§ 53. Розділові знаки в безсполучниковому

складному реченні

Безсполучникове — це

таке

складне

речення, у

якому

рівноправні

частини

об’єднуються

в

єдине

граматичне

ціле

за

змістом

та

інтонацією,

без

допомоги

сполучників

чи

сполучних

слів.

Між

частинами

безсполучникового

речення

ставляться

кома,

крапка

з

комою, двокрапка

та

тире. Бувають

речення, у

яких

залежно

відінтонації, змісту, вкладеногоавтором, розділовізнакиможутьмати

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

варіанти, наприклад: Стукнули

дверима

в

сусідчиній

хаті, сусідка

вийшла

з

дому (Марко

Вовчок). Ставитьсякома, цеозначаєпослідовність

дії, інтонаціяпереліку. Стукнули

дверима

в

сусідчиній

хаті; сусідка

вийшла

з

дому. Значення

тесаме, коли

ставиться

крапка

зкомою, але

пауза

на

її

місці

приблизно

удвічі

довша. Стукнули

дверима

в

сусідчиній

хаті: сусідка

вийшла

з

дому. У

другій

частині

міститься

причина

того,

про

що

мова

йде

в

першій: Стукнули

дверима, тому

що

вийшла

сусідка.

Інтонація

пояснювальна, характеризується

деяким

зниженням

тону

перед

двокрапкою, виразною

паузою

на

місці

цього

знака, а

далі

речення

вимовляється

у

звичайному

або

дещо

пришвидшеному

темпі.

Стукнули

дверима

в

сусідчиній

хаті — сусідка

вийшла

з

дому. Коли

ставиться

тире, то

в

першій

частині

міститься

умова, а

в

другій — наслідок:

Оскільки

стукнули

дверима

в

сусідчиній

хаті, то

сусідка

вийшла

з

дому. Тонспочаткупідвищується, намісцітире— вичікувальна

пауза, потім

тонспадає

поступово

до

кінця

речення.

Таким

чином, у

складних

безсполучникових

реченнях

важливу

роль

відіграє

інтонація — саме

завдяки

їй

передаються

різні

смислові

зв’язки

між

частинами

речення, що

на

письмі

відображаються

за

допомогою

різних

розділових

знаків. Це

варто

враховувати

в

диктантах.

Залежно

від

семантичних

зв’язків

між

частинами

складні

безсполучникові

речення

умовно

поділяються

на

речення

з

відносно

рівноправними,

незалежними

одна

від

одної

частинами (ці

речення

близькі

до

складносурядних) і

речення

з

відносно

залежними

частинами, одна

з

яких

пояснює, доповнює

іншу (ці

речення

близькі

до

складнопідрядних).

Однакєречення, щостановлять«чисту» безсполучниковість, тобто

не

співвідносні

із

сполучниковими

реченнями.

Складнібезсполучниковіреченняемоційніші, інтонаційнобагатші,

ніжскладносуряднітаскладнопідрядні. Томувоничастішевживаються

в

розмовному

та

художньому

стилях, ніж

у

науковому

й

діловому.

Незважаючи

на

все

зазначене

вище, існують

формальні

правила

постановкирозділовихзнаків

міжчастинамискладногобезсполучникового

речення.

1.

Якщо

частини

відносно

рівноправні, виражають

одночасність, послідовність

чи

сумісність

дій, то

між

ними

ставиться

кома: Різко

й

гучно

кричить

перелякана

видра, ось

ревуть

тюлені, ось

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

пирхають, чхають

і

мекають

вівці, ось

перестрашений

дикий

кіт

нявчить

голосно

й

неприємно, вдоволена

рись

вуркоче

й

муркає

(Є. Гуцало). Квітують

сливи, в’ються

над

ними

очманілі

від

зимового

виснаження

бджоли (Я. Балога). Знову

сіється

сніг, у

полях

за

селом

тчуться

і

тчуться

сувої, тонучи

в

сяйливій

млі (Є. Гуцало).

Примітка. Якщо

між

частинами

безсполучникового

речення

є

вставнеслово, тоінодіможеставитися

кома, адодатково — тире, щоб

показати, до

якої

саме

частини

відноситься

вставне

слово: Хтось

постукав

у

двері, — певно, повернулася

мама.

2.

Крапка

з

комою

характеризується

наявністю

граматичного

підсилення,

уживається

в

тих

же

випадках, що

й

кома, проте

в

ускладнених

ситуаціях: а) коли

частини

далекі

за

змістом; б) дуже

поширені; в) мають

у

своєму

складі

інші

розділові

знаки:

Ніхто

тебе

з

недолі

не

врятує; ніхто

й

не

зіб’є

з

власної

тропи

(В. Стус). Шофер

сів

першим

у

машину; за

ним, щось

нерозбірливо

бормочучи, проліз

Андрій, далі

Метелиця

й

Хандога (Є. Гуцало).

Старий

підводиться

і, не

прощаючись, іде, зникає

десь

внизу

за

курганом; разом

з

ним

віддаляється, мелодійно

тане

в

темряві

й

тронка (О. Гончар).

3. Двокрапка

вживається:

а) якщо

в

другій

частині

міститься

причина

або

підстава

того,

про

що

йде

мова

в

першій: Умовк

кобзар, сумуючи: щось

руки

не

грають (Т. Шевченко). Мертві

вороги

небезпечніші

за

живих:

вони

невразливі (В. Канівець). До

другої

частини

можна

поставити

питання: чому? з

якої

причини? — і

перебудувати

її

на

підрядну

причинову: Мертві

вороги

небезпечніші

за

живих

(чому?), бо (тому

що) вони

невразливі;

б)

якщо

друга

частина

конкретизує, уточнює, пояснює

першу:

Без

милосердя

і

справедливість

у

світі

звелася

б

до

одного:

око

за

око, зуб

за

зуб (В. Захарченко). В

молодому

яблуневому

садку

заєць

загледів

поживу: там

і

сям

завбачливий

господар

накидав

потрохи

моркви… (Є. Гуцало). У

кожного

свої

пристрасті,

свої

дивацтва: один

збирає

марки, другий

монети,

третій

колекціонує

листівки. Твердохліб

же

мав

слабість

до

снопів (І. Цюпа). До

другої

частиниможна

поставитипитання

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

що? а

що

саме? який? як? Між

частинами

таких

складних

речень

можна

вставити

а

саме;

в)

якщовпершійчастині

єдієслова

мовленнєвоїчи

мисленнєвої

діяльності

типу

знати, чути, бачити, розуміти, вирішувати,

дивуватися, дивитися

тощо, які

разом

з

відповідною

інтонацією

попереджують, що

в

наступній

частині

викладатиметься

певний

факт: Вірю: з

каменю

б’є

джерело (А. Малишко). Не

забувай: добре

ім’я

цінніше

за

найбільше

багатство. І

бачу

я: в

тривожному

тремтінні

Поганська

ніч

лягла

на

чорний

бір (М. Бажан). Такі

речення

можна

перебудувати

в

складнопідрядні

з

підрядним

з’ясувальним

за

допомогою

сполучника

що: Вірю, що

з

каменю

б’є

джерело.

Двокрапка

ставиться

й

тоді, коли

друга

частина

фактично

є

питальною:

І

вони

довго

міркували: чи

справді

прийде

коза

до

воза?

(З

газети). Люд

мовчав

і

дивувався: що

він

діє? (Т. Шевченко);

г)

особливим

випадком

є

вживання

двокрапки

в

реченнях-заголовках:

Україна: незалежність, демократія, майбутнє (З

газети),

а

також

подвійна

двокрапка: Ну, це

й

так

зрозуміло:

душа

не

яблуко: її

не

поділиш (І. Тургенєв).

Примітка. Якщо

хочуть

інтонаційно

виділити

другу

частину, то

ставлять

не

двокрапку (хоч

такий

знак

повинен

бути

за

формальними

ознаками), а

тире (у

диктанті

зважати

на

інтонацію): Не

копай

іншому

яму — сам

упадеш (Народна

творчість). Тут

було

вже

зовсім

видно

— місяць

підбився

вгору (Ю. Збанацький).

4.

Тире

ставиться:

а) коли

частини

виражають

швидку

зміну

подій (можна

вставити

сполучник

і): Прокинулась — нема

нічого (Т. Шевченко).

Прокинулась — і

нема

нічого;

б)

коли

зміст

частин

протиставляється (можна

поставити

сполучники

а, але): Совість

іржавіє — помста

тужавіє

(І. Драч). Совість

іржавіє, а

помста

тужавіє. Наука

вчить

багато — життя — ще

більше;

в)

якщо

зміст

частин

зіставляється, порівнюється (можна

поставити

сполучники

як, мов, наче, ніби

тощо): Почую

твій

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

співучий

голос — серед

поля

колос

гойдається (За

П. Филиповичем).

Почую

твій

співучий

голос, ніби

серед

поля

колос

гойдається.

Гляне — холодною

водою

обіллє (Марко

Вовчок);

г)

якщо

друга

частина

виражає

наслідок

або

висновок

з

того,

про

що

говориться

в

першій (можна

поставити

запитання

і

якийнаслідок? іщоцеозначає?, атакожсполучник

то): Вимерла

мова

в

устах

народу — вимер

і

народ (К. Ушинський).

Оскільки

вимерла

мова

в

устах

народу, то

вимер

і

народ. Випий

трохи

сього

зілля — все

лихо

загоїть (Т. Шевченко);

ґ)

коли

перша

частина

вказує

на

час

дії, про

яку

говориться

в

другій

частині (можна

перебудувати

на

складнопідрядне

з

препозитивною

підрядною

частиною

часу

зі

сполучним

засобом

коли): Розтануть

сніги — прилетять

птахи. Коли

розтануть

сніги, прилетять

птахи.

д)

якщо

перша

частина

вказує

на

умову, рідше

причину

того,

про

що

говориться

в

другій (можна

переробити

на

складнопідрядне

з

препозитивною

підрядною

частиною

умови

із

сполучником

якщо

або

причини

із

сполучником

оскільки):

Ось

хочеш — запитай

Юзека (Ю. Збанацький). Якщо

хочеш,

то

запитай

Юзека. На

вулиці

завірюха — вийти

неможливо.

Оскільки

на

вулиці

завірюха, вийти

неможливо;

е)

якщо

друга

частина

є

приєднувальною, перед

нею

можна

вставити

слова

такий, так, ось, це: Наказ

є

наказ — так

його

виховали

в

армії (З

газети).

Уживання двокрапки

Семантичний

зв’язок

між

частинами

безсполучникового

складного

речення

У

яке

речення, з

якими

сполучниками

можна

перебудувати

1. []: [причина] [], тому

що, бо ()

2. []: [пояснення, уточнення] [а

саме]: []

3. []: [доповнення] [дієслово], що ()

4. [знати, чути…]: [доповнення] [знати, чути…], що ()

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Уживання тире

Семантичний

зв’язок

між

частинами

безсполучникового

складного

речення

У

яке

речення, з

якими

сполучниками

можна

перебудувати

1. [] — [] — різка

зміна

подій

[] — і []

2. [] — [] — протиставлення

[], а, але []

3. [] — [] — порівняння

[], як, ніби, наче, мовби… ()

4. [] — [наслідок, висновок] Якщо, оскільки (), то []; тому

5. [час] — [] Коли (), []

6. [умова] — [] Якщо (), []

7. [причина] — [] Оскільки (), []

Примітка1. Удеякихреченнях, дезаправиламималоббутитире,

уживається

кома: Літо

дбає, зима

поїдає (Народна

творчість).

Примітка 2. Між

частинами

складного

безсполучникового

речення

може

ставитися

кома

й

тире, зокрема

в

тих

випадках, коли

дві

частини

за

змістом

різнопланові: І

залишився

він

у

пам’яті

як

господар

усього

земного, — іде

він

неквапливо

сонячними

просіками, далеко-далеко

(Із

довідника).

Вправа 167

Запишіть, поясніть

розділові

знаки

між

частинами

безсполучникових

складних

речень. Чи

можливі

пунктуаційні

варіанти?

І. 1. У

стилі

козацького

бароко

створено

справжні

шедеври

національної

архітектури; його

зразки

не

мають

аналогів

у

світі (Ю. Івашко).

2. То

не

грім

гримів

у

захмарених

високостях, то

гриміла

баба

Килина;

губи

її

в’юнились

блискавками, що

корчились

на

худому

щелепастому

лиці; плескате

підборіддя

злітало

й

опускалось, як

злітає

й

опускається

дерев’яний

праник, яким

при

пранні

вибивають

шмаття

на

воді; поміж

в’юнистих

губів-блискавок

язик

скидався

на

зінське

щеня, що

сікається

й

сікається, а

вилізти

з

буди

боїться (Є. Гуцало). 3. Поезія

здатна

надати

смислу

моєму

існуванню — в

чому

ж

криється

цей

її

магічний

чар?

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

(Є. Гуцало). 4. Яка

ж

хмільна

відрада — іти

назустріч

дням

і

знать: мине

печаль

і

зрада, покосом

ляже

сіножать (Ю. Клен). 5. Світанок

сплеснув

дерев’яним

веслом

десь

неподалік: мабуть, хтось

уже

вирушив

до

причалу

власним

човном (В. Шевчук). 6. Три

роки

Леся

майже

нічого

не

писала

— поринула

в

самоосвіту (А. Костенко). 7. Міна

буває

надвоє: або

проміняв, або

виміняв (Народна

творчість). 8. Зірвався

я

бігти — страшно

зробилося: ні

людей, ні

хаток

поблизу; як

на

зло, ще

й

стежка

загубилася

(Григір

Тютюнник). 9. Скільки

труднощів

переборено — все

одно

здається: досі

все

було

простим

і

звичайним (За

П. Гуріненком).

10. Мухи

сідають

на

ранах, бджоли

на

квітах

пахучих, добрий

все

бачить

лишдобре, підлий

лиш

підле

у

других (І. Франко).

ІІ. 1. Вийдеш

було

на

берег, глянеш

ліворуч — нижче

села

один

поріг

сивіє; глянеш

вище

села — там

другий

вирує (О. Гончар). 2. В

сорок

третьому

в

селі

засмутились

ковалі: нам

до

хати

із

сільради

чорну

звістку

принесли: десь

під

Харковомвмаю

впавмій

батько

у

бою, покотились

сльози

в

мами

на

голівоньку

мою (Б. Олійник). 3. Тим

часом

надворі

розвиднілося, ліс

ожив, виповнився

ранковим

гомоном: прилетів

зі

сходу

гострий

вітерець, птахи

ожили, синиці

цінькали

біля

хати, зерен

собі

шукали, дятел

видзвонював

об

сухий

сосновий

стовбур

(Ю. Збанацький). 4. Птахи

відлітають

восени — людина

жвосени

повертається

з

вирію

своїх

мандрівок (Є. Гуцало). 5. Йдемо

вулицею;

іще

з

другого

кінця

побачили: в

хаті

світиться (Марко

Вовчок). 6. Гігантські

тіні

таємничо

затиснулись

в

ущелині, над

водою

засріблився

туман; заблищало

громаддя

машин

на

дорозі, заграли

скелі

до

місяця

скалками

мінералів (О. Гончар). 7. Я

не

бував

за

дальніми

морями,

чужих

доріг

ніколи

не

топтав — в

своїм

краю

під

буйними

вітрами

щасливим

я

і

вільним

виростав. 8. І

чую: пульсують

соки

у

тіло

моє

з

землі. 9. Не

шкодуй

добра

мені, людині, щастя

не

жалій

моїм

літам

— все

одно

ті

скарби

по

краплині

я

тобі

закохано

віддам (Із

творів

В. Симоненка). 10. Не

вподобається

йому

що-небудь — зараз

на

піч, укриється

рядном

і

почне

звідтіль

вичитувати

та

всі

непорядки

в

хазяйстві

перебирати: і

те

в

нас

недобре, і

те

не

так, як

у

людей, ведеться

(С. Васильченко).

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Вправа 168

Перепишіть, поставте

розділові

знаки, яких, на

Вашу

думку, не

вистачає, поясніть

пунктограми.

І. 1. Ґрунтознавство

осипалося

під

ногами

орнітологія

каркала

на

тополях (Л. Костенко). 2. Трохи

далі

в

дубняку

лунав

сухий

і

чіткий

перестук

почіплявшись

пазурами

за

стовбури

дерев, строкаті

дятли

знай

довбали

дзьобами

кору, дістаючи

з-під

неї

поживу (Є. Гуцало). 3. Вихопи

нас, Боже, З

хвиль

диявольських

морів

Тягне

на

дно, під

воду

Човен

людського

роду (Давид

Дума). 4. Душа

пройшла

всі

стадії

печалі

Тепер

уже

сміятися

пора (Л. Костенко). 5. Навіть

найкращі

підручники

історії

ще

нікого

в

світі

історії

не

навчили

її

треба

в

своїй

крові, в

своїй

традиції

і

у

своїй

культурі

мати (В. Липинський). 6. Хочете

бути

молодими

і

здоровими

залишайтесь

молодими

й

здоровими! (Є. Гуцало).

7. Із

діянь

апостолів

з

достатньою

ясністю

випливає

однозначна

відповідь

богослужбовою

мовою

має

бути

мова

того

народу, серед

якого

здійснюються

релігійні

обряди (В. Горбачук). 8. Шарудить

листя

під

ногами

скапують

жолуді

з

гілля

сонячні

плями

рудими

білками

бігають

по

стовбурах

чуються

скупі

пісні

невідлетілих

пташок (Є. Гуцало).

9. Хтось

у

чуттях

мілких, а

хтось

у

зрадах

Злочинно

губить

свого

неба

суть

Немає

лиха

лишенько

вигадують

Нема

жалю

самі

його

зовуть

(Г. Світлична). 10. Горлиці

перелетіли

в

попелястому

шумовинні

повітря

лелеки

відпливли

на

крилах-веслах

качки

прохурчали

сойки

майнули

рябими

крильми

зозуля

пронеслась (Є. Гуцало).

ІІ. 1. А

мудрі

кажуть

треба

жить, й, допоки

кров

тепліє

в

жилах, топтати

ряст, садить

город, варити

юшку

для

родини… (Н. Фурса). 2. А

потімударилапоселутривогазамерзаютьлебеді

требапорятуватилебедів

(Є. Гуцало). 3. Здушили

сльози

не

виходь

на

люди. Болить

душа

не

виявляй

на

вид (Л. Костенко). 4. Мій

живий

настрій

немов

передається

реаліям

довколишньогосвіту

будинки

видаютьсявеселішими

дзеленчання

трамваїв

наділене

пристрастю

дерева

в

екстазі

голуби

в

афекті (Є. Гуцало).

5. Сосни

берегли

про

запас

золоту

живицю

дуби

не

поспішали

розлучитись

із

дозрілими

жолудями

берези

по-гобсеківському

скупували

на

дорогоцінні

монетки

віджилого

листя (Ю. Збанацький). 6. Перша

впала

зоря

синьо

вечір

зацвів (Р. Лубківський). 7. Я

ж

бачив

учора

в

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

саду

на

алеї

ішла

кароока, ішла

чорноброва (А. Малишко). 8. Рідної

мами

слівце — як

літнє

сонце

хоча

на

світі

й

хмарненько, все-таки

від

нього

тепленько (Народна

творчість). 9. Хлопці

б’ються

чорт

зна

за

що

вона

красива, та

ледащо (Народна

творчість). 10. «Є» — слово, як

мед,

солодке «нема» — слово, як

полин, гірке (Народна

творчість).

ІІІ. 1. У

повітрі

тихо

туман

чи

кіптява

зависли

у

ньому

здіймаються

над

степом

димчастим

пологом

темні

тіні

стеляться

довгими

поясами

від

заходу

аж

до

сходу (Панас

Мирний). 2. І

знову

сенс

людського

«бути» Стає

прозорим, як

сльоза

Повітря

студного

вдихнути

І

теплим

видихнуть

назад (Л. Талалай). 3. Якого

листя

вчора

намело

раптово

осінь

відчинила

двері… (В. Підпалий). 4. До

мого

вікна

підійшла

весна

розтопилася

на

шибці

квітка

льодяна (Д. Павличко). 5. У

моїй

голові

вже

визріла

думка

почнуться

зимою

роботи

в

полі

піду

в

бригаду.

6. Весна

таки

поставила

на

своєму

відкрутили

холодні

північні

вітри

припинились

ранкові

заморозки

настало

тепло. 7. Не

учитель

приганяє

учня

до

діла

сам

учень

повинен

обрати

для

себе

роботу (Із

творів

Ю. Збанацького). 8. Жорна

м’яко

шамотіли

по

зерні

кіш

трясся, як

у

пропасниці

вгорі

щось

жалібно

скрипіло (М. Коцюбинський). 9. Пролунав

постріл

з

гармати

військо

стало

шикуватися

в

дві

лінії (Ю. Мушкетик).

10. Навіть

сліди

людини

затерті

й

закриті

поле

сховало

стежки

і

дороги (М. Коцюбинський).

Вправа 169

Запишіть, виправте

помилки

в

постановці

розділових

знаків, орієнтуючись

на

формальні

правила. Укажіть

можливі

пунктуаційні

варіанти.

1. Науково

доведено — соняшникова

олія

за

поживністю

та

засвоюваністю

перевищує

всі

інші

рослинні

жири (М.Іншин). 2. Продають,

хвалять, купують, гудять (Народна

творчість). 3. Шелестить

пожовкле

листя

по

діброві — гуляють

хмари, сонце

спить: ніде

не

чуть

людської

мови (Т. Шевченко). 4. Дружба — як

дзеркало; розіб’єш, не

складеш

(Народна

творчість). 5. То

ж

дикий

терен, при

дорозі

зростивши

листячко

лапате, почав

під

каменем

суворим

гаряче

місце

колупати:

скрутивши

пружно

стебла

гнучі, він

ліз

і

рив, забувши

втому…

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

(А. Малишко). 6. Дмисьнедмись: воломнебудеш (Народнатворчість).

7. Історіюцивілізаціїможнапередатишістьмасловами, чимбільшезнаєш:

тимбільшеможеш(К. Абе). 8. Ітакийзаконжиття; беремо, щобвіддавати

(П. Загребельний). 9. Протягом

усієї

минулої

зими

я

відчував —

щось

має

статися

у

цьому

світі; щось

неминуче

станеться (Є. Гуцало).

10. Основоюстилю, йогодушеюємова. Це— корольнашаховійдошці

стилю. Немаєкороля: неможебутиніякоїгри. Немаємови: немаєписьменника

(К. Федін).

Біля

телевізора

розмовляють

двоє

хлопчаків:

— Не

уявляю, як

жили

наші

предки: не

було

ж

ні

радіо, ні

телебачення,

ні

комп’ютера, ні

електрики.

— От

вони

й

померли…