Стиснуть зубы. Беспроцентный заем. Разложенный чертеж. Раскупить акции. Распределить дивиденды. Растопить недоверие. Отпуск на Камчатке.

Оголошення: «Протягом тижня в студмістечку очікуються перебої з гарячою та холодною водою. Переб’ються гуртожитки № 2, 3, 4».