§ 32. Особливості відмінювання та

правопису займенників

Займенник — це

самостійна

частина

мови, що

вказує

на

предмет,

ознаку, кількість, не

називаючи

їх. Традиційно

займенник

вивчається

четвертим, бо

в

реченнях

може

замінювати

іменники, прикметники,

числівники, тобто

самостійні

частини

мови, які

розглядалися

раніше.

За

значенням

займенники

поділяються

на

дев’ять

розрядів:

1.

Особові — вказують

на

особу: я, ми

(перша

особа), ти, ви

(друга

особа), він, вона, воно, вони

(третя

особа).

Займенник

Ви

вживається

для

підкреслення

уваги, пошани, ввічливості.

В

офіційно-ділових

документах, приватних

листах, адресованих

старшій

за

віком

чи

поважній

особі, як

правило, цей

займенник (у

прямому

чи

непрямих

відмінках) пишеться

з

великої

літери: Доводжу

до

Вашого

відома; Виконали

Ваше

прохання; Прошу

Вашого

дозволу;

Щиро

вітаємо

Вас

тощо. При

займеннику

Ви

присудок

уживається

в

множині: Ви

повідомили; Ви

запросили.

На

адресу

присутньої

при

розмові

особи

нечемно

відносити

особовізайменники

він, вона. Провчителів, викладачів, поважнихосібтеж

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

неввічливо

відгукуватися

в

третій

особі: не

вона

просила, а

Людмила

Андріївна

просила; не

він

читав

лекцію, а

пан

професор

читав

лекцію.

Займенникитретьоїособи, звичайно, використовуються, щобуникнути

повторення

тих

самих

імен

чи

для

позначення

відсутньої

людини, але

надуживати

займенниками

в

писемному

чи

усному

мовленні

не

варто.

Присутню

особу

слід

називати

на

ім’я

й

по

батькові

чи

на

прізвище,

якщожВамневідоменіім’я, ніпрізвищелюдини, топотрібнозвертатися

пан (пані, панно) або

добродій (добродійко). Звертання

за

статевою

чи

віковою

ознакою

свідчать

про

невихованість

особи (жінко,

дєвушка, мужчина, діду, бабо

(до

незнайомих

осіб) тощо).

В

офіційно-ділових

документах, що

пишуться

від

імені

установи,

організації, підприємства, тобто

від 1-ї

особи

множини, займенник

ми,

як

правило, опускається: Просимо

надіслати…, Висловлюємо

надію…,

Повідомляємо

про… та

ін. Паралельно

вживається

форма 3-ї

особи

однини:

Адміністрація

просить…, Фірма

повідомляє….

Уживання

займенника

я

також

оминається

в

розпорядженнях, наказах

і

под., які

починаються

дієсловом

у 1-й

особі

однини: Наказую…,

Пропоную…. Займенник

я

вживається

лише

в

особистих

паперах

та

деяких

видах

документів (переважно

офіційних

особових: автобіографія,

доручення, пояснювальна

записка

тощо).

У

науковому, почасти

публіцистичному

стилях

замість

я

вживається

так

зване

авторське

ми

(це

ведеться

здавна, ще

від

Цицерона): ми

дослідили; ми

дійшли

таких

висновків. Причому

в

науковому

стилі

не

зловживають

навіть

цим

займенником, а

використовують

односкладні

означено-особові, ачастішенавітьбезособовіконструкції: висловлюємо

гіпотезу; пропонуємо

формулювання; видається

доцільним

звернути

увагу; запропоновано

періодизацію; досліджено

явище

тощо.

2.

Зворотний

себе — указує

на

відношення

виконавця

дії

до

самого

себе.

3.

Присвійні — указують

на

належність

предмета 1-й

особі: мій,

наш; 2-й

особі: твій, ваш; 3-й

особі: його, її, їх (особові

займенники

в

родовому

відмінку), а

також

їхній (їхня, їхнє, їхні); особі,

яка

виконує

дію: свій.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

4.

Вказівні — указують

на

предмет: цей, той; на

ознаку: такий; на

кількість: стільки.

5.

Означальні: весь, всякий, кожний, інший, сам, самий, жодний

(у

застарілому

значенні — кожний): Для

неї [матері] всі

рівні,

жодного

любить, усіх

рівно

пестує, за

всяким

рівно

вбивається

(Г. Квітка-Основ’яненко). Стали

вони

жоден

вечір

зіходитися

під

вербою (Г. Квітка-Основ’яненко).

6.

Питальні — являють

собою

запитання

до

іменника: хто? що?;

до

прикметника: який? чий?; до

числівника: скільки? котри.й?

Виконують

функції

питальних

слів

у

питальних

реченнях.

7.

Відносні — такі, як

і

питальні, але

вживаються

як

сполучні

слова

між

частинами

складнопідрядних

речень: хто, що, який, чий,

скільки, котри.й.

8.

Неозначені — утворюються

від

питально-відносних

за

допомогою

часток

аби-, де-, -сь

(пишуться

разом); хтозна-, казна-, бозна-,

будь-, -небудь, невідь-(пишуться

через

дефіс): абихто, декотрий,

щось, хтозна-який, казна-скільки, бозна-що, будь-хто,

чий-небудь, невідь-який.

9.

Заперечні — утворюються

від

відносно-питальних

за

допомогою

частки

ні-(пишеться

разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки,

нікотри.й, а

також

жодний

(у

значеннях — «ніякий», «ніхто

», «ні

один», останнє

не

плутати

з «не

один» — багато): Олександр…

згадав, що

вже

кілька

днів

немає

жодного

повідомлення

з

головного

штабу (П. Кочура). Жодний

із

них

не

сказав

ні

слова. Я

відповіла

йому

в

дуже

ґречному

тоні, без

жодних

натяків

на

козу

(Леся

Українка).

І. Відмінювання займенників

За

особливостями

відмінювання

займенники

групують

так:

а)

особові

та

зворотний

утворюють

особливий

тип

відмінювання;

б)

присвійні, вказівні, означальні

займенники

відмінюються

подібно

до

прикметників;

в)

усі

інші

займенники

відмінюються

за

окремими

зразками.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Існує

інший

поділ, залежно

від

того, яку

частину

мови

замінюють

займенники:

а) іменникові

займенники: особові, зворотний, хто, що

(питально

відносні

та

заперечні

й

неозначені

з

цими

основами);

б)

прикметникові

займенники: присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій,

їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні (сам, самий, всякий,

кожний, інший, жодний), питально-відносні (який, чий, котрий),

неозначені

та

заперечні

з

основами

зазначених

у

цій

групі

питально-

відносних

займенників;

в)

числівникові

займенники: вказівний (стільки), питально-відносний

(скільки) та

заперечний

і

неозначені, утворені

від

скільки.

Для

частини

відмінкових

форм

займенників

характерний

супле

тивізм, тобто

творення

форм

непрямих

відмінків

від

іншої

основи: я —

мене, ми — нас, він — його

тощо.

Зауваження

до

відмінювання

займенників:

1.

Як

прикметники

твердої

групи

відмінюються

займенники: наш,

ваш, всякий, інший, сам, самий, кожний, такий, який, котрий. Як

прикметник

м’якої

групи

змінюється

їхній.

2.

Займенники

стільки, скільки

відмінюються

як

числівник

два.

3.

Особові

я, ти, ми, ви

та

зворотний

себе

відмінюються

так:

ВідОднина

Зворотний

Множина

мінки

1-а

особа

2-а

особа

1-а

особа

2-а

особа

Н. я

ти

– ми

ви

Р. мене.

тебе.

себе.

нас

вас

Д. мені.

тобі.

собі.

нам

вам

З. мене.

тебе.

себе.

нас

вас

О. мно.ю

тобо.ю

собо.ю

на.ми

ва.ми

М. на

мені.

на

тобі.

на

собі.

на

нас

на

вас

Кл. – ти

– – ви

4.

У

формах 3-ї

особи

займенників

він, вона, воно, вони

в

орудному

відмінку

та

після

прийменників

з’являється

приставний

н: ним,

нею, ними; до

нього, про

неї, від

них.

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

ВідОднина

Множина

мінки

чоловіч. і

середній

рід

жіночий

рід

Н. він, воно.

вона.

вони.

Р. його., від

ньо.го

її., від

не.ї

їх, від

них

Д. йому.

їй

їм

З. його., про

ньо.го

її., про

не.ї

їх, про

них

О. ним

не.ю

ни.ми

М. на

ньо.му / нім

на

ній

на

них

5. Займенники

мій, чий, той, цей, весь

відмінюються

так:

Відм. Чоловічий

і

середній

рід

Н. мій, моє.

чий, чиє.

той, те

цей, це

весь, все

Р. мого.

чийо.го

того.

цього.

всього.

Д. моє.му

чийо.му

тому.

цьому.

всьому.

З. ч. р., як

у

Н. або

Р. в.; с. р., як

у

Н. в.

О. мої.м

чиї.м

тим

цим

всім

М. на

моє.му

/мої.м

на

чийо.му

/чиї.м

на

то.му

/тім

на

цьо.му

/цім

на

всьо.му

/всім

Кл. як

у

Н. в. як

у

Жіночий

рід

Н. в.

Відм.

Н. моя

чия

та

ця

вся

Р. моєї

чиєї

тієї / тої

цієї

всієї

Д. моїй

чиїй

тій

цій

всій

З. мою

чию

ту

цю

всю

О. моєю

чиєю

тією / тою

цією

всією

М. на

моїй

на

чиїй

на

тій

на

цій

на

всій

Кл. як

у

Н. в. як

у

Множина

Н. в.

Відм.

Н. мої

чиї

ті

ці

всі

Р. моїх

чиїх

тих

цих

всіх

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Закінчення табл.

Відм. Множина

Д. моїм

чиїм

тим

цим

всім

З. як

у

Н. або

Р. в.

О. моїми

чиїми

тими

цими

всіма

М. на

моїх

на

чиїх

на

тих

на

цих

на

всіх

Кл. як

у

Н. в. як

у

Н. в.

6.

Займенники

твій, свій

відмінюються

як

займенник

мій.

7.

Займенники

хто

і

що

відмінюються

як

той

у

чоловічому

роді.

8.

Після

прийменників

наголос

переходить

з

останнього

складу

на

передостанній

у

таких

займенникових

формах: до

ме.

не, до

те........

бе, на

себе, з

нього, у

неї, біля

кого (когось), від

того, від

чого

(чо.......

гось), у

цього, з

усього, на

тому, при

цьому, у

чому (чомусь),

в

усьо.

му.

Але

коли

прийменник

відноситься

не

до

займенника, а

до

іншої

частини

мови, доякої

цейзайменник

прилягає, то

наголоснезмінюється:

до

його.

хати, до

її.

міста.

9.

Неозначені

та

заперечні

займенники

відмінюються

лише

в

основній

частині, при

цьому

можливі

варіанти: на

абикому — аби

на

кому, до

абиякого — аби

до

якого, з

деким — де

з

ким, на

деяких

— де

на

яких, на

нікому — ні

на

кому, з

ніяким — ні

з

яким, на

ніякій — ні

на

якій, у

казна-скількох — казна

в

скількох, кимсь —

кимось, чиїмсь — чиїмось, чимсь — чимось

тощо.

ІІ. Особливості правопису займенників

Крімвипадків, зазначениху8 та9-мурозрядахзайменниківзазначенням

(неозначених

та

заперечних), варто

звернути

увагу

на

таке:

1.

Якщо

між

частками, що

пишуться

разом

або

через

дефіс,

з’являється

прийменник, то

всі

компоненти

пишуться

окремо:

абичого — аби

з

чого, декотрого — де

в

котрого, хтозна-чиїм —

хтозна

з

чиїм, казна-скількох — казна

в

скількох, бозна-кого —

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

бозна

до

кого, будь-котрої — будь

від

котрої, невідь-яким — невідь

з

яким, нічию — ні

про

чию.

2.

Із

частками

-бо, -но, -то, -таки, коли

вони

виділяють

значення

окремого

слова, займенники

пишуться

через

дефіс: ви-бо, ти-но,

стільки-то, все-таки, сам-таки, але

якщо

між

часткою

та

займенником

вклиняється

інша

частка, то

всі

компоненти

пишуться

окремо: ви

ж

бо, ти

ж

но, стільки

ж

то, все

ж

таки, сам

би

таки

тощо.

3.

Із

часткою

не

займенники

пишуться

окремо: не

твої, не

вони, не

я,

не

той. Виняток: прикметник

неабиякий

(у

значенні «видатний,

великий, визначний»): неабиякий

інженер, неабиякі

думки. Це

слово

ватро

відрізняти

від

сполучення

частки

із

займенником, які

пишуться

окремо: Це

не

абиякий

артист, а

видатний.

Вправа 99

Поставте

займенники

в

зазначених

відмінках (з

прийменниками

та

без

прийменників, якщо

є

різниця; укажіть

паралельні

форми, коли

такі

вживаються). Поясніть

правопис.

Він — Р., З. та

М. в., нікого — Р. та

О. в., скільки-небудь — Р.

та

М. в., хто — М. в., вони — Р. та

З. в., весь — М. в., хтось — О. в.,

абихто— О. та

М. в., дещо— Р. та

О. в., чийсь— Д. та

О. в., чиє— Д.

та

М. в., вона — Р. та

З. в., та — Р. та

О. в., всі — Р., Д., О. та

М. в.,

ця — Р. та

О. в., ніякий — Р., О. та

М. в., щось — Р. та

О. в., будь-котрий

— Р., О. та

М. в., чия — Р. та

О. в., вся — Р. та

О. в., твоє — Р.,

Д. та

М. в., котрийсь — Р. та

О. в., дещо — Р. та

О. в.

Вправа 100

Складіть

речення

із

питальними

та

відносними

займенниками,

з’ясуйте

різницю

між

ними, визначте

їх

функції

в

реченні.

Вправа 101

Перепишіть

речення, розкриваючи

дужки, поясніть

правопис

займенників.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

І. 1. Без (будь) кого

з

нас

Батьківщина

може

обійтися, але (будь)

хто

з

нас

без

Батьківщини — (ні) що (В. Сухомлинський). 2. (Де) хто

віз

жовте

листя, гілочки

глоду, калину (Є. Гуцало). 3. Придумає (казна)

що

і

сунеться, як

карась

у

вершу (І. Рябокляч). 4. Біля

них

на

санках,

застелених

рядном, сидів

Кирило

Стасюк, (не) (аби) який

мовчун,

із

якого

витягнути

слово — навіть

обценьками

важко (Є. Гуцало). 5. Я

примітив, що (де) котрі

дами

міняють

убрання

по

два

й

по

три

рази

на

день… (І. Нечуй-Левицький). 6. В

коморі

вона

брала

яку (не) (будь) роботу

— чи

шити, чи

вишивати, чи

квасолю

перебирати (Є. Гуцало).

7. Чоловік

у

нужді

знав, що (ні) хто

йому (ні) чого

не

дасть, він

тихенько

і

взяв… (Г. Квітка-Основ’яненко). 8. Собі

я

більше

схожа

на

кишеню.

То

зовсім

порожня, то

напхана (бо) (зна) (чим) (В. Балдинюк).

9. Та

хай

йому (аби) що! Добре, що

не

в

одній

хаті

живемо (М. Коцюбинський).

10. — Це

вже

хто (сь) тобі

навис

на

очі. Що (сь) таке

та

є! — обізвався

Роман. — (Ні) хто

мені

не

навис

на

очі. Я

тебе

полюбила

і

більше (ні) кого

в

світі

не

буду

любити (І. Нечуй-Левицький).

11. (Будь) які

пісеньки

моєї

молодості — наче

наркотик, причому

наркотик,

який

позбавлений

негативних

наслідків (Є. Гуцало).

ІІ. 1. Цей

дріт

приносить

телеграми (хто) (зна) (з) якої

далини

(М. Рильський). 2. Душа

живе

вже

безліч

часу, й

так

само

житиме (бо)

(зна) скільки (Є. Гуцало). 3. Хто (сь) приміряє

теплі

рукавиці, кого

(сь) приваблює

садовина [мова

йде

про

ярмарок] (Д. Білоус). 4. Бентежну

паузу, озонові

дірки (Чим) (не) (будь) запихнуть

і

чимскоріше!

(В. Балдинюк). 5. (Де) кого

з

учителів

позабирали, позасилали… (Панас

Мирний). 6. Про

неї (бо) кажуть, що

вона

ні

одного

дня

не

може

пробути

без

лайки (Г. Хоткевич). 7. Отче! Ви

ж

бачите: стара

вже

відбилася

глузду

й (казна) що

верзе… (Я. Галан). 8. Що

є

душа? — у

неї

не

питай. Як

є, то

є. Нема — то (ні) котрої (Л. Костенко). 9. І

стоїть

тепер

[мати] над

воротами, І

кого (сь) так

печально

жде: Може, хто (сь)

(таки)… Ну, хоч

хто (сь) (таки)?.. Та (ні) хто

до

неї

не

йде (Б. Олійник).

10. О

краю

рідний

мій! Твої

степи

безкраї, і

в

небесах

твоїх

крилаті

кораблі…

Твою

красу (ні) (з) (чим), (ні) (з) (чим) я

не

зрівняю, подібного

тобі

немає

на

землі! (В. Сосюра). 11. Скільки (то) люду

через

їх

вивідування

пішло

на

казенні

хліба, а (де) хто

попхався

аж

туди, де

Макар

телят

пасе (Панас

Мирний).

Ковтюх С. Л.

РЕПЕТИТОР (ЯК НАВЧИТИСЯ ГРАМОТНО ПИСАТИ)

— Якого

роду

слово «яйце»? — запитала

вчителька

учня.

—

Ніякого, — відповів

той.

—

Чому?

—

Бо

не

знаємо, що

з

нього

вилупиться: півень

чи

курка…