§ 3. Графіка. Алфавіт

Графіка (від грецьк. ......., ..... — пишу, малюю) улінгвістиці має два значення:

1) сукупністьначертальнихзнаків (писаних, друкованих, мальованих), щовживаються для писемного відтворення усного мовлення;

2) розділ мовознавчої науки, у якому вивчається сукупність умовних знаків, за допомогою яких усне мовлення передається на письмі.

Сукупність усіх букв, розміщених у певному, прийнятому для даної мови порядку, становить алфавіт (від грецьк. ........., що походить від назв грецьких літер — альфа та бета, новогрецька — віта).

Синоніми: абетка (від назв перших літер слов’янського алфавіту — а та бе), азбука

(від назв двох перших літер старослов’янського алфавіту — азъ та букы).

Абетка сучасної української літературної мови складається із 33 букв. Розташовані вони в такій послідовності й називаються так:

Аа (а) Бб (бе) Вв (ве) Гг (ге) Ґґ (ґе) Дд (де) Ее (е) Єє (є) Жж (же) Зз (зе) Ии (и) Іі (і) Її(ї) Йй (йот) Кк (ка) Лл (ел) Мм (ем) Нн (ен) Оо (о) Пп (пе) Рр (ер) Сс (ес) Тт (те) Уу(у) Фф (еф) Хх (ха) Цц (це) Чч (че) Шш (ша) Щщ (ща) ь (м’який знак) Юю (ю)

Яя (я)

— Ти, Галинко, уже знаєш азбуку?

— Авжеж, знаю.

— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?

— Усі інші букви.

За алфавітом розміщують слова в довідниках, словниках, енциклопедіях тощо. Літери алфавіту використовують у традиційній нумерації підрозділів, хоча при цьому досить часто забувають про букву ґ(ґе), що йде після г (ге), перед д (де). До цього часу не зустрічається літера ґ(ґе) на сторінках багатьох українських видань, це часто пояснюють матеріально-фінансовою скрутою, однак причиною може бути звичай ненебажання, що ґрунтується на невиправданому консерватизмі. Існує також інша крайність: повернули до алфавіту «репресовану літеру» — громадяни дружно «заґекали», навіть у тих випадках, де для цього немає жодних підстав.

Звук [ґ] здавна існує в українській мові і є природним для нас. У давніх писемних джерелах цей звук позначався буквою г, сполученням кг, латинською g, пізніше з’являється спеціальна буква, схожана г здодаванням до неї праворуч згори перпендикулярної риски. Літера ґ (ґе) як окрема (курсивний різновид грецької літери «гама») запроваджена до українського алфавіту одним з найосвіченіших філологів свого часу Мелетієм Смотрицьким. Ця графема широко вживана в його найавторитетнішій «Граматиці», щовийшла 1619 рокувЄв’їбіляВільна (тепер Вевіс Тракайського району в Литві). Літера ґ (ґе) поступово поширюється, стає природною і в західно-, і в східноукраїнській мовній практиці.

Закономірно використовується буква ґ (ґе) у «Словарі української мови» Б.Грінченка(1907–1909 рр.). Присутнявонаівофіційнихукраїнських виданнях, фіксується в Правописі 1929 р. Проте в радянські часи (із 1933 до 1990 р.) ця буква була вилучена як «націоналістична», хоч у Західній Україні

вона проіснувала до 1939 року. Протягом такого тривалого часу складалася дивна ситуація: буква г (ге) позначала два звуки [ґ] і [г], відповідно потрібно було знати, у яких випадках який звук вимовлявся: фрикативний глотковий чи проривний задньоязиковий. Звідси розхитування орфоепічної норми. Четвертим виданням Українського правопису (1993 р. — масовий тираж, 1990 р. — проект, третєвидання) було реабілітовано літеру ґ (ґе) й повернуто до українського алфавіту.

Учені дослідили, що звук [ґ] досить рідко використовується в нашому мовленні, як і звук [дз]. Підраховано, що на один мільйон звуковживань [ґ] зустрінеться не частіше 57 разів.

Трапляється, що неправильно відтворюють прописний варіант цієї букви — Ґґ, який відрізняється від прописної літери г (ге). У диктантах на слух легко розрізнити ці звуки й передати їх написьмі відповідними буквами.

Вам допоможуть такі приклади:

1. Гніт нестерпний пече, наче ґніт палючий. (Значення першого слова — «експлуатація», другого — «стрічка чи шнур для горіння»).

2. Ходив на гулі, доки не дістав ґулі.

3. Нашу малу Ганку посадили на високому ґанку.

4. Всі твої повсюдні шмиги мені зовсім не до шмиґи. (Перше слово означає «вештання», значення другого виразу — «не до вподоби»). Літера ґ (ґе) уживається в українських та запозичених словах, вигуках, іменах, прізвищах, географічних назвах тощо: ґандж, ґречний, ґатунок, ґава, ґанок, ґазда, ґеґати, ґеґотати, ґлей, ґоґель-моґель, ґонтар, ґрасування, ґратчастий, ґвалт, ґедзь, ґирлиґа, дзиґарі, сновиґати, дзиґлик, дриґати, хуґа, джиґун, ґалаконцерт, дзиґа, ґешефт, аґрус, ґринджоли, ґрунт, ґрунтовний, обґрунтувати, аґу, ґа-ґа-ґа, Ґандзя, Ґудзь, Ґжицький, Ґалаґан, Ґалятовський, Доленґо, Шміґельський, Ґресь, Ґудзій, Ґуґлинський, Ломаґа, Ґронович, Ґлієр, Ґарлінка (село), Ґорґани (гори), Ґрофа (вершина), Ґданськ, Ґренландія, Ґібралтар, Ґетеборг.

Літера ґ (ґе) уживається також при передачі Іншомовних висловів:

ґран-прі, персона нон ґрата, фата морґана, терра інкоґніта, ґуд бай, альтереґо;назв іноземних фірм, компаній, часописів тощо: «Проктер енд Ґембл»,«Дольче енд Ґаббана», «Ґардіан», «Ґутен таґ», «Дойче Прессе —Аґентур»,«Бостон ґлоуб» та інші.

У словах грецького походження потрібно писати й вимовляти лише г, бо так вимовляють самі греки: логіка, біографія, генеза, гігант, гімн, гімназія, графіка,організація, трагедія. Відповідно в усіх утвореннях з компонентами гео-, гетеро-, гігро-, гідро-, гіпер-, гіпо-, геліо-, голо(від гр. holos — «увесь», «цілий»),гомо-(від гр. homos — «рівний», «однаковий»), граф-, лог-та ін.: геологія,гетерополярний, гігроскопічний, гідродинаміка, гіперцентралізація, гіпотрофія, геліотерапія, голографія, гомоциклічний, графодисплей, логометричний тощо.

У давно запозичених словах також варто уживати г: газета, геній, гвардія, градус, генерал.

У новіших запозиченнях з латинської та інших, крім грецької, мов (переважно романо-германських) г використовується на місці h, а ґ на місці g. Тому-то ґатунок(Gattung), ґешефт (Geschaft), Ґріґ (Grieg), але гумус (humus), гуманізм(humanus), Гайдн (Haydn). Особливу увагу варто звертати на слова, де є обидва звуки: Геґель (Hegel), Гюґо (Hugo).

Таким чином, ґ у словах іншомовного походження можна писати лише там, де для цього є підстави. Якщо людина не засвоїла правил уживання літери ґ (ґе), то краще утриматися від надмірного ґекання чи послугуватися академічними орфографічними словниками після 1993 року видання.

Іншомовнесполучення ch найчастіше передається українською літерою х (ха): Фрідріх (Friedrich), Халдея (Chaldaea). Буквою г (ге) слід передавати літеру h. Тому на відміну від російської в українській мові потрібно вживати: Ганс, Гельмут, Гофман, Йоганн, Йоганнесбурґ, Гемпшир, Гельсінкі, Гельсінська спілка, гінді, нігілізм і подібні.

Додатково можна використати:

1)

2)

3)

Орфографічний словник української мови. — К.: Довіра, 1994, 1999 чи пізніших рр. вид. — С.166–167, де подані слова з літерою ґ;

Паночко М. Літера «Ґ» // Українська мова та література. — 1996. — № 1 (до речі, Михайло Паночко зібрав та опублікував близько двох тисяч слів із літерою ґ (ґе));

Список слів із літерою Ґ // Дивослово. — 1998. — № 3. — С. 11 та ін.

Вправа 5

І. Використовуючи словники, підручники, додаткову літературу, укладіть словничок лексем з літерою ґ (ґе) за алфавітом.

Перепишіть речення, з’ясувавши, чи потрібно в усіх зазначених нижче словах писати букву ґ (ґе).

А. 1. Бували войни й військовії свари: Ґалаґани, і Киселі, і Кочубеї–Нагаї; Було добра того чимало (Т. Шевченко).

2. Лиш на Личакові є ще гробниці, Де ґабсбурґів зотліли слуги ниці, І слово їх лежить, як пилюга, На камені могильному твердому (Д. Павличко).

3. Коли першовчителі слов’янства святі Кирило й Мефодій почали в ІХ столітті проповідувати в Моравії Христову віру зрозумілою для чехів мовою, то це викликало лютий опір, ґвалт, нападки з боку кліру пронімецької орієнтації (до речі,подібне ми спостерігаємо зараз в Україні з боку священиків промосковської орієнтації) (В. Горбачук).

4. Вона[українська мова] може звучати на найрізноманітніших реґістрах: попростацькому й найвишуканіше, нею легко віддавати найтонші настроєві гами,надається вона й до найповажнішого інтелектуального мислення й творення (В. Шевчук).

5. Люблю назвати колеґу — словесник. В тім слові чудовім вчуваються весни, В нім хвилю шовкову підносить Славута, І пісню народжує мова розкута (Б. Соя).

6. Тебе, бунтарське, кидали за ґрати, Терзали, як борця на засланні, А ти [рідне слово], нескорене, не спалене в огні, Прийшло в рядок живим солдатом стати (П. Дорошко).

7. Школярі свої ґринджоли З повіток подостають І по вулиці, мов бджоли, До сугорка загудуть… (Я. Щоголів).

8. Уста отверзлися — і слово, Лихим безбатченкам на зло, Під сонцем істини раптово, Як зерно в ґрунті, ожило (І. Гнатюк).

9. Ти сьогодні долю не зустрів. Ти мене проґавив, як зупинку (В. Балдинюк).

Б. 1. Батьківська мова — гучна, солов’їна, в чому, скажи, твоя смертна провина, за що тобі це підпілля леґальне — вічне тавро на одвічне лигання?! (Ю. Доценко).

2. Турґенєв… не без зловтіхи згадує про неґативну реакцію деяких Шевченкових земляків на російськомовний «Щоденник» поета, сам пише, що не поважав би себе, якби писав щось не російською мовою. А тим часом відомі не тільки листи,але й твори Турґенєва, писані французькою (Є. Сверстюк).

3. Отрясається з криги Синюха, Виривається в степ, де леґенди і скитські боги (Б. Олександрів).

4. Любити й ненавидіти батьківщину дано ґеніям (М. Неврлий).

5. Маланюк потряс мене… Ерудит, енциклопедист… Багато цитат, від Малярме і Гюґо до Блока й Ґумільова (Л. Полтава).

6. Неможливо всебічно і ґрунтовно визначити людські вчинки, не враховуючи їхніх закономірностей та одвічної волі неба (Б. Хмельницький).

7. Вони вийшли з під’їзду як молодята — стрункий білявий красень у смокінґу і вродлива жінка у віці елеґантности (див.: впр. 54. ІІ, 6-е реч. — с. 150) (І. Роздобудько).

8. Блаженний муж, що серед ґвалту й гуку Стоїть, як дуб посеред бур і грому, На згоду з підлістю не простягає руку, Волить зламатися, ніж поклониться злому (І. Франко).

9. Головне лихо засміченості в тому, що русизми часто фіґурують в інших значеннях і, як неточне слово, затемнюють зміст або й порушують художню правду(О. Кундзіч).

10. Я ґвалтую папір олівцем. Викарбовую ніби прокляття… Я ґвалтую німий папірець. Я стаю мимоволі тираном. Горів сірник. За ним рядки горіли. Я насолоджувалась запахом їдким Обпечених віршів (В. Балдинюк).

В. 1. Звучить все та ж музика зор

Під скиптром дириґента — Бога, І

заглуша сліпий простор

Мою анатему епохам.

2. Підфарбована ґречність та чемність

В комірці паперових чеснот.

3. Перґаментом папір розгортує листи, І

майже без зусиль ляга під стрічку стрічка.

4. Крізь чорних днів крижану хуґу, Крізь

свист степів, крізь порох трун — Виконуєш

космічну фуґу

На струнах зореметних рун.

5. А мені ти — фата-морґана

На пісках еміґрантських

Сахар — Ти, красо землі несказанна, Нам

немудрим — даремний дар!

6. Десь за гуркотом бою, за обрієм простору — Голуба

Скандинавія, вікінґів край.

7. Розтерзані хірурґом речі,

Одвертий механізм часу — Все ясно

і шкода перечить,

Чи марно проклинать красу.

8. Західнє сонце вдарило в лісок,

Мов золота ґраната.

9. Ранок, він гряде

Неспішним кроком піліґрима

(Із творів Є. Маланюка).

Розмовляють сини «нових українців».

— Мені тато за те, що я склав географію, цілий острів подарував!

— Це що! Ось мені предок купив твір «Як я провів літо», так тепер його висувають на Нобелівську премію в галузі літератури.