§ 5. Чергування та правопис голосних

В українській мові відбувається низка позиційних змін голосних,як наприклад: найдавніші чергування — [е] — [о], [е] — [і], [і] — [а],[о] — [а] та інші; пізніші чергування — [о], [е] з [і]; [о] з [е] після шиплячихта[й]; [о], [е] з нулем звукат ощо. Більшість із них не становлять великих проблем під час написання.

І. Найдавніші чергування голосних

Зміну звуків під час таких чергувань не можна пояснити законами сучасної української мови, тому їх потрібно запам’ятати. Відбуваються вони впершу чергу в дієсловах, рідше — в іменниках чи прикметниках, утворених від дієслів.

[е] — [о]: вести — водити, нести — носити, мелю — молоти;

[е] — [і]: летіти — літати, текти — витікати, пекти — випікати;

[і] — [а]: сідати — садити, лізти — лазити, гінкий — ганяти;

[о] — [а]: ломити — ламати, скочити — скакати, стояти — стати;

[у] — [а]: трусити — трясти, грузнути — грязь;

[у] — [ов]: кувати — коваль, сунути — совати;

[и] — [і]: ліпити — липнути, сито — сіяти;

[и] — [O]: дожидати — ждати;

[и] — [о] — [O]: бити — бої — б’ю;

[и] — [у] — [о] — [O]: засихати — сушити — сохну — висхлий, дихати — дух — здохнути — тхнути;

[і] — [и] — [о] — [O]: вінок — вити — сувої — в’ю.

назви рідного села автора—від Курмани—Курманівська .

ІІ. Пізніші чергування голосних

1. Чергування [о], [е] з [і] — одна з найхарактерніших рис української мови, тому що властиве тільки нашій мові й не відбувається в жодній іншій слов’янській. Звуки [о] та [е] вживаються у відкритому складі, звук [і] — у закритому, якщо не діє явище аналогії. Це чергування досить поширене, відбувається при словозміні та при словотворенні різних частин мови в префіксах, коренях, суфіксах та закінченнях: відзивати — одзивати, свій — своєму, порядність — порядності, якім — якому.

Особливу увагу слід звернути на такі слова: Київ, Київщина, київський — Києва, Миколаїв, Миколаївщина, миколаївський — Миколаєва, Копачів, копачівський — Копачева, Ржищів, ржищівський — Ржищева, Витачів, витачівський — Витачева, Чугуїв, чугуївський — Чугуєва.

Часто сплутують назви населених пунктів з другою частиною -піль, утворених від поле, та на -поль, що походять від грецького слова поліс — місто. У перших у кінцевій частині -піль відбувається чергування [і] в закритому складі з [о] у відкритому: Тернопіль — Тернополя, Златопіль —Златополя,БориспільБорисполя,Ганнопіль —Ганнополя, Вишнопіль — Вишнополя, Ольгопіль — Ольгополя. У географічних назвах на — поль зазначене чергування не відбувається: Сімферополь — Сімферополя, Севастополь — Севастополя, Нікополь — Нікополя, Мелітополь — Мелітополя, Маріуполь — Маріуполя, Овідіополь — Овідіополя. Літери, що вживаються в початковій формі, зберігаються

й у прикметниках, утворених від назв населених пунктів: Світлопіль — світлопільський, Катеринопіль — катеринопільський, Ряснопіль — ряснопільський,

Крижопіль — крижопільський; Нікополь — нікопольський, Теофіполь — теофіпольський, Новосевастополь — новосевастопольський, Мелітополь — мелітопольський.

У літературній мові фіксуються: Запоріжжя, Запорізька Січ, запорізький, запоріжці (узначенні — жителімістаЗапоріжжя), алезапорожці (у значенні — козаки) чи запорозькі козаки, запорозьке військо, порівняйте «Запорожець за Дунаєм», «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», марка машини — «Запорожець». У текстах диктантів, особливо в уривках з історичних творів, можуть уживатися слова: Запорозька Січ, запорозький — як історизми.

Відбувається чергування також в українських чоловічих прізвищах на -ів (-їв): Пономарів — Пономарева, Федорів — Федорова, Лесів — Лесева, Андріїв — Андрієва, Тимофіїв — Тимофієва, Гуреїв — Гуреєва.

Частина слов’янських прізвищ уживається з о чи е, а частина — з і: Грабовський, Боровиковський, Садовський, Колосовський, Крижановський, Котляревський, Писаревський, але Дідківський, Васильківський, Голованівський, Вериківський, Білоцерківський.

Прізвища російського походження мають суфікси -ов, -ев (-єв), -еєв (-єєв), у яких

голосні [о], [е] не чергуються з [і]: Горбачов, Кузнецов, Степанов, Пономарьов, Тимофєєв, Федоров, Лазарев, Муромцев, Нехорошев, Андреєв, Менделєєв. Зазначені суфікси зберігаються й у похідних прикметниках: хрущовська епоха, Кіровський район, Ульяновський район, брежнєвський застій, сусловські заборони,

федоровська лікарня тощо. Зберігається [о] в похідних від абревіатури НАТО — натовський, натовець.

Як винятки функціонують: оборогу — оборіг, морогу — моріг, смороду — сморід, порогу — поріг, просторінь; погірдний, хоч погорда; діловод, паровоз, тепловоз, медонос, хлібороб, риболов, але теплохід, пішохід, всюдихід, стравохід (частина -хід завжди вживається з і), газопровід, носоріг, Козеріг та інші.

2. Чергування [о] з [е] після [ж, ч, ш, д.ж] та [й] у сучасній українській мові фіксується в небагатьох словах: чотири — четвертий, пшоно — пшениця, чорний — черниця, вечора — вечеряти тощо. У більшості прикладів потрібно твердити про закономірне чи незакономірне вживання цих голосних після шиплячих та [й].

Написання о, е після ж (же), ч (че), ш (ша), щ(ща), й(йот)

Звуки Перед складом із звуком

Приклади [е] [і] [е] [и] (у рос. мові — И) м’якими приголосними четвірка чернетка шести (рос. — шести) честь

Звуки Перед складом із звуком

Приклади [о] [а] [о] [у] [и] (у рос. мові — Ы чи інший звук, перед яким приголосний твердий) жонатий його жолудь чотири (рос. — четыре) шостий (рос. — шестой)

Примітка. У словах типу баєчка, лієчка, книжечка, чашечка після букв, що позначають шиплячі та [й], пишеться е, тому що наступний звук [ч] колись був м’яким.

Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий, щепа, кочерга, пащека, черпати, щезнути, чемно, чесно; а також гайочок, свіжості, чорнило, чорниці (ягоди), чорніти, вечоріти тощо.

3. Чергування [о], [е] з нулем звука частіше відбувається при словозміні, ніж при словотворенні: сосен (сосон) — сосна, овес — вівса, квітень — квітня, журавель — журавля, крапель — крапля, посол — посла, кравець — кравця, вогонь — вогню, лінивець — лінивця; сотня — сто, дно — бездонний, праведний — правда, день — дніти, вітер — вітряний.

Особливу увагу слід звернути на слова, у яких чергування [о] чи [е] з нулем звука одночасно відбувається в корені та суфіксі:

жрець — жерця, мрець — мерця, жнець — женця, швець — шевця, чернець — ченця, але в омонімічних прізвищах чергування з нулем звука не фіксується: Жнець — Жнеця, Швець — Швеця, Чернець — Чернеця. Подібне явище характерне й для інших тотожних загальних та власних назв: перець — перцю, шершень — шершня, щиголь — щигля, алеПерець — Переця, Шершень —Шершеня, Щиголь — Щиголя. У загальній назві лев чергування з нулем звука не

відбувається, а для власного імені Лев можлив іваріанти: Льва й Лева, Львові й Левові тощо.

4. Чергування [ри, ли] та [ро, ло] в українській мові зустрічається дуже рідко: кривавий — кров, глитати — глотка, чорнобривий — брова.

У деяких словах сучасної мови фіксуються лише сполуки -ри-, -ли-у відкритих складах: криниця, кришити, крихта, блищати, гримати, тримати, бриніти.

Вправа 10

Змініть подані слова чи доберіть однокореневі так, щоб відбувалося чергування. З’ясуйте умови та причини чергування або вживання певних голосних. Поясніть випадки, коли чергування не відбувається.

Дзвенять, летіти, дорога, установа, камінь, борона, чернець, жнець, копійок, шматок, лієчка, джерело, місяцехід, шестеро, четвертий, лінієчка, бджоляр, щебінь, почепити, відомість, ступінь, кривавий, глотка, добові, боятися, підборіддя, вечорниці, наректи, очікування, земельний, вогненний, смуток, винести,войовничий, сохнути, змагатися, перемагати, качатися, трясти, узгір’я, велетень, віконце, сотня, смуток, ялинка, бранець, дружка.

Вправа 11

Запишіть подані слова та сполучення слів у формі родового відмінка однини, поясніть чергування голосних.

Тернопіль, Севастополь, Світлопіль, Іванопіль, Нікополь, Мелітополь, Горностайпіль, Скалопіль, Михайлопіль, Овідіополь, Жашків, Старокостянтинів, Старий Почаїв, Гур’їв, Великий Карабчіїв, Ананьїв, Малий Зліїв, Оржів, Львів, Миколаїв, Чернігів, Копачів, Солов’їв, Могилів-Подільський, Григоріїв вірш, Матвіїв гість, Юріїв день, Мефодіїв двір, Аркадіїв черпак, Лев Швець, Тиміш Шершень, Яків Щиголь, Федір Перець, гордіїв вузол, дамоклів меч.

Справжній джентльмен — це той, хто кота завжди називає котом. Навіть коли перечепиться через нього й упаде.