§ 33. Правопис дієслів

Дієслово — самостійна

частина

мови, що

вказує

на

дію

чи

стан

предмета

й

відповідає

на

питання: що

робити? що

зробити?

До

системи

дієслова

входять

такі

форми:

1.

Інфінітив

(неозначена

форма) є

початковою

формою

дієслова: вимагати,

користуватися, прийти, започаткувати.

Граматичний

показник — суфікс -ти (-ть — у

розмовному

стилі) у

шкільному

курсі

розглядають

як

закінчення. Інфінітив

характеризується

тільки

категоріями

виду, стану, перехідності/неперехідності

й

умовно

не

змінюється. До

недієвідмінюваних

відносяться

зменшено-пестливі

інфінітивні

форми

із

словотворчими

формантами

-т(к)и, -т(очк)и,

-т(оньк)и, -т(ун)і, -т(ус)і, -ці, -т(унц)і: їсточки, їстоньки, їстки,

питоньки, питки, спатоньки, спатки, спатуні, спатусі, спатуньці, сісточки,

сістоньки, тупочки, тупоньки, житоньки, хлюпоньки, хлюпочки,

гулятоньки, гуляточки, купоньки, купусі, купці

та

інші.

2.

Особові — це

такі

форми

дієслова, що

змінюються

за

особами

та

числами: форми

дійсного

способу

теперішнього

та

майбутнього

часу, а

також

дієслова

наказового

способу: відзначаю, напишеш,

будемо

надсилати, креслитимемо, стань, заспокойся.

3.

Родові — це

форми

дієслова, що

змінюються

за

родами

й

числами:

дієслова

дійсного

способу

минулого

часу

та

умовного

способу:

відволікав, нагадало, минуло, пишалися, додав

би, намагалася

б, проектували

б.

4.

Дієприкметник: запланований, пожовтілий, покинутий.

5.

Дієприслівник: задокументувавши, співаючи, правлячи, відірвавшись.

6.

Безособові

форми

на -но, -то: зазначено, переплетено, відкрито.

Ці

слова

є

незмінюваними, уживаються

в

реченнях

як

присудкові

слова — головні

члени

безособових

речень.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Усі

дієслівні

форми

творяться

від

двох

основ: основи

інфінітива

та

основи

теперішнього

часу.

1.

Основу

інфінітива

визначають, відкинувши

від

неозначеної

форми

дієслова

закінчення (інфінітивний

суфікс) -ти

(або

-ть, що

вживається

тільки

в

розмовній

мові, інколи — у

поезії): молотити,

пророс-ти, відня-ти, кресли-ти, да-ти, жи-ти, мог-ти, переобладнува-

ти.

Від

основи

інфінітива

творяться:

а) форми

минулого

часу: блима-ти — блима-в;

б) форми

умовного

способу: сни-ти — сни-в

би;

в) активні

дієприкметники

доконаного

виду: збідні-ти — збід

ні-лий;

г) пасивні

дієприкметники: нагрі-ти — нагрі-тий;

ґ) форми

на -но, -то: почу-ти — почу-то, заколиса-ти —

заколиса-но;

д) дієприслівники

доконаного

виду: нагріти — нагрі-вши.

2.

Основу

теперішнього

часу

виділяють

шляхом

відокремлення

від

форми 3-ї

особи

множини

закінчення -ать, -уть

(на

фонетичному

рівні): вез-уть, біж-ать, тормоз.-ать, лл.-уть, край-уть, крой-ать.

Від

основи

теперішнього

часу

утворюються:

а)

усі

особові

форми

дієслів

теперішнього

часу: нес-уть —

нес-у, нес-еш, нес-е, нес-емо

(форми

типу

несем

характерні

для

розмовної

та

поетичної

мови), нес-ете;

б)

особові

форми

майбутнього

часу

дієслів

доконаного

виду:

простеж-ать — простеж-у, простеж-иш, простеж-ить,

простеж-имо…;

в) особові

форми

наказового

способу: підструж-ать —

підструж-и, підструж-імо, підструж-іть;

г) дієприкметники

теперішнього

часу: крокуй-уть — крокуй-

учий

(орфографічно — крокуючий);

ґ) дієприслівники

недоконаного

виду: надсилай-уть — надсилай-

учи

(орфографічно

надсилаючи).

Дві

дієслівні

основи

можуть

збігатися: нес-ти — нес-уть, трясти

— тряс-уть, плив-ти — плив-уть — чи

не

збігатися: вишколити

— вишкол.-ать, пек-ти — печ-уть, малюва-ти — малюй-уть.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Дієслівні

форми

бувають

доконаного (що

зробити?) та

недоконаного

(що

робити?) виду, є

перехідними (вимагаютьзалежного

слова

в

знахідному

відмінку

без

прийменника

чи

в

родовому

без

прийменника,

колипереддієсловомєзаперечначастка

не

абозалежнеслово

позначає

частину

від

цілого): видати

книжку, відкоркувавши

пляшку,

написав

натюрморт, не

відвідала

виставки, налити

чаю, насипаючи

цукру; та

неперехідними

(усііншідієслівніформи, зокремана-ся): відпочити

на

природі, подивившись

на

джерело, почитав

би

в

бібліотеці,

працюючи

над

рефератом.

Дієсловаможутьбутидійсного, умовного

танаказового

способу.

У

дійсному

способі

мають

форми

теперішнього, майбутнього

та

минулого

часу. У

теперішньому

часі

дієслова

тільки

недоконаного

виду

(вишиває), у

минулому — доконаного (вишила) й

недоконаного (вишивала),

у

майбутньому

часі

розрізняють

три

форми: просту

доконаного

виду (вишиє); складну

недоконаного

виду (вишиватиме) та

складену

недоконаного

виду (буде

вишивати).

І. Дієвідмінювання

Процес

зміни

дієслів

теперішнього

та

майбутнього

часу

за

особами

й

числами

називається

дієвідмінюванням. Розширене

розуміння

цього

терміна

означає

повну

дієслівну

словозміну

за

способами, часами,

особами. Протиставляється

іменній

словозміні

за

родами, числами,

відмінками.

Дієслова

в

теперішньому

та

майбутньому

часі

доконаного

виду

змінюються

за

особами

та

числами. За

характером

особових

закінчень

поділяютьсянаІтаІІдієвідміни, окремовиділяєтьсятакзванаархаїчна

дієвідміна.

1.

До

І

дієвідміни

належать

дієслова, які

в 3-й

особі

множини (для

недоконаного

виду — теперішнього

часу, для

доконаного

виду —

у

простій

формі

майбутнього

часу) мають

закінчення -уть (-ють),

а

також

першу

літеру (тематичний

голосний) е (є) в

закінченнях 2,

3-ї

особи

однини

та 1, 2-ї

особи

множини: живуть, живеш, живе,

живемо, живете; відполірують, відполіруєш, відполірує, відполіруємо,

відполіруєте.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

2.

До

ІІ

дієвідміни

належать

дієслова, які

в 3-й

особі

множини

мають

закінчення

-ать (-ять), а

також

першу

букву

закінчення

и (ї)

в

усіх

формах, крім 1-ї

особи

однини

та 3-ї

особи

множини: важать,

важиш, важить, важимо, важите; стоять, стоїш, стоїть,

стоїмо, стоїте.

Дієслова І та ІІ дієвідмін мають такі закінчення:

Особа

Однина

І

дієвідміна

Множина

І

дієвідміна

Однина

ІІ

дієвідміна

Множина

ІІ

дієвідміна

1-а

(я) -у, -ю

(ми) -емо, -ємо

-у, -ю

-имо, -їмо

2-а

(ти) -еш, -єш

(ви) -ете, -єте

-иш, -їш

-ите, -їте

3-а

(він, чи

вона,

чи

воно) е, -є

(вони) -уть,

-ють

-ить, -їть

-ать, -ять

3.

Окрему

архаїчну

дієвідміну

мають

дієслова: дати, їсти, вісти

(у

сучасній

мові

тільки

з

префіксами — відповісти, розповісти)

і

бути.

Особа

Одн.

дати

Множ.

дати

Одн.

їсти

Множ.

їсти

Однина

розповісти

Множина

розповісти

1-а

дам

дамо

їм

їмо

розповім

розповімо

2-а

даси

дасте

їси

їсте

розповіси

розповісте

3-а

дасть

дадуть

їсть

їдять

розповість

розповідять

Примітка. У 3-й

особі

множини

дієслова

на — повісти, як

правило,

не

вживаються, їх

значення

передається

іншими

словами: будуть

розповідати, розповідатимуть, розкажуть; відповісти — дадуть

відповідь;

доповісти — повідомлять, прозвітують

тощо.

4.

Від

дієслова

бути

вживається

тільки

форма

є, що

заступає

всі

інші

форми

(інколи

в

поетичній

мові

для 1-ї

та 3-ї

особи

однини

— єсть); зрідка

вживаються

ще

архаїчні

форми: для 2-ї

особи

однини — єси, а

для 3-ї

особи

множини — суть. У

майбутньому

часі

дієслово

бути

має

закінчення

І

дієвідміни.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Складна

та

складена

форми

недоконаного

виду

майбутнього

часу

також

змінюються

за

особами

й

числами.

1.

Дієслова

складної

форми

майбутнього

часу

творяться

від

інфінітива

додаванням

скорочених

особових

форм

колишнього

дієслова

яти (иму…) — -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть, які

стали

сучасними

дієслівними

закінченнями, злившись

з

інфінітивом:

носитиму, носитимеш, носитиме, носитимемо, носитимете,

носитимуть.

2.

Складена

форма

майбутнього

часу

утворюється

поєднанням

особових

форм

допоміжного

дієслова

бути

з

інфінітивом: буду

носити,

будеш

носити, буде

носити, будемо

носити, будете

носити,

будуть

носити.

У

минулому

часі

дійсногоспособу

тав

умовномуспособі

дієсловазмінюютьсяза

родамийчислами: креслив, креслила, креслило, креслили;

накреслив, накреслила, накреслило, накреслили; в’язав

би, в’язала

б, в’язало

б, в’язали

б; зав’язав

би, зав’язала

б, зав’язало

б, зав’язали

б.

Уживаютьсяв

українській

мові

й

форми

давноминулого

часу, які

виражають

дію, що

триваладеякийчас, але

булаперервана

іншоюдією

вминулому. Такіформитворятьсяприєднаннямдоформминулогочасу

даногодієсловавідповіднихформминулогочасудопоміжногодієслова

бути: грав

був, грала

була, грало

було, грали

були.

У

наказовому

способі

дієсловазмінюються

за

особами

й

числами.

1.

При

цьому 1-а

особа

однини

не

утворюється, а 3-я

особа

однини

та

множини

утворюється

за

допомогою

часток

хай, нехай, які

додаються

до

форм 3-ї

особи

однини

та

множини

дієслів

теперішнього

(недоконаний

вид) чи

простої

форми

майбутнього

часу

(доконаний

вид): хай

трудиться, нехай

відпочинуть.

2.

Спеціальні

форми

наказового

способу

творяться

в

2-й

особі

однини

за

допомогою

закінчення -и

чи

нульового: твори, лети, проси,

веди; лікуй, порадь, стань, ляж; 1-а

особа

множини

має

закінчення

-імо (-ім), -мо: творімо (творім), летімо (летім), просімо (просім),

ведімо (ведім); лікуймо, порадьмо, станьмо, ляжмо; 2-а

особа

множини

характеризується

закінченнями

-іть, -те: творіть, летіть,

просіть, ведіть; лікуйте, порадьте, станьте, ляжте.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

3.

Закінчення

з

першим

голосним (-и, -імо (-ім), -іть) бувають:

а) під

наголосом: тремти.мо (тремтім.), тремті.

, тремті.ть;

б) у

дієсловах

з

наголошеним

префіксом

ви-: витри., ви.трімо

(ви..

трім), витріть;

в)

у

дієсловах

із

суфіксом

-ну-в

інфінітиві

після

приголосного:

збагнути — збагни, збагнімо (збагнім), збагніть;

г) у

дієсловах

з

основою

на

-р, -л

після

приголосного: закресли,

закреслімо (закреслім), закресліть.

4.

В

інших

випадках

уживаються

закінчення

-O, -мо, -те:

а) після

голосних: ріж, ріжмо, ріжте;

б) після

букв

б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: повір, повірмо, повірте;

в) після

букв

д, т, з, с, л, н, які

позначають

м’які

звуки: глянь,

гляньмо, гляньте.

5.

Від

дієслова

їсти

форми

наказового

способу

такі: їж, їжмо,

їжте.

6.

Для

дієслів

доповісти, розповісти

звичайно

вживаються

форми:

доповідай

(від

доповідати), розповідай

(від

розповідати).

Примітка. Під

впливом

російської

мови, у

якій

немає

спеціального

морфологічного

засобу

для

вираження

наказовості-спонукальності

(пор.: изберём

лучших, будем

вежливы), зведено

до

мінімуму

вживання

форм

наказового

способу 1-ї

особи

множини

із

закінченням

-імо

в

закликах:

захистимо

природу — потрібно

захистімо

природу, оберемо

кращих

до

Верховної

Ради — потрібнооберімо

найкращих

до

Верховної

Ради, будемо

ввічливими — потрібно

будьмо

ввічливими.

Варто

також

уникати

надмірного

вживання

спонукальних

конструкцій

типу

давайте

заспіваємо, давайте

підемо — краще

заспіваймо,

ходім(о).

Увага! Невсідієсловамаютьповнийнабірграматичнихформ. Так

звану

неповну

парадигму (тобто

утворюють

лише

деякі

окремі

форми)

мають:

а) дієслова, що

позначають

явища

природи, стан

людини, уявлення

про

долю, міру

наявності

чогось; вони

утворюють

форми 3-ї

особи

однини

теперішнього

та

майбутнього

часу, а

також

середнього

роду

однини

минулого

часу: завіває — завівало, стуманіє —

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

стуманіло, дозволяється — дозволялося, щастить — щастило,

бракує — бракувало, лихоманить — лихоманило, не

вистачає — не

вистачало;

б)

дієслова, що

позначають

дії

або

стани

тварин

у

прямому

значенні,

не

можуть

мати

форм 1-ї

особи

однини

та

множини: іржати, гавкати,

нявкати, щенитися, мохнатіти, доїтися, ягнитися, мукати,

хрюкати;

в)

префіксальні

дієслова

з

розподільним

значенням, що

вживаються

тільки

в

множині, не

утворюють

особових

і

родових

форм

однини:

понаходити, потруїтися, поприїздити, пострашитися, потомитися,

посхоплюватися, порозбігатися, повгріватися; до

цієї

групи

відносяться

дієслова

із

значенням

масової

дії, але

не

в

сполученні

із

збірними

іменниками: з’юрмитися, гуртуватися, розійтися,

товпитися, кучкуватися;

г)

дієслова, які

в

прямому

лексичному

значенні

вказують

на

процеси,

дії, характерні

для

живої

й

неживої

природи, хімічні

реакції

тощо, утворюють

лише 3-ю

особу

однини

та

множини: окислюватися,

витлівати, націджуватися, вистоятися, квітнути, розтягуватися,

вимолотися, колоситися, розпушитися, абсорбуватися,

духмяніти, вивітрюватися;

ґ)

незначна

кількість

дієслів

у

прямому

значенні

утворює

форми 3-ї

особи

множини

теперішнього

й

майбутнього

часу

та

родові

форми

множини

минулого

часу: сплестися, тужавіти, порозбиватися,

похолонути.

ІІ. Визначення дієвідміни дієслова

Якщо

за

особовими

закінченнями (І, п. 1, 2) важко

визначити

дієвідміну

дієслова, то

її

визначають

за

неозначеною

формою

дієслова.

1.

Якщо

основа

інфінітива

закінчується

на

суфікси

-и-, -і- (-ї-) чи

-а-після

шиплячого

і

цей

суфікс

в

1-й

особі

однини

та

в 3-й

особі

множини

випадає, то

дієслово

належить

до

ІІ

дієвідміни.

Практично

для

перевірки

можна

ставити

дієслово

лише

в

1-й

особі

однини. Наприклад: бачити — я

бачу, суфікс

-и-випадає,

отже, дієслово

належить

до

ІІ

дієвідміни: бачиш, бачать;

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

муркотіти — муркочу: муркотиш, муркотять; гоїти — гою:

гоїш, гоять; кричати — кричу: кричиш, кричать.

2.

Якщо

в

дієсловах

такі

суфікси

не

випадають

або

їх

немає, то

дієслова

належать

до

І

дієвідміни: радіти — радію: радієш, радіють;

біліти — білію: білієш, біліють; бажати — бажаю: бажаєш,

бажають; сіяти, полоти, кинути, будувати, пасти, булькотати,

терти

тощо.

3.

У

дієсловах

жити, лити, крити, мити, чути, шити, жати, почати

-и-та

-а- — не

суфікси (ці

літери

входять

до

кореня), тому

перераховані

дієслова

також

належать

до

І

дієвідміни.

Із

цього

правила

є

винятки:

а) дієслова

хотіти, сопіти, ревіти, іржати

(хоч

у

них

суфікси

-і-, -а-випадають) належать

до

І

дієвідміни;

б) дієслова

бігти, боятися, стояти, спати

належать

до

ІІ

ді

євідміни;

в)

дієслово

сукати

може

утворювати

форми

І

(сукаєш, сукають)

та

ІІ

(сучиш, сучать) дієвідмін.

4.

Іноді

дієслова, подібні

за

звучанням

та

однакові

чи

близькі

за

значенням,

залежно

від

характеру

основ

можуть

належати

до

різних

дієвідмін: гуркотати — гуркочеш, гуркочуть

і

гуркотіти — гуркотиш,

гуркотять; слати — стелеш, стелють

і

стелити —

стелиш, стелять; хропти — хропеш, хропуть

і

хропіти —

хропиш, хроплять; бурмотати — бурмочеш, бурмочуть

і

бурмотіти

— бурмотиш, бурмотять; волокти — волочеш, волочуть

і

волочити — волочиш, волочать; свистати — свищеш,

свищуть

і

свистіти — свистиш, свистять; рости — ростеш,

ростуть

і

ростити — ростиш, ростять

та

інші.

Вправа 102

І. Випишіть

дієслова

у

дві

колонки

за

дієвідмінами, поясніть, яким

способом

Ви

їх

визначали; утворіть

форми 2-ї

особи

однини

та 3-ї

особи

множини.

Нити, варити, волочити, вивітрюватися, брязкотіти, доїти, летіти,

вити (гніздо), вити (вовком), лити, свистіти, цокотіти, ревіти, вертіти,

стояти, жовтіти, кувати, полоти, дати, хотіти, мостити, бігти, заважати,

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

полоскати, ростити, їсти, садити, брязкотати, боронити, труїти, гуртуватися,

ловити, рвати, морочитися, ламати, розгніжджуватися, колихати,

водити, напружуватися, свистати, спати, спростити, лазити, бити, слати

(лист), слати (ковдру), розповісти, пекти, гніватися, колисати, бурмотіти,

мекати, сукати, товпитися, стелити, іржати, волокти, гоїти, сопіти,

боятися, їздити, завадити, ломити, розгніздитися, узятися, котити,

качати, морозити, заморожувати, сипати, міркувати, розвиднятися.

ІІ. Із

поданих

дієслів

виберіть

одне

доконаного

й

одне

недоконаного

виду, поставте

кожне

з

них

у

всіх

можливих

категоріях

способу, часу,

числа, особи

та

роду.

Вправа 103

І. Від

поданих

у 102-й

вправі

дієслів

утворіть

усі

можливі

форми

наказового

та

умовного

способу. Зверніть

увагу

на

особливості

їх

творення.

ІІ. Від

цих

же

дієслів

утворіть

форму 3-ї

особи

однини. Поясніть

уживання

закінчень. Які

типові

помилки

характерні

для

цих

форм?

ІІІ. Випишіть

дієслова, які

мають

неповні

парадигми, уживаючись

у

прямому

значенні. Укажіть

причини

такого

явища, подайте

всі

можливі

форми

цих

дієслів.

Вправа 104

Перепишіть

речення, вставляючи

пропущені

букви. Обґрунтуйте

свій

вибір

за

допомогою

правил.

І. 1. Найкращий

зв’язок

з

космічним

кораблем

здійсню…ться

тоді,

коли

Сонце, Земля

і

корабель

знаход…ться

на

одній

прямій (Із

журналу).

2. Нічого

в

світі

не

чин…ться

без

причини (М. Кропивницький).

3. Діло

сяк-так

волоч…ться, та

покинути

не

хоч…ться (Народна

творчість).

4. На

південному

сході

африканської

Кенії

в

супроводі

оглушливого

грому

величезні

блискавки

проор…ть

небо

в

середньому 210 разів

на

рік (За

Г. Скарлато). 5. Часом

лютий

змилу…ться, що

людина

роздягн…ться, але

часом

такий

гострий, що

замерзн…ш

аж

до

костей

(Народна

творчість). 6. Спитай

себе

крізь

вицвілі

часи: Ти

хоч…ш

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

бути, як

нащадки

сі? (П. Селецький). 7. Чудесні

дива

ход…ть

по

морях

І

ман…ть

нас, і

заклика…ть

ніжно. Та

що

нам

їхній

бунтівливий

стяг,

Коли

не

стяг

це

нашої

вітчизни! (Ю. Яновський). 8. Народ

не

тільки

користу…

ться

готовими

зразками

прислів’їв, які

одержав

у

спадщину

від

попередніх

поколінь, а

й

рясно

твор…ть

нові (М. Пазяк). 9. Як

ти

смут…шся, вороги

тіш…ться (Народна

творчість). 10. Тільки

один

Чіпка

не

лягає: ход…ть, нуд…ться, кара…ться… (Панас

Мирний).

ІІ. 1. Вимірювання

віку

гірських

порід

провад…ться

методом «радіоактивного

годинника» — залежно

від

вмісту

продуктів

радіоактивного

розпаду

в

мінералах (Г. Скарлато). 2. Як

собі

постел…ш,

так

і

спатим…ш, як

посі…ш, так

і

жатим…ш (Народна

творчість).

3. Хоч…ться

знати, куди

падає

сонце, кортить

дійти

рівним

степом

до

краю

землі

й

заглянути

у

прірву, де

вже

чимало

назбиралося

погаслих

сонць…(Ю. Яновський). 4. Не

насуш…ш

насіння — посуш…ш

голову

(Народна

творчість). 5. В

арабських

країнах

пригощання

гостя

кавою

— стародавня

традиція, а

кава

вважа…ться

національним

напоєм

(Г. Скарлато). 6. Нам

зорі

на

двох

не

діл…ться. Земля

нам

на

двох

не

діл…ться — сарматський

простір

єдин (П. Селецький). 7. Як

колесо

лама…ться, мужик

ума

набира…ться (Народна

творчість). 8. Там

розпростор…

ться

думка, мов

дух

чебрецю (Т. Журба). 9. Ростим…ться

билиною

у

лузі, Зітхатим…ться

вітром

у

полях. Гадатим…ться

в

радості

і

в

тузі — Та

де

ж

він, де, мій

призабутий

шлях? (Т. Андрушко).

10. Здійма…ться

над

берегом

Сули, Хот…ть

воскреснути

іржаві

стіни,

Та

губл…ться

дороги, що

лягли

Через

усі

століття

України (Л. Лиман).

ІІІ. 1. Стріча…ться

на

стрітення

зима

з

літом, побор…ться, кому

йти

наперед, кому

вертатися

назад. 2. Роби, роби, то

й

матим…ш, посій

жито, то

й

жатим…ш. 3. Де

оком

не

доглян…ш, там

калиткою

доплат…

ш. 4. Коли

стел…ться

доріжка, козакові

не

до

ліжка. 5. Тихо

їд…ш — біду

дожен…ш, швидко

їд…ш — на

біду

наскоч…ш. 6. Що

буде, те

й

буде, ми

все

перебуд…м. 7. Як

руки

скро…ть, так

спинка

знос…ть. 8. Поки

сірому

скрут…ться, то

куцому

змел…ться. 9. Не

кле…ться

робота

у

нашого

Федота. 10. Від

сердитої

жінки

постарі…ш,

а

від

доброї

помолоді…ш (Народна

творчість).

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

ІV. 1. Де

мел…ть, там

розсипа…ть. 2. Там

ліниво

працю…ться,

де

пожитку

не

чу…ться. 3. Не

хвалися, як

почина…ш, а

хвалися, як

закінч… ш. 4. Швидко

пісня

співа…ться, та

не

швидко

склада…ться.

5. Гарна

дівчина

швидше

сподоба…ться

всім, ніж

одному. 6. Бач…ть

очі

ревниві

дальше, ніж

орлині. 7. Весною

розумний

жен…ться, а

дурна

заміж

іде, восени

дурний

жен…ться, а

розумна

заміж

іде. 8. Коли

батько

рибалка, то

й

діти

у

воду

дивл…ться. 9. Мала

дитина — не

висп…шся, більша

дитина — не

наїс…шся, велика

дитина — не

одягн…шся. 10. На

молодості, як

на

білім

папері, що

хочеш, те

й

запиш…

ш (Народна

творчість).

V. 1. Як

батька

покин…ш, то

й

сам

загин…ш. 2. Материна

любов

ніколи

не

зміню…ться. 3. Яблуко

від

яблуні

далеко

не

одкот…ться, а

як

одкот…ться, то

хвостиком

оберн…ться. 4. Вразливе

слово

від

дітей —

гірше

за

болячку, бо

не

го…ться. 5. Життя

люб…ть

того, хто

за

нього

бор…ться, а

нищ…ть

того, хто

йому

підда…ться. 6. Розкіш

твор…ть

біль: як

приход…ть — смакує, як

виход…ть — катує. 7. Більше

забува…

ться, як

пам’ята…ться. 8. На

пам’ять

свою

скарж…ться

кожен, а

на

розум

ніхто. 9. Несмілого

від

невмілого

не

розпізна…ш. 10. Від

теплого

слова

і

лід

розмерза…ться (Народна

творчість).

VІ. 1. Чоловік

довіда…ться

тоді, як

мало

він

знає, коли

дитина

його

запитає. 2. Без

знання

і

постоли

не

поши…ш. 3. Де

слова

з

ділом

розход…

ться, там

непорядки

вод…ться. 4. Удар

забува…ться, а

слово

пам’ята…ться. 5. Холодним

словом

серце

не

запал…ш. 6. Як

з

каменя

води

не

витисн…ш, так

від

нього

не

почу…ш

доброго

слова.

7. Не

завжди

говори, що

зна…ш, а

завжди

знай, що

говор…ш. 8. Хто

своєї

мови

цура…ться, хай

сам

себе

стида…ться. 9. Тисячу

раз

пожалі…

ш, що

сказав, а

раз, що

змовчав. 10. Дружба

род…ться

в

біді, а

гарту…ться

в

труді (Народна

творчість).

Вправа 105

Виправте

помилки

у

вживанні

дієслівних

форм.

І. 1. Про

підсумки

атестації

члени

комісії

нехай

доповідять

на

педраді. 2. Я

не

кажу (від

кадити) фіміам

перед

владою. 3. Давайте

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

помандруємо

неповторними

кримськими

туристськими

маршрутами.

4. Я

не

ходю

второваними

стежками, а

намагаюся

шукати

нових

шляхів.

5. Студенти

обов’язково

розповідять

про

неймовірні

пригоди,

які

сталися

під

час

археологічних

розкопок. 6. Будемо

допитливими

в

прагненні

відкрити

таємниці

нашої

планети, у

розв’язанні

загадок

стародавніх

цивілізацій. 7. Возю, косю, садю, їздю — усе

роблю, за

все

болію. 8. Давайте

відсвяткуємо 9 листопада — День

української

писемності

та

мови. 9. Вітер

з

травами

говоре, верби

низько

хиле.

10. Я

вибачаюсь, мамо, моя

голубко

сива!

ІІ. 1. Влітку

поступатиму

в

Київський

національний

університет.

2. Не

мішало

б

ще

раз

повторити

вивчені

правила. 3. Чи

підписався

ти

на

часопис «Дивослово»? 4. Деякі

вчені

рахують, що 30 червня

1908 року

в

глушині

Східносибірської

тайги

в

басейні

Підкам’яної

Тунгуски

вибухнуло

гігантське

небесне

тіло — чи

метеорит, чи

комета.

5. Давайте

поміркуємо

над

безліччю

дивовижних

і

незвичайних

речей, які

дарує

нам

природа. 6. Редакція

приносить

свої

вибачення

за

публікацію

неперевіреної

інформації. 7. Нарешті

приступили

до

обговорення

доповіді. 8. Рахуйтеся

з

думкою

своїх

батьків. 9. Комісія

намітила

низку

заходів

щодо

впровадження

української

мови

у

сферу

ділового

спілкування. 10. Давайте

співставимо

успішність

студентів

на

першому

та

другому

курсах.

Учитель:

— Ярославе, постав

у

наказовому

способі

дієслово «мовчати».

— Ша!