3.2. Співвідношення протиборчих сил станом на 22 червня 1941 року. Дислокація ворожих армій уздовж західного кордону срср, оперативні плани сторін

Щоб зрозуміти масштаби катастрофи радянських військ у боях 1941 року, слід оцінити співвідношення сил воюючих сторін. А воно було не на користь Німеччини. Радянський Союз на кінець 1930-х років уже був найбільш мілітари­зованою державою світу. Воєнні асигнування СРСР у 1939 році становили 26 % видаткової частини бюджету або 12,2 % усього національного доходу країни (в Німеччині в тому са­мому році відповідні показники становили 23 % і 9 %). Однак до 1941 року Збройні сили СРСР були лавиноподібно збільшені завдяки введенню з 1 вересня 1939 року загального військового обов'язку. Витрати на армію у 1941 році зросли до 43 % від видаткової частини бюджету. Особовий склад збільшився з 1 млн 943 тис. у 1939 році до 5 млн 700 тис. у червні 1941 році. Кількість гармат і мінометів збільшилася від 55 тис. 800 у 1939 році до 115 тис. 900 у 1941 році. Чи­сельність танків була збільшена з 18 тис. 400 до 23 тис. 300. Кількість бойових літаків виросла з 15 тис. 500 до 22 тис. 400. Німецький вермахт на середину 1941 року. випереджав Червону армію лише за чисельністю особового складу (8 млн 300 тис. проти 5 млн 700 тис.), але поступався всіма техніч­ними засобами (гармат і мінометів у німців було 88 тис. 300

103 проти 115 тис. 900, танків і танкеток 5 тис. 700 проти 23 тис. 300 радянських танків, літаків 10 тис. проти 22 тис. 400). Слід зазначити, що Німеччина на червень 1941 року уже про­вела мобілізацію, а СРСР мобілізацію розпочав тільки з мо­менту нападу, тобто потенціал збільшення особового складу був колосальним (лише з території України тільки протягом першого року війни було мобілізовано майже 3 млн 200 тис. осіб). Також слід підкреслити, що німецькі Збройні сили на середину 1941 року не мали у своєму розпорядженні жодного важкого танка (в СРСР було 636 важких танків КВ), менше нових середніх танків (439 танків Т-ІУ проти 1225 радян­ських танків Т-34) тощо.

Співвідношення Збройних сил протиборчих сторін безпо­середньо на кордоні в червні 1941 року виглядало: Радян­ський Союз у прикордонних округах зосередив 170 дивізій, особовий склад яких налічував 3 млн 488 тис. осіб , вермахт мав на рубежах з СРСР 153 дивізії з особовим складом 4 млн 50 тис. солдатів і офіцерів , союзники Німеччини сконцен­трували 37 дивізій з чисельністю особового складу 745 тис. осіб . У артилерії протиборчі сторони на кордонах мали паритет - 47 тис. радянських проти 47 тис. 160 німецьких і 6 тис. 683 союзницьких гармат. У танкових військах на боці Червоної армії була повна перевага - 12 тис. 379 радянським танкам протистояли 3 тис. 266 німецьких танків і танкеток

2. млн 718 тис. - у сухопутних військах, 401 тис. - у військово-повітряних силах, 153 тис. - у військах НКВС, 216 тис. - у військово-морському флоті. Слід пам'ятати, що вказані війська належали до "першого стратегічного еше­лону" Червоної армії. В той же час на схід від Дніпра розгортався "другий стратегічний ешелон". До 22 червня 1941 р. з військ "другого стратегічного ешелону" в західні регіони СРСР встигли передислокувати додатково 10 стрі­лецьких, 4 танкові, 2 механізовані дивізії, які посилили радянське угрупо­вання на кордонах майже на 202 тис. бійців, 2746 гармат, 1763 танки.

3. млн 300 тис. - у сухопутних військах і військах ваффен СС, 650 тис. - у військово-повітряних силах, близько 100 тис. - у військово-морському флоті.

Найсильнішими союзниками Німеччини на червень 1941 р. були фінські та румунські Збройні сили. Фіни виділили для вторгнення в СРСР 17,5 дивізій чисельністю особового складу 340 тис. 600 осіб, 2047 гармат і мінометів, 307 літаків, 86 танків. Румуни також виділили для нападу 17,5 дивізій чисель­ністю особового складу 358 тис. 100 осіб, 3255 гармат і мінометів, 423 літаки,

60. танків. З липня 1941 р. до німецьких військ приєдналися угорські війська, організовані у т. зв. "Карпатську групу", чисельністю 44,5 тис. бійців при 200 гарматах, 100 літаках і 160 танках. До кінця 1941 р. на східний фронт своїх військовослужбовців направила Італія (62 тис. чоловік, 925 гармат, 83 літаки,

61. танк), Словаччина (42 тис. 500 осіб, 246 гармат, 51 літак, 35 танків), Хорватія (1 тис. 600 осіб, 56 літаків).

104 та 402 танки їхніх союзників. Переконлива перевага була на боці Червоної армії і в авіації — 19 тис. 500 літаків проти 1830 німецьких літаків (з них боєздатними були 1280) і 1020 літаків союзників Німеччини.

Війська противників були зосереджені в таких угрупо­ваннях: Червона армія концентрувалася в Литві (для можли­вого наступу на територію Східної Пруссії), на Білостоцькому та Львівському "балконах" (для ймовірного наступу, відпо­відно, в напрямку Варшава-Берлін та Краків-Прага) та в Бессарабії (для ймовірного наступу на Балкано-Дунайський регіон). Німецькі війська зосереджувалися в трьох угрупо­ваннях: група армій "Північ" була сконцентрована у Східній Пруссії та Північно-Східній Польщі для наступу на Прибал­тику до Ленінграда (на з'єднання з фінськими військами), група армій "Центр" (найпотужніша) зосереджувалася в центральній частині Польщі для наступу на Москву через Мінськ і Смоленськ, група армій "Південь" концентрувалася на південь від Любліна для наступу на територію України з виходом до Волги та Кавказу. Проти радянського угрупо­вання в Бессарабії було зосереджено румунські війська, по­силені 11-ю німецькою армією.

На Південно-Західному фронті (який розгорнули на базі Київського особливого військового округу) співвідношення сил було на користь Червоної армії (58 дивізій проти 36,5 ні­мецьких, 868 тис. червоноармійців проти 730 тис. німецьких вояків, 13 тис. 634 гармати проти 9 тис. 700 німецьких, 4 тис. 204 танки проти 728 у німців, 2 тис. 256 літаків проти 800 ворожих).

На користь радянських військ було співвідношення сил у смузі Південного фронту, розгорнутого в Україні та Молдавії: румунсько-німецька група армій "Антонеску", розгорнута на кордонах з СРСР, включала три армії (3-тю і 4-ту румунські та 11-ту німецьку) загальною чисельністю особового складу 405 тис. бійців, на озброєнні яких було до 300 танків (головним чином німецьких), до 4 тис. гармат і мінометів (як правило, румунських) і 600 літаків (здебільшого румунських). їм протистояли п'ять радянських армій (9-а, 12-а, 18-а, 19-а і Приморська) загальною чисельністю понад 500 тис. Осіб, озброєних 1050 танками, 7 тис. гармат, 1270 літаками.

105

Найбільшою проблемою для німецького командування була колосальна технічна перевага Червоної армії над вермах­том, особливо в танкових військах. Основною ударною силою радянських військ, згідно з тодішньою радянською воєнною наукою, мали бути механізовані корпуси (МК), які складалися із двох танкових дивізій, моторизованої дивізії, окремого мо­тоциклетного полку, батальйону зв'язку, інженерного бата­льйону, корпусної авіаескадрильї тощо. За штатом у мехкор-пусі нараховувалося 1031 танк, однак реально в різних мех-корпусах було від 100 до 1200 танків, що часто переважало німецькі "танкові групи" (які пізніше були перейменовані в танкові армії), котрі налічували від 602 до 968 танків і німе­цькі танкові корпуси (ТК), у яких було від 250 до 400 танків.