§ 18. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків

Досить часто сплутують два терміни: «подовження» та «подвоєння». Подовжуються в українській мові лише приголосні звуки, тобто перший термін— фонетичний. Причини цього явища різні: давня прогресивна асиміляція за місцем і способом творення попереднього м’якого приголосного звука з наступним [й], наприклад: життя, знання, сіллю, ніччю, фонетичні зміни в процесі словотворення: гайдамаччина, каччин, випадковий збіг приголосних на межі значущих частин слова (морфем): беззубий, кінний та інші. Подвоюватися можуть літери на позначення подовжених приголосних звуків. Термін «подвоєння» стосується галузі орфографії чи графіки. Тому-то можливі варіанти при поясненні.

Наприклад: слово «знання» має подовжений приголосний [н.:] унаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції за місцем і способом творення звука [н.] з наступним [й], результат якої закріпився орфографічно в іменнику середнього роду ІІ відміни на -я в позиції між двома голосними. Також у цьому слові відбувається подвоєння букви н (ен) (тобто пишуться дві літери н (ен)) у результаті закріплення орфографічно (написьмі) наслідку давньої прогресивної суміжної повної асиміляції за місцем і способом творення в іменнику середнього роду ІІ відміни на -я в позиції між двома голосними. Інший приклад: у слові «кінний» подовжується звук [н:] унаслідок збігу на межі кореня й суфікса; у цьому ж слові відбувається подвоєння букви н (ен) на межі значущих частин слова — кореня й суфікса. В орфографії розглядаються випадки подвоєння букв на позначення подовжених приголосних звуків.

І. Подвоєння на межі морфем (значущих частин слова)

1.На межі двох префіксів: возз’єднання, беззастережний, ввійти, ззамолоду, ззовні,беззаперечний.

2. На межі префікса й кореня: ввезти, беззвучний, беззлобність, оббілити, оббризканий, наддалекий, наддністрянський, наддунайський, відданість, віддерти, віддієслівний, віддзеркалений, переддень, переддощовий, піввідра, піввіку, півватний, півверсти, співвітчизник, Беззубко, Піддубник.

3. На стику кореня й суфікса (найчастіше при цьому до останньої букви н (ен) кореня додаються такі словотворчі форманти -н(ий), -н(ій), -ниц(я), -ник: балконний, ресторанний, баклажанний, уклінний, щозмінний, осінній, ранній, сторонній, віконниця, охоронниця, манекенниця, винниця, відмінниця, караванник, багатогранник, пісенник, ожинник, малинник, чинник, наколінник, сезонник, прикордонник, Царинний, Курінний, Парокінний, Винник, Линник, Тютюнник, а також у похідних утвореннях: кінний — кіннота, стінний — стіннівка, безвинний — безвинно — безвинність, гостинний — гостинно — гостинність тощо.

Увага! Слово священик пишеться без подвоєння.

4. На стикові двох суфіксів: письменник, старовинний, рослинність, тваринник, поіменний, воєнний.

5. У дієсловах на межі кореня на -с та постфікса -ся (афікса, що вживається після закінчення, у цьому випадку після нульової флексії): розрісся, понісся, пасся, трясся, піднісся, але підносься.

6. На межі частин складного слова: деффак (дефектологічний факультет), юннат (юний натураліст), міськком (міський комітет), військкомат (військовий комісаріат), заввідділу (завідувач відділу), страйкком (страйковий комітет), омметр, вакуумметр.

ІІ. Подовження звуків унаслідок давньої асиміляції

У позиції між двома голосними подовжені м’які [д.:, т.:, з.:, с.:, ц.:, л.:, н.:] (де ти з’їси ці лини) та напівм’які шиплячі [ж’:, ч’:, ш’:] утворилися внаслідок давньої прогресивної суміжної повної асиміляції попереднього м’якого приголосного та наступного [й], результати якої закріпилися орфографічно. Зазначені подовжені приголосні відповідно позначаються подвоєними буквами в таких випадках:

1. У всіх відмінкових формах деяких іменників І відміни чоловічого та жіночого роду (за винятком форми родового множини із закінченням -ей: статей, проте статтею; бадей, проте баддею): суддя, рілля, стаття, баддя, Ілля, судді, суддею, суддів,ріллі, ріллю, ріллею, статті, статтю, баддями, у баддях, Іллі, Іллю, Іллею, Ілле тощо, зберігається подвоєння і в похідних утвореннях: суддівство, суддівський, Ілліч, Іллєнко, Іллюк, Ілляш,Ілляшенко.

Примітка. Не подовжуються приголосні в словах: кутя, попадя, свиня, а також у формах числівника третє, третя, третю.

2. У всіх відмінкових формах іменників середнього роду ІІ відміни, що в називному однини мають закінчення -я (крім форм родового множини з нульовою флексією типу знарядь, піддаш, облич, знань, оголошень): міжряддя, міжряддю, на міжрядді, узбережжя, узбережжю, на узбережжі, пониззя, пониззю, на пониззі, провалля, проваллю, проваллями, дозвілля, дозвіллю, на дозвіллі, вишивання, вишиванню, у вишиванні, випробовування, випробовуванню, у випробовуванні, протиставлення, протиставленню, у протиставленні, узлісся, узліссю, на узліссі, кровопролиття, кровопролиттю, у кровопролитті, відкриття, відкриттів, відкриттями, почуття, почуттів, у почуттях, узбіччя, узбіччю, на узбіччі, узвишшя, узвишшю, на узвишші. Подовження зберігається в похідних словах: гілля — гіллястий, життя — життєдайний.

Примітка 1. В іменниках середнього роду ІV відміни подовження не відбувається: порося, теля, козеня, маля, оленя, вороненя та інші.

Примітка 2. Не відбувається подвоєння в іменниках середнього роду ІІ відміни на -я в початковій формі, якщо перед закінченням фіксується збіг двох приголосних,тобто немає позиції приголосного між двома голосними: зап’ястя, передмістя, щастя, тертя, осердя, причастя, перехрестя, узгір’я, недокрів’я; подібне явище характерне для похідних слів: подільський від Поділля, трипільський від Трипілля, покутський від Покуття, закарпатський від Закарпаття, заліський від Залісся.

3. У формі орудного відмінка однини перед закінченням -ю в позиції між двома голосними іменників жіночого роду ІІІ відміни: ожеледдю, сповіддю, маззю, памороззю, педаллю, фореллю, горизонталлю, геранню, гортанню, іпостассю, м’якоттю, пам’яттю, міццю, подорожжю, північчю, ніччю, піччю, тушшю, розкішшю.

Примітка. Проте при збігові двох різних приголосних подовження не відбувається: нехворощю (буква щ (ща) завжди позначає два звуки [шч]), жовчю, Керчю, фальшю, праведністю, начитаністю, поміркованістю, богобоязливістю, цікавістю, честю, матір’ю, кров’ю, любов’ю (у трьох останніх прикладах збіг приголосних [рй] та [вй]).

4. Перед я, ю в прислівниках: зрання, навмання, спросоння, попідтинню, попідвіконню.

5. Перед є, ю (у просторіччі перед я) у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю, переллєш, налляти.

ІІІ. Написання -нн- у прикметникових суфіксах

1. Дві літери н (ен) пишуться в наголошених прикметникових суфіксах -е.нн(ий), -а.нн(ий) (-я.нн(ий)), що вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру

якості, а також на можливість або неможливість дії: силе.нний, числе.нний, нужде.нний, здорове.....нний, широченний, страшенний, височенний, незбагненний, здійсне.... нний, недозволенний, неспаленний, зціленний, непримиренний, невблага.нний, недоторка.нний, несказа.нний, пізнава.нний, неподола.нний, непізна.нний, неописа.нний, безнаста.нний, бездиха.нний,

незрівня...нний, порівнянний, непорівнянний тощо.

2. Подвоюється -нн-у прикметниках на -енн(ий), -анн(ий) (-янн(ий)) старослов’янського походження: благослове.нний, блаже.нний, огне.нний (вогне.нний), свяще.нний, преосвяще.нний, мерзе.нний, окая.нний, спасе.нний, богоспасе.нний, а також: боже.ственний, стара.нний, притама.нний, непритама.нний, захла...нний, нужде.нний, прощенний, непроще.нний, дерзновенний, сокрове.нний, стражде.нний, оглаше.нний, покая.нний, осія.нний, спонта....нний, благоуханний, первозданний, жертвенний.

Увага! Можливе паралельне вживання прикметника явле.ний і явле.нний (церковне слово із значенням «чудодійний»: явле.на (явле.нна) ікона, не плутати із дієприкметником я.влений (який з’явився), наголос на першому складі). Написання -нн-чи -н-зберігається в похідних іменниках та прислівниках: незрівня.нність, незрівня.нно, бо незрівня.нний; непримире.нність, непримире.нно, бо непримире.нний; проте: ви.хованість, ви.....ховано, бо вихований; шаленість, шалено, бо шалений.

Примітка.

1. Не подвоюється буква н (ен) у прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках (у тому числі

й субстантивованих): бу...квений, казармений, пореформений, дерев’я.ний, олов’я.ний, коно.пляний, пшоня.ний, вогняни.й, пото.мствений, ца.рствений, кля.твений, скаже.ний, навіже.ний, шале.ний, червле.ний, сирокопче.ний, довгожда.ний, свяче.ний, скле......ний, тороплений, кип’ячений, збуджений, зважений, жаданий, да.ний, студе.ний, вве.дений, накладений, поо..чений,.раний, забезпехреще.ний, зако.ханий, пі.дданий, уче.ний, військовозобов’я.заний, нарече.ний, полоне.ний. Проте — на.тхне.ний (дієприкметник) і натхне.нний (прикметник).

2. Потрібно розрізняти однозвучні прикметники та дієприкметники. У прикметниках найчастіше наголошений суфікс і пишуться дві літери -нн-, а в дієприкметниках часто цей суфікс ненаголошений і завжди пишеться одна буква н (ен): здійсне.нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді.йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола.нний (непереможний — прикметник) і нездо. — дієприкметник),ланий (якого не подолалинезліче..нний (представлений у дуже великій кількості) і незлічений (не порахований — дієприкметник) та інші.

Проте увага! З однією літерою н (ен) завжди пишуться: пече.ний,варе......ний, завчений, бережений, товчений, точений, копчений (прикметники з наголошеним суфіксом) і пе...чений, варений, завчений, бере....жений, товчений, точений, копчений (дієприкметники з наголосом на корені чи префіксі).

ІV. Інші випадки подвоєння

1. Подвоюються букви на позначення подовжених приголосних звуків у словах: бовван, лляний, овва, ссати, а також здебільшого літери на позначення сонорних приголосних переважно в запозичених двоскладових, іноді три-та багатоскладових власних іменах: Ганна, Іванна, Алла, Белла, Жанна, Інна, Нонна, Елла, Емма, Віолетта, Аполлінарія, Ізабелла, Сусанна, Аполлон, Палладій, Геннадій тощо.Подовження зберігається в похідних словах: бовваніти, виссати,ссавці,Ганнин, Геннадіїв.

Примітка. Не подвоюються в українській мові букви в іменах: Інокентій, Іполит, Кирило, Сава, Пилип, Агрипина та інших.

2. Подвоюється буква ч (че) в іменниках жіночого роду І відміни із суфіксом -ин(а), утворених від прикметників на -цьк(ий): гайдамацький — гайдамаччина, турецький — Туреччина, кріпацький — кріпаччина, вояцький — вояччина, словацький — Словаччина, німецький — Німеччина, вінницький — Вінниччина, донецький — Донеччина, козацький — козаччина. Виняток. Галичина, слово утворене, очевидно, від Галич, а не від прикметника галицький, хоча можлива подвійна мотивація.

3. Відбувається подвоєння -чч-у присвійних прикметниках на -ин, утворених від іменників жіночого роду на -чка (перед голосним переднього ряду [и] приголосний [к] чергується із [ч]): Марієчка — Марієччин, Галиночка — Галиноччин, Лідочка — Лідоччин, донечка — донеччин, панночка — панноччин, лисичка — лисиччин, качечка — качеччин, собачка — собаччин, переписувачка — переписуваччин, узбечка — узбеччин, ненечка — ненеччин, кішечка — кішеччин, внучка — внуччин.

Вправа 47

Перепишіть слова, замість крапок поставте, де це потрібно, пропущені букви. Поясніть правопис.

Бов…аніти, зозулеч…ин, домен…ий, монотон…ий, пружин…ий, с…авці, без…емел…я, пів…атний, повніст…ю, навман…я, обез…аражен…я, безліч…ю, Покут…я, затвердін…я, співач…ин, стат…ей, стат…ею, сільгосп…одаток, без…аборон…ий, л…яний, сміт…єпровід, без…акон…ість, самовлад…я, прилад…я, врожайніст…ю, фронтович…ин, машин…обудівний, незлічен…ий, машин…о-тракторний, вимушен…ий, дан…ий, під…ан…ий, лисич…ин, під…ослідний, роз…єднан…ий, без…астережний, зав…ід…ілен…я, роз…ява, Він…ич…ина, Лівобереж…я, нал…яти, міськ…ом, переніс…я, піднос…я, підніс…я, трьохсот…исячний, швач…ин, район…ий, Галич…ина.

Вправа 48

Перекладіть слова з російської мови українською. В одну колонку випишіть слова, у яких приголосні подовжуються, у другу — без подовження.

Отраслью, значением, спросонок, счастье, обобщение, верфью, напряженность, досье, третье, дневной, чугунный, старательный, бетонный, рысью, Обью, поверье, бессодержательный, предместье, апельсинный, отделиться, бессмертие, конферансье, эскадрилья, огрубелостью, Пермью, Поволжье, скатертью, шестидесятилетие, поколение, гостья, Побужье, спиралью, поднебесье.

Вправа 49

Перепишіть словосполучення, розкриваючи дужки. Із п’ятьма словосполученнями (на вибір) складіть речення.

Спонта(н,нн)е випромінюва(н,нн)я, розкри(т,тт)я глиби(н,нн)их законів природи,використа(н,нн)янаукових досягне(н,нн)ь,маши(н,нн)е ві(д,дд)іле(н,нн)я, небаче(н,нн)е відкри(т,тт)я, автоматизова(н,нн)е проектува(н,нн)я та планува(н,нн)я, щоде(н,нн)а ві(д,дд)ача, п’ятнадця тимільйо(н,нн)ий комп’ютер, весня(н,нн)ебездорі(ж,жж)я, здобу(т,тт)я авторитету, оволоді(н,нн)я спеціальніс(т,тт)ю, погоди(н,нн)а оплата, о(б,бб)ігти (з,зз)аду, обговоре(н,нн)я ста(т,тт)ей, су(д,дд)івське ріше(н,нн)я, довгожда(н,нн)ий свяще(н,нн)ик, божестве(н,нн)а первозда(н,нн)ість, закоха(н,нн)а нарече(н,нн)а, притама(н,нн)ий нашій ментальності, освіче(н,нн)і пі(д,дд)а(н,нн)і, благослове(н,нн)аВі(н,нн)и(ч,чч)ина, свяще(н,нн)а дерзнове(н,нн)ість, виклада(ч,чч)ина натхне(н,нн)ість, Га(н,нн)або(в,вв)аніланаосо(н,нн)і, запроше(н,нн)ідо місь(к,кк)ому,стодвадцятип’ятирі(ч,чч)язднянародже(н,нн)я,тря(с,сс)я рі(л,лл)ею попідти(н,нн)ю, ми(т,тт)ю підні(с,сс)я, обе(з,зз)араже(н,нн)я угі(д,дд)ь, зІ(л,лл)ею І(л,лл)ічем, сокрове(н,нн)ий жи(т,тт)єпис.

Вправа 50

Перепишіть речення, розкриваючи дужки. Поясніть правопис слів, у яких відбувається подвоєння літер.

І. 1. Тисячолі(т,тт)я вкраїнського слова — катува(н,нн)я, ганьби — і чека(н,нн)я, що по(л,лл)ється співуча мова, та звучить все лункіше — мовча(н,нн)я (В. Пахаренко). 2. Благослове(н,нн)а ця тиша дозріва(н,нн)я землі, дозріва(н,нн)я надій хлібороба (М. Стельмах).

3. Ось і шатристий дуб із дуплом за(в,вв)ишки з людський зріст, де зовсім недавно довелось перечікувати грозу, коли обвалювались блискавки й громи, а ти сам собі увижався дубом, що закоренився в земну твердь, щопідні(с,сс)я до небесного безме(ж,жж)я (Є. Гуцало). 4. Соковиту, напоє(н,нн)у зеле(н,нн)ю порість розметали шляхи далечі(н,нн)ю високою (А. Малишко). 5. Затамувавши подих, тремтячи від недобрих передчу(т,тт)ів, через щілину в балко(н,нн)их пі(в,вв)ідчине(н,нн)их дверях я зазирнула до кімнати (Є. Гуцало). 6. Над головою проні(с,сс)я, клекочучи лю(т,тт)ю, снаряд... (М. Бажан). 7. І особисте щас(т,тт)я, і власні бажа(н,нн)я, всі мрії і всі почу(т,тт)я ми зі(л,лл)яли в однеєди(н,нн)е стремлі(н,нн)я, прагне(н,нн)я перемоги (О. Гончар).

8. Вогне(н,нн)им потоком (л,лл)ється з мартена розплавле(н,нн)а сталь для тракторів, для верстатів, для тисяч машин (Із журналу). 9. Не заздри тим, котрі творять бе(з,зз)ако(н,нн)я (В. Мономах). 10. У тих чи тих знаках, образах, сюжетах, темах тощо ві(д,дд)зеркалюється мудра цілісність світу нашого (В. Скуратівський).

ІІ. 1. Через африканську випале(н,нн)у сава(н,нн)у котився в шале(н,нн)ому галопі безбережний табун антилоп (Є. Гуцало).

2. Мов тихий дзвін гірського кришталю, неска.за(н,нн)е лишилось несказа.(н,нн)им (Л. Костенко). 3. Ще одним ново(в,вв)еде(н,нн)ям, ймовірно запозиче(н,нн)им із Азії, було застосува(н,нн)я першого мета(л,лл)у — міді (О. Субтельний). 4. Блаже(н,нн)ий муж на лукаву Не вступає раду (Т. Шевченко). 5. Коли рі(л,лл)ю намислюють засіяти збі(ж,жж)ям, то добре її приготовляють (П. Могила). 6. Хто живе в благослове(н,нн)ому подру(ж,жж)і, той живе розважливо (К. Сакович).

7. Горить усе: живе і мертве. Сире гі(л,лл)я(ч,чч)я й хмиз сухий (В. Тимченко). 8. Крізь чужи(н,нн)омовні хащі Пробиравсь я, пробираюсь... (П. Ротач). 9. (Л,лл)ється світло в оксамиті хмар За неспокій тихого дозві(л,лл)я, Мов неви(н,нн)ість золотих примар, Мов солодке і духмя(н,нн)е зі(л,лл)я (К. Рубан). 10. Старша Трохимова дочка Мар’яна вдало вийшла заміж за свяще(н,нн)ика з сусіднього села і як «матушка» стала вільною (В. Лис).

ІІІ. 1. Зустріч з вели(ч,чч)юробить нас скромнішими (Григір Тютюнник).

2. Вслухайся лиш: мати, мама, ненька — Неповторне милозву(ч,чч)я слів! Ра(н,нн)ій жайвір голосом тоненьким Шле віта(н,нн)яз росяних полів (В. Григоренко). 3. Приірпі(н,нн)я — створе(н,нн)а природою яскрава перлина в короні зеленої зони київського кільця здоров’я (З газети). 4. Велика, свяще(н,нн)а і прекрасна любов до Батьківщини жила, живе й житиме в усіх чесних і щирих серцях (В. Симоненко).

5. Піти б навма(н,нн)я до такого бага(т,тт)я, може, повернулося б те, що не вертається, і розтопилися у тілі холодний біль, холодний щем, нудьга холодна, що у снах не покидала його (М. Стельмах). 6. Хати на рівнинах Закарпа(т,тт)я оточе(н,нн)і садками, вибіле(н, нн)і; високі дахи криті соломою, з великими пі(д,дд)а(ш,шш)ями вздовж головного фасаду, де дуже часто влаштовують галерею-підхижу (Із журналу).

7. А після урага(н,нн)ої вітря(н,нн)ої бурі натрощило гі(л,лл)я не тільки на горі, а й у селі, з сільради сказали, аби троще(н,нн)е гі(л,лл)яз обійс(т,тт)ь повиносили на дорогу, поскладали під загорожами (Є. Гуцало).

8. Як хочеться вину, що душу (с,сс)е, Звалить на когось! (Б. Олійник).

9. Андрій, вийшовши з машини, йде по стежці, ро(з,зз)ирається, потім рве ожину (Є. Гуцало). 10. Ці трударі, працюючи від світанку до ночі, ще примудрялися у міжря(д,дд)ях і на узбі(ч,чч)ях основних культур виростити на продаж десятки то(н,нн) солодких кавунів (Із журналу).

ІV. І за зустрі(ч,чч)ю, і за розмовою стояло щось значно більше. Кость Дейнека був невпізна.(н,нн)ий (Є. Гуцало). 2. Прозрі(н,нн)я нам уже не притама(н,нн)і (Л. Костенко). 3. Я вчилась на бібліотечному ві(д,дд)іле(н,нн)і, вона збиралася стати клубним працівником, повернутись на Ві(н,нн)и(ч,чч)ину у рідне село, яке й послало її на навча(н,нн)я (Є. Гуцало). 4. Щось несказа(н,нн)о чарівне і зворушливе криється в природі, коли під місяцем бо(в,вв)аніють чи іскряться розливчастим відливом чубаті полукіпки (М. Стельмах). 5. Всі ми разом творимо велелю(д,дд)я, але хіба кожне з нас не самотнє на цьому велелю(д,дд)і? (Є.Гуцало). 6. На кожнім кроці — зна(н,нн)я, зна(н,нн)я, — інакше йтимеш ти навма(н,нн)я (Д. Білоус). 7. Чи нам судились пошуки натхне(н,нн)і, зна(н,нн)я якісь нові і нестеме(н,нн)і? Чи тільки смуток золотої згадки з неміря(н,нн)ого обширу загадки? (Л. Костенко). 8. Ця осі(н,нн)єва символіка, Листогорі(н,нн)я бісове! (В.Балдинюк). 9. В осі(н,нн)ю глиб (В,вв)і(л,лл)явся хлип Віоліни... (П. Верлен; перекл. з франц. С. Гординського). 10. У голові таке снувалось — годі розібрати. Передчу(т,тт)я незна(н,нн)ого жи(т,тт)я, вроста(н,нн)я у безхмарне майбу(т,тт)я — і сум за тим, що довелось пізнати (Л. Горлач).

— Татку, — питає хлопчик, — чи зумів би ти із заплющеними очима написати своє прізвище?

— Звичайно.

— То напиши його, будь ласка, у моєму щоденнику.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА