§ 16. Уживання м’якого знака

І. М’який знак пишеться:

1. Після літер д (де), т (те), з (зе), с (ес), ц (це), л (ел), н (ен) (де ти з’їси ці лини),що позначають м’які приголосні, в абсолютному кінці слів, у середині слів перед о та перед твердими нешиплячими приголосними, у тому числі в родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни та іменників середнього роду м’якої групи ІІ відміни на -нн(я), -ц(е): вождь, дьоготь, паморозь, увесь, гаманець, карамель, мішень, тьохкати, дзьоб, сьомий, цьогорічний, льон, у нього, дядько, батько, низько, військо, хвацько, вітальний, сонько; читалень, стаєнь, вишень, вулиць, полуниць, лижниць, умінь, поздоровлень, доручень, сердець, віконець, кілець.

2. У словах на -зький, -ський, -цький, -зькість, -ськість, -цькість, -зько, -сько, -цько, -зькому, -ському, -цькому, -зьки, -ськи, -цьки, -енька, -енько, -онька, -онько, -енький, -есенький, -ісінький, -усінький, -юсінький: слизький, сусідський, читацький, близькість, громадськість, хвацькість, низько, картоплисько, чудернацько, по-киргизькому, по-геройському, по-розбійницькому, по-французьки, по-лицарськи, по-парубоцьки, вербиченька, місяченько, ластівонька, дитятонько, смаглявенький, м’якесенький, однісінький, мацюпусінький, дрібнюсінький.

Винятки. Якщо сполучення -зк-, -ск-не є одним суфіксом, то м’який знак не пишеться: баский, боязкий, в’язкий, дерзки.й, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порски.й, різкий. Таке написання зберігається й у похідних утвореннях: боязкість, боязко, різкість, різко тощо.

3. Після літери л (ел) перед наступними м’якими, напівм’якими, шиплячими приголосними, якщо звук [л.] вимовляється м’яко: їдальня, ґуральня, пальці, постояльці, умільці, мільйон, павільйон, медальйон, Тернопільщина, Гальченко, Михальчук, Безпальча, Гульчак, Пахольченко, Смольський.

Після л (ел) завжди пишеться м’який знак перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о), навіть

якщо його не було у твірному слові:

маршал — маршальський, маршальство, ангел — ангельський, ідол — ідольський, посол — посольський, посольство, консул — консульський, консульство, рибалка — рибальський, рибальство, любитель — любительський, любительство.

Винятки. Після л (ел) в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о) м’який знак не пишеться: пу..жално, держално, ціпилно, сапилно, кочержилно, але в зменшених формах м’який знак пишеться: пужальце, держальце та ін.

4. У дієслівних закінченнях третьої особи однини та множини теперішнього й майбутнього часу дійсного способу, у дієсловах наказового способу після літер, що позначають м’які приголосні; причому в дієсловах перед постфіксом -ся (-сь) м’який знак зберігається: намагається, рипить, чекають, палахкотить, кричіть, навчіть, зліпіть, дирчить, пищить, завадять, хиляться, відкриваються, зберуть, іскряться, сядь, станьмо, киньте, піднось — підносься, але підніс — піднісся.

5. У буквосполученнях -льц-, -льч-, -ньц-, -ньч-, -сьц-, -сьч-, якщо вони походять

від -льк-, -ньк-, -ськ-. Коли ж сполучення -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, -сц-, -сч-утворені від -лк-, -нк-, -ск-, то м’який знак не пишеться.

Зверніть особливу увагу на це правило! В основному воно стосується іменників першої відміни переважно жіночого роду на -к(а). Якщо в початковій формі такого слова пишетьсям’який знак, то він зберігається в давальном та місцевому відмінках однини, а також у присвійних прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ин. І навпаки, коли в називному відмінку однини в іменнику жіночого (дуже рідко чоловічого, наприклад: хлопчинка) роду перед -к(а) м’який знак не вживається, то незалежно від вимови м’який знак не пишеться в давальному, місцевому відмінках однини та похідних присвійних прикметниках на -ин (останні творяться від назв істот):

-льк-лкН. в. одн. Галька галка (птах) Д. та М. в. одн. (при) Гальці [л.ц.і] (на) галці [л.ц.і] Присв. прикм. на -ин Гальчин галчин

-ньк-нкН. в. одн. ненька ненка (ненець) Д. та М. в. одн. (при) неньці [н.ц.і] (при) ненці [н.ц.і] Присв. прикм. на -ин неньчин ненчин

-ськ-скН. в. одн. Ориська Параска Д. та М. в. одн. (при) Орисьці [с.ц.і] (при) Парасці [с.ц.і] Присв. прикм. на -ин Орисьчин Парасчин

Інші приклади: приятельці, приятельчин, бо приятелька; учительці, учительчин, бо учителька; козульці, козульчин, бо козулька; на скельці, бо

скелька; в осельці, бо оселька; на топольці, бо тополька; на парасольці, бо парасолька; няньці, няньчин, бо нянька; доньці, доньчин, бо донька; на ліщиноньці, бо ліщинонька; Рисьці, Рисьчин, бо Риська (від Оре.ста); Марисьці, Марисьчин, бо Мариська; Прісьці, Прісьчин, бо Пріська; білці, білчин, бо білка; перепілці, перепілчин, бо перепілка; монголці, монголчин, бо монголка; у профспілці, бо профспілка; на сопілці, босопілка; вихованці, вихованчин, бовихованка; парижанці, парижанчин, бо парижанка; у виши..ванці, бо вишиванка; на ладанці, бо ладанка; на лежанці, бо лежанка; на чеканці, бо чеканка; гусці, гусчин, бо гуска; лисці, лисчин, бо лиска; метисці, метисчин, бо метиска; у рясці, бо ряска; у тенісці, ботеніска; на ковбасці, бо ковбаска; на пасці, бо паска.

Примітка. Увага! Коли м’який знак уживається у формі називного відмінка інших іменників, то він зберігається й у всіх непрямих відмінках; якщо ж у називному відмінку м’якого знака нема, то не пишеться він і в непрямих відмінкових формах: редька — редьці, забудько — забудьків, бузько — бузьків, кузька — кузьці, Кузьма — Кузьмі, батько — батьків, письмо — на письмі, більмо — на більмі, гальмо — на гальмі, хвалько — хвальків, пальто — у пальті, кицька — кицьці, цяцька — цяцьці, але: ягідка — ягідці, низка — низці, клітка — у клітці, пасмо — у пасмі.

ІІ. М’який знак не пишеться:

1. Після р (ер) у кінці складу чи слова: секретар, перукар, пластир, янтар, бунтар, воротар, інвентар, буквар, тепер, ушкварте, пропарте, обмірте, перевірте, утихомирте, тюрма, Харків, бур (від буря), ларки.

Виняток: Горький. Перед о при м’якій вимові звука [р.] на початку та в середині складу м’який знак пишеться: забрьоханий, згорьований, трьох, трьом, чотирьох, чотирьом (але чотирма).

2. Після літер, що позначають постійно тверді губні та шиплячі приголосні звуки [б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, д.ж]: дріб, насип, кров, сім, верф, настіж, паж, грабіж, Січ, не морщте, нехворощ, пишеш, туш, котедж.

3. Після букв на позначення м’яких приголосних, крім л (ел), перед іншими

м’якими чи напівм’якими: колодязні (хоч колодязь), вінця, кінцівка, гордістю, обачність, блакитні (хоч блакить), помутніти, смітити, щастя, кузня, після, пісня, спів, майбутнє, світ, сміх.

Винятки: різьбяр, тьмяний; див. також примітку до розділу І, 5-го правила.

4. Після н (ен), д (де), т (те) перед наступними шиплячими та перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о): інший, менший, тонший, інжир, цвірінчати (хоч цвірінькати), кінчик, вінчати, бакенщик, Грінченко, Зінчук, Камінчук, Клименчук, Порохончук, Панчишин, Сенченко, Радченко, Федченко, Осадчук, Радчук, Федчишин, промінчик (хоч промінь), Уманщина, уманський (хоч Умань), кубанський (хоч Кубань), шампанський (хоч Шампань), кінський (хоч кінь), велетенський (хоч велетень), прип’ятський (хоч Прип’ять), канадський, шведський, громадський, безбатченко (хоч батько), Яблонський, Познанський, селянство, преосвященство, блаженство, чаклунство.

Винятки: няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія, Покиньчереда (українське прізвище).

Примітка. У деяких посібниках, підручниках, довідниках, навіть в українському правописі до зазначеного правила подають винятки доньчин, няньчин, неньчин. Це видається недоцільним, оскільки написання цих слів регламентує окреме правило — див. розділ І, 5-е правило. Тоді до винятків потрібно відносити весь списокслів на -ньчин.

5. Між двома однаковими літерами на позначення м’якого подовженого звука:каміння, буття, життя, значеннєвий, гіллястий, колосся, приладдя, переллєш, спросоння, навчання, міццю, сіллю, галуззю, міддю, лляний (хоч льняний).

Але: підносься (бо піднось), кицьці, цяцьці (бо кицька, цяцька) тощо.

6. Після ц (це) у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження, а також у деяких вигуках: плац, шприц, палац, кварц, паяц, Галац; бац, буц, гоц, клац. Прізвища, утворені від вигуків та звуконаслідувальних слів, зберігають твердий кінцевий [ц]: Гоц, Пац, але: Буць, Миць, Праць, Тоць тощо.

7. В українських власних назвах (іменах та деяких прізвищах осіб) перед я: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян (ім’я, але прізвище Касьян), Севастян; Дяченко, Касяненко, Третяк. Але: Кальян, Тальянчук.

Вправа 37

Замість крапок поставте, де треба, м’який знак.

Пот…мянін…ня, куз…ня, ц…вірін…чати, міл…йонер, дуд…ці, гіл…ці, віз…му, колодяз…ні, в’яз…кіс…т…, мен…ший, Гор…кий, гір…кий, у долин…ці, тан…ці, низ…ко, шіст…сот, п’ят…десят, кут… ній, Мирон…чук, Ман…чжурія, віз…мут…ся, Кол…с…кий, плат…ня, кіл…кіс…т.., майбут…нє, вітал…ня, ц…огоріч…ний, стіл… ці, л…ляний, аптекар…, рибал…ці, рибал…чин, одмір…те, піч…, суміш…, Уман…щина, близ…нята, нен…чин, галуз…ці, Гуцул…щина, Волин… с…кий (прізвище), Хар…ків, не морщ…те.

Вправа 38

Від іменників утворіть прикметники, додаючи до них суфікс -ськ(ий). В одну колонку випишіть слова, у яких перед цим суфіксом пишеться м’який знак, у другу — ті, у яких м’який знак у цій позиції не пишеться.

Рязань, селяни, Чукотка, завод, маршал, різьбяр, Урал, Ковель, люди, гуцул, Арал, шахтар, Курили, любитель, Чигирин, Умань, Польща, Ірпінь, Сімферополь, рибалка, Прип’ять, Ізмаїл, Тула, Бершадь, чудь, велетень, Чорнобиль, кінь, село, Хорол, спілка, Познань, Коростень, Ворзель, Ясногородка, Азербайджан, Бретань, Ангола, Кубань, Ніжин, Константинополь.

Вправа 39

Серед поданих нижче слів відшукайте ті, у яких допущені помилки.

А. 1. Жменці. 2. Грядці. 3. Господинці. 4. Авосьці. 5. Мисьці. 6. Кульці.

Б. 1. Уляна. 2. Касьян. 3. Омельян. 4. Третьяковська. 5. Паньчук.

6. Михальченко (три перші слова — власні імена).

В. 1. Дзеленьчання. 2. Бриньчання. З. Пустуньчик. 4. Льняний. 5. Піднісься.

6. Женьшень.

Вправа 40

Перекладіть слова українською мовою. Запишіть їх, зіставте правопис.

Украинский, Сечь, дочь, секретарь, сегодня, узкий, инженер, верфь, рукопись, дробь, отрежь, слесарь, Керчь, вещь, Сибирь, роскошь, богатырь, доброволец, степь, вставьте, радуешься, смотришь, календарь, тюрьма, знакомься, фальшь, экономьте, редактируешь, восемьсот, шестьдесят, разбираешься, турецкий, девятьсот, пятьдесят, венчать, дворец.

Вправа 41

В одну колонку запишіть слова без м’якого знака, у другу — із м’яким знаком. Окремо виділіть слова, у яких уживання м’якого знака залежить від конкретного лексичного значення чи певної словоформи.

І. Матін…чин, жител…ці, у шпаргал…ці, Пріс..ці, сиротинон… чин, монгол…ці, кобзон…ці, гуцул…чин, блондин…ці, Пріс…чин, подружен…ці, на карамел…ці, у пісен…ці, мусульман…ці, на фіран… ці, у мас…ці, на карусел…ці, Мос…чин, гуцул…ці, сиротин… ці, Марин…ці, Тос…чин, на криничен…ці, у цибул.. ці, театрал…чин, на шпил…ці, зозул…чин, у лан…ці, блондин…чин, на черешен…ці, у гуморес…ці, Світлан…ці, у читал…ці, Тос.. ці, у скрин…ці, худібон… ці,ескімос…ці, зозул…ці, у колисан…ці, нен…чин, Маринон…ці, нен… ці (національність), рибин…ці, рибон…ці. ІІ. Лихоман…ці, у глибин…ці, у колис…ці, ескімос…чин, у кухон…ці, у сукон…ці, у цидул…ці, сиротин…чин, молдаван…ці, Світланон…ці, на брун…ці, зозулен…чин, на хмаринон…ці, Оленон…ці, у футбол…ці, ластівон…ці, на стежин…ці, рибалон…чин, сиротинон…ці, у лічил…ці, бджілон…ці, русал…чин, дружинон…ці, русалон…чин, бджіл…ці, матін…ці, бенгал…ці, на скатертин…ці, Зос…ці, на скатертинон…ці, на прас…ці, у ряжан…ці, у скорботон…ці, служан…чин, тітон…ці, вагонет…ці, сніжин…ці, на вивіс…ці, яблун…ці, у запас…ці, снігурон…ці, у колисон…ці.

Вправа 42

Перепишіть речення, вставляючи, де це потрібно, м’який знак.

І. 1. Ластівка ден…починає, а соловей його кін…чає (Народна творчість).

2. Косарі вмивают…ся до сонця чистою, студеною водою з голубої, доброї криниці (М. Рильський). 3. Отак і сходят…ся піс…ня і життя, присмерк давнини і світанок с…годення (В. Сосюра). 4. Велетен…с…кі бачу цілі я на обріях с…вітів (М. Рильський). 5. Запарувала рілля, т…мяно заблищали на сон…ці одвернуті лемешами скиби землі (Григорій Тютюнник). 6. Усе залежит…від люд…с…ких зіниц…: в широких відіб’єт…ся вся епоха, у звужених — збіговис…ко

дрібниц… (Л. Костенко). 7. Відгодована зліс…т…, і хитріс…т…, і закута в броню брехня атакуют… добро і щиріс…т… серед ночі й білого дня (В. Симоненко).

8. Народ ніяк не стане нян…читис… з таким, який йому чужий (П. Тичина).

9. Голова робіткому зазирнула у вагон…чик бул…дозеристів (О. Гончар). 10. Мово моя україн…с…ка, бат…ківс…ка, материн…с…ка, рідна мені до болю — дужий я із тобою (В. Бичко).

ІІ. 1. Сам Орфей не був корифей. Він навіт… не бував у Спіл…ці. Сидів собі і грав на сопіл…ці (Л. Костенко). 2. На невеликому терені нинішн…ої Уман…щини розміщувалося понад 253 поселення аріїв (М.Іванченко). 3. Проводили купал…с…кий обряд на березі річ…ки, на леваді, луках чи лісовій галявин…ці, але з неодмінною умовою — наявніс…тю води (За В. Скуратівським). 4. З отця Василя зірвало вихором його скуфійку і понесло гет… униз по Д…ністровс…кій долині, хорунжого мало-мало не вирвало з рук хоругви і тіл…ки-но держал…но уломило (М. Старицький). 5. Настала ніч… жас…ка і химородна. Купал…с…ка ніч…(М. Бажан). 6. Летіт…, соловейки, На нашу земел…ку, Спішіт…, ластівон…ки, Пасти корівон…ки! (Народна творчість). 7. Берізка пол…ова згортає квіточ…ки він…чиком у парасол…ку — на негоду (З народних прикмет). 8. Місто Хар…ків розташоване на древн…ому городищі, де Лопан…, приймаючи свою ліву притоку Хар…ків, впадає в Уди (М. Янко). 9. Подумати тіл…ки, що коїт…ся на терені Корсун…щини (С. Колесник). 10. Вночі [Улас] спав як убитий, не чуючи мелодійного побрин…кування гітари в теплі серпневі ночі (Григорій Тютюнник).

Кирилко зупиняє машину:

— Дядьку, підвезіть до школи.

— Я їду в інший бік.

— Тим краще.