§ 54. Складні синтаксичні конструкції.

Період

Складні

синтаксичні

конструкції — це

складні

багатокомпонентні

речення

із

сурядністю

й

підрядністю, із

сполучниковим

і

безсполучниковим

зв’язком, що

мають

три

та

більше

частин.

Розділові

знаки

між

кожними

двома

частинами

таких

складних

синтаксичних

конструкцій

ставляться

так

само, як

і

між

будь-якими

двома

частинами

складносурядних, складнопідрядних

або

складних

безсполучникових

речень: Найкращі

свої

книжки

письменники

створюють

у

тому

віці, коли

пристрасті

їх

уже

вгамувалися: земля

коло

вулканів

особливо

родюча

після

вивержень (С. Шамфор).

Період — це

багатокомпонентне

складне

речення, яке

складається

з

двох

частин: перша, більша, містить

повторення

однотипних

елементів

(групи

однорідних

чи

відокремлених

членів, підрядних, сурядних,

безсполучниковихабоскладнихчастин), даєдокладнукартинучогось,

друга

частина, менша, що

являє

собою

головну

змістову

частину,

містить

висновок, підсумок

або

узагальнення.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

Перша

частина

періоду

вимовляється

звичайно

з

поступовим

підвищенням

тону

й

прискоренням

темпу, а

друга — з

пониженням

тону

й

уповільненнямтемпу. Міжцимичастинамивусніймовіробитьсябільша

чименшапауза, анаписьміставиться, якправило, комайтире: Хай

його

по-звірськи

вбито, Хай

його

в

пісок

зарито, — Він

не

вмер… (О. Олесь).

Коли

ми

хочемо

бачити, ким

може

бути

людина, який

справді

прометеївський

дух

в

ній

живе, — гляньмо

на

Шевченка! (О. Гончар).

Вправа 170

Перепишіть

речення, поясніть

уживання

розділових

знаків. Чи

можливі

пунктуаційні

варіанти?

1. Аяккошлатазимаз-запохмурогообріюглянеЙвізьметьсяльодом

довкіл, мов

мармурова, земля, Лютий

Борей

і

сніги

не

дають

нам

жити

під

Арктом, Де

не

людина

лишень — небо

холоне

й

тремтить

(Овідій; перекл. А. Содомори). 2. Тільки

повіє

весною — і

літо

уже

на

порозі; Літоперейде — іглянь: Осінь

розсипала

овочістиглі; заосінню

слідомМертва

ступаєзима (Горацій; перекл. М. Зерова). 3. Навітьколи

після

нашої

смерті

віки, позбиравши

Нашу

матерію, так, як

сьогодні, її

впорядкують, І

буде

ще

раз

дароване

нам

після

темряви

світло, То

й

до

такої

події

не

буде

в

нас

жодного

діла, Бо

перервалась, коли

помирали

ми, пам’ятінитка(Лукрецій; перекл. А. Содомори). 4. Людадомакнижкурозгорнула

— ой, якразцікаваєстаття: різнихслівсучаснеіминуле,

як

слова

народжує

життя (Д. Білоус). 5. Ми

творимо

Людину, як

скульптор

творить

свою

статую

з

безформного

мармуру: десь

в

глибині

цієї

мертвої

брили

лежать

прекрасні

риси, які

належить

добути, очистити

відусьогозайвого(В. Сухомлинський). 6. Пам’ятайте, щопередтим, як

взятисязавихованнялюдини, требасамомузробитисялюдиною; треба,

щоб

у

вас

самих

склався

той

взірець, який

повинна

наслідувати

дитина

(Ж.-Ж. Руссо). 7. Важке

навчання

в

наших

малюків — Не

можуть

тато

й

мама

вже

мовчати: Учителі

навчають

більш

батьків, Як

треба

їм

дітейсвоїх

навчати (В. Плювако). 8. Хтовночіпобачитьбереги

Дніпрові,

коли

все

в

огнях — земля, вода

і

небо, — коли

і

перед

греблею, вгорі,

пливуть

по

морю

кораблі, коли

й

за

греблею, внизу, десь

глибоко, ніби

в

проваллі, також

пливуть

вони

чарівно

білі, як

фантастичні

лебеді, а

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

над

ними, знову

вгорі, мов

у

повітрі, летять

експреси

електричні; коли

все

це

виблискує, іскриться, неначе

в

зорях, зсипаних

з

усього

неба

і

роздмуханих

подихом

Дніпра, — тому

дух

захопить

від

краси, снагою

юності

наллються

груди — не

знає

світ

таких

чарівних

барв (Я. Баш).

9. Міжтим, цілюди — ректоруніверситету, чоловіклітп’ятдесятизголеноюголовоюікруглимдобродушнимобличчям;

благообразнийдідок

вокулярах; членкомісії, похмурийчоловікзмішкамипідочима; зовсім

молодий

красивий

доцент

з

густими

бровами

і

в

білому

випрасуваномукостюмі;

сиванезграбнажінка — знаменитиймовознавець, — усіці

люди

здавалися

спокійними

тільки

на

перший

погляд

і

лише

тому, що

вміли

себе

тримати (Григорій

Тютюнник). 10. Коли

в

грудях

моїх

тривога

То

потухає, то

горить; Коли

загублена

дорога, А

на

устах

любов

тремтить; Коли

усядушатріпоче, Якбілийпарусначовні, — Тодірука

моя

не

хоче

Пером

виводити

пісні (М. Рильський). 11. Навчання — не

механічнеперекладаннязнаньзголовивчителявголовудитини: ценайскладніші

моральні

стосунки, в

яких

провідною, визначальною

рисою

є

виховання

почуття

честі, гідності

й

на

цій

основі — бажання

бути

хорошим

(В. Сухомлинський). 12. І, піднімаючись

на

трасу, Аж

захлинаєтьсямотор,

ІзвукиатомногочасуВстарийвриваютьсясобор, Якийне

двічі

пересвідчивсь: Усе

розтане

міражем, І

тільки

тим

багата

вічність,

Що

наша

пам’ять

береже! (Л. Талалай).

Вправа 171

Перепишіть, розставляючи

розділові

знаки, поясніть

їх

уживання

за

допомогою

правил, укажіть, чи

можливі

пунктуаційні

варіанти.

І. 1. Знову

пригадується

старовинний

вислів

який

приписують

Аристотелю

мислення

починається

з

подиву (В. Сухомлинський). 2. Ти

втратив

корінь

і

основу

ти

обчухрав

себе

дотла

бо

ти

зневажив

рідну

мову

ту

що

земля

тобі

дала

ту

що

не

вбили

царські

трони

ту

що

пройшла

крізь

бурі

всі

крізь

глузи

й

дикі

заборони

й

постала

нам

у

всій

красі (Д. Білоус).

3. За

ті

пісні

що

їх

вона

складала

За

те

страждання

що

вона

страждала

За

батька

що

розп’ятий

у

Варшаві

А

не

схилив

пред

ворогом

чола

Не

вистачало

б

городу

Полтаві

Щоб

і

вона

ще

страчена

була (Л. Костенко).

4. Великій

і

чистій

воді

що

живить

свіжить

нас

і

поїть

що

студить

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

по

спраглім

труді

по

бої

гарячім

спокоїть

що

стомленим

сни

навіва

що

юних

на

подвиги

будить

мої

найчистіші

слова

хай

жертвою

чесною

будуть

(М. Рильський). 5. Відчувай

у

думці

кожен

порух

тонко

розумій

усе

навкруг

той

хто

лає

не

завжди

твій

ворог

той

хто

хвалить

не

завжди

твій

друг (Д. Білоус). 6. А

як

тільки

в

розкриті

очі

вступило

зелене

що

котилось

буйними

хвилями

луків

та

лісу

як

тільки

небо

спустилось

і

ніжно

торкнулось

обличчя

немов

пушинка

як

тільки

в

груди

ввіллявся

золотий

напій

повітря

його [Кирила] сповила

солодка

втома… (М. Коцюбинський).

7. Й

тепер

коли

прийшла

весна

коли

війнула

мені

в

груди

тлумовиськом

перших

своїх

тонких

запахів

коли

в

мені

все

помолоділо

мов

вербове

пагіння

над

дніпровською

водою

то

я

добре

знаю

очікуване

прийшло

наче

народжене

силою

мого

бажання

і

наймення

йому — синя

та

золота

весна

на

дніпровських

кручах (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Якщо

українцям

хочеться

мати

свою

окрему

літературну

об’єднувальну

мову

то

це

їхня

справа

і

ніхто, ні

польське

шляхетство, ні

російське

чиновництво, не

має

права

втручатися

в

цю

їхню

домашню

справу (І. Бодуен

де

Куртене). 2. Існує

думка

про

те

що

поезія

може

і

навіть

повинна

бути

розхристаною

адже

в

ній

виявляє

себе

стихія

почувань

вулканічна

сила

емоцій

яка

залишає

по

собі

гори

а

не

поліровані

плити

тротуарів

а

тому

рокованість

поетичної

мови

має

нагадувати

блискавицю

що

за

мить

до

своєї

появи

неспроможна

здогадуватися

якої

форми

буде

її

вогненна

гілка (Д. Павличко). 3. Коли

я

умру

замість

мене

залишаться

діти

і

турботи

щоденні

нові

і

старі

коли

я

умру

замість

мене

залишаться

квіти, і

степи

України, й

висока

вода

на

Дніпрі… (В. Підпалий).

4. Одне

я

знаю

житиму

на

цій

землі

так

щоб

нікому

не

принести

лиха (В. Шевчук). 5. Потім

вони

пішли

в

луг, посідали

під

кущем

калини,

вирізували

сопілки, вчилися

грати

на

них

і

він

розповів

малюкам

про

сопілку

яка

говорила

людським

голосом

повідав

дітям

легенду

про

калину

що

це

не

просто

дерево, а

дівчина-красуня

яку

замордували

татари

за

те

що

не

скорилася

вона

ненависним

людоловам (І. Цюпа).

6. Якщо

в

знаменнику

те

що

людина

про

себе

думає

а

в

чисельнику

те

що

вона

насправді

важить

то

чим

більший

знаменник

тим

дрібніші

дроби (За

Л. Толстим). 7. Де

вільна

душа

і

де

гордо

піднесені

чола

де

думка

розкута

де

світ

не

розділений

вузькими

прихатніми

мурами

на

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

закапелки

де

з

глибин

істини

витікають

слова

де

ненастанне

поривання

сягає

довершеності

де

чисті

джерела

розуму

не

замулюються

у

безплідній

пустелі

мертвих

звичаїв

де

ти

душу

провадиш

до

звершень

і

думки,

і

дії

в

цьому

раї

свободи, о

Боже, країну

мою

пробуди (Р. Тагор).

Вправа 172

Поданий

текст

прочитайте, напишіть

як

диктант, поясніть

уживання

розділових

знаків.

Невичерпна духовна скарбниця

Українська

мова — мова

української

нації. У

ній

тисячолітня

історіянашогонароду

— історіятяжка, кривава, іззлетамитападіннями,

осяянадухомсвободи

та

незалежності

Української

держави, бо

жукраїнський

народ, походження

якого

сягає

глибини

століть, який

ніколи

не

завойовував

чужих

земель, віками

змушений

був

зі

зброєю

в

руках

оборонятися

і

відстоювати

своє

право

на

вільне

життя. Тому

в

українській

мові

ми

вчуваємо

брязкіт

схрещених

у

кривавих

герцях

із

ворогами-

зайдами

шабель

уславлених

на

весь

світ

козаків-запорожців,

незламних

опришків

і

гайдамаків, заповзятих

Січових

стрільців, феноменально

мужніх

юнаків-лицарів, які

смертю

хоробрих

загинули

під

Крутами, і

таких

же

відчайдушних

воїнів

УПА, що

гордо

дивились

у

вічі

смерті, мужньо

захищаючи

свою

землю

від

чужинських

навал, і

своєю

кров’ю

рясно

скроплювали

священні

знамена

майбутньої

незалежної

Української

держави.

Дивовижна

українська

мова, що

пройшла

довгими

тернистими

шляхами

свого

розвитку, — це

частина

сутності

нашого «я», нашої

ментальності. Вона

ввібрала

в

себе

все

найкраще, найніжніше, найвеличніше,

наймужніше, найблагородніше, найпоетичніше

і

найболючіше

— перший

голос

немовляти, яким

воно

сповістило

про

свою

появу

на

світ, і

останній, розпачливий

зойк

прощання

людини

з

білим

світом;

голоснийсміхщасливоїдитиниізворушливийплачсироти, позбавленої

батьківської

ласки

й

любові; невимовний

біль

чумака

в

далекій

дорозі

і

тягаркаторжанинанаважкій, підневільнійроботі; солодкезадоволення

від

творчої

праці

та

побратимської

вірності

і

велике

розчарування

від

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

холодної

людської

байдужості, нігілізму

і

зради; святковий

настрій

від

Великодніх

і

Різдвяних

дзвонів

та

глибоку

тугу

голосіння

від

найдорожчих

втрат; блакить

високого

неба

і

золото

сонця

та

пшеничних

ланів;

сяйво

світлого

місяця

іясних

зір, незчисленно

розсипаних

по

небу;

багрянець

світанкових

заграв

і

срібло

цілющо-перлистих

рос, що

виблискуєпідщедримпроміннямсонця;

багрянецьоксамитовихкитайок,

якимипокриваютьдомовининайкращихсинівідочокУкраїни; роздолля

широких

степів

і

свідків

дідівської

слави — високих

могил, густо

розкиданих

по

нашій, омитій

кров’ю, потом

та

сльозами

землі, і

незчисленних

хрестів; могуття

бурхливого

Дніпра

й

оспіваного

в

піснях

тихого

Дунаю; міць

столітніх

дубів, що

символізують

силу

української

нації, і

мінливо-веселкові

переливи

хвиль

Чорного

моря; хоробрість

і

кмітливість

запорозьких

козаків, що

були

винахідниками

підводних

човнів; мудрістьнашихдобрихгосподарів-хліборобів, щосвоєюневсипущою

працею

годували

не

один

народ; тихий

шепіт

шовкових

трав

і

таємничий

шум

замріяних

смерек; дзюрчання

кришталево

чистих

гірських

потоків

і

аромат

квітучих

вишневих

садків

та

пахучих

лугів; красуопоетизованоїчервоноїкалинитахрещатогозеленогобарвінку;

зойк

невільницьких

ринків

і

катівень, жах

страшних

голодоморів

і

чорнобильської

катастрофи; почуття

гіркої

розлуки

з

найдорожчим, любові

і

ненависті, радощівігоря; гіркоту

поневіряння

начужиніівідчуттяпіднесеності

в

молитві

до

Бога

за

рід

свій, за

Україну, за

мир, добро

і

спокій

на

всій

планеті.

Усе

це

є

в

мові, яку

створили

ми, українці, протягом

бурхливих

століть, у

мові

багатій, мелодійній, одній

з

найдосконаліших

мов

світу,

коріння

якої

губиться

в

сивій

давнині.

(441 слово) (За

М. Гуцем).

Вправа 173

Використовуючиреченнярізнихтипів, напишітьтвірнаоднузпропонованих

тем: «Чи

старомодне

почуття

патріотизму», «Моральні

цінності

нашого

покоління», «Наодинці

з

природою», «Чи

відімре

книга

з

розвитком

інформаційних

технологій», «Не

можу» живе

на

вулиці «не

хочу». Поясніть

розділові

знаки.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

— Коханий

друже, ти

відчуваєш

себе

самотнім? Ти

помічаєш,

що

твоя

непотрібність

затягнулася? Негайно

телефонуй

нам!

Ти

платиш

лише

за

міжміський

дзвінок. Ми

чекаємо

на

тебе! Директор

школи: 8-0522-955-956; завуч: 8-0522-955-957.