Північно-Західний фронт

1 МК, 3 МК, 12 МК, 21 МК

2188 Танків

Західний фронт

5 МК, 6 МК, 7 МК, 11 МК, 13

МК, 14 МК

В абсолютних цифрах співвідношення танкових військ вермахту і Червоної армії на східному фронті 22 червня 1941 року виглядало так: Група армій "Північ" 4-а танкова група 41 ТК, 56 ТК 602 танки

Група армій "Центр"

3-я танкова група

39 ТК, 57 ТК

2-а танкова група

4365 танків

Південно-Західний і Південний фронт 2 МК, 4 МК, 8 МК, 9 МК, 15

МК, 16 МК, 18 МК, 19 МК, 22 МК, 24 МК

5826 танків

Загалом : 12379 танків

В тому числі 1558 найновіших

танків Т-34 і КВ

24 ТК, 46 ТК, 47 ТК

1936 танків

Група армій "Південь"

1-а танкова група

3 ТК, 14 ТК, 48 ТК

728 танків

* 22 лютого 191 р. було прийнято рішення про розгортання 29 мехкорпусів, на західному кордоні розгорнули 20 мехкорпусів, які мали комплектацію технікою на 50—100 %. Мехкорпуси укомплектовані на 10—15 % технікою були в східних районах СРСР.

106

Загалом : 3266 танків 1146 середніх танків 1039 легких танків 1081 танкетка

Усі перелічені ударні танкові сили Червоної армії були сконцентровані в районах Білостоцького і Львівського висту­пів (вигинів радянського кордону на захід на 120-170 км, які "врізалися" глибоко в німецьку окупаційну зону Польщі). Якби Червона армія готувалася до оборони на власній тери­торії, то танкові сили слід було розташувати у "впадинах", щоб вони не опинилися в оточенні з перших годин війни. Од­нак верховне радянське командування визнавало лише насту­пальну тактику - війну на чужій території, а тому сконцент­рувало танкові війська у районах стратегічно невигідних для оборони, але придатних для стрімкого наступу на захід. Зок­рема, в Західній Україні в районі Львова дислокувався потужний 4-й мехкорпус, південніше від нього 8-й мех-корпус, на схід від Львова поблизу Золочева 15-й мехкорпус. Уже до початку війни ці потужні танкові сили охоплювали з флангу і тилу німецьку групу армій "Південь", яка дисло­кувалася в районі Любліна і Томашува Любельського. Зали­шалося лише віддати військам наказ наступати - і вони автоматично замикали в "котлах" німецькі сили, сконцентро­вані в Польщі. У грудні 1940 року в Москві відбулася нарада вищого командного складу Червоної армії, на якій тодішній начальник Головного автобронетанкового управління Черво­ної армії генерал Д. Павлов (майбутній командувач Західного фронту) доповідав:

"Танкові корпуси, підтримані масою авіації, вривають­ся в оборонну смугу противника, ламають його систему протитанкової оборони, попутно б'ють артилерію і йдуть в оперативну глибину. За танковими корпусами рушає вперед зі своїми танками мотопіхота і стрілецькі корпуси... За таких дій ми вважаємо, що, як мінімум, пара танкових кор­пусів у напрямку головного удару мають нанести нищівний удар протягом декількох годин і охопити всю тактичну гли­бину на 30-35 км. Це потребує масованого застосування танків і авіації; і це з новими танками можливо..."

У другій половині 1940 - на початку 1941 років, вихо­дячи із переваги у танках, артилерії і авіації, головне командування Червоної армії активно розробляє плани війни

107 на заході. Сьогодні історикам відома низка документів, у яких містяться плани можливої війни з німцями: Доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Чер­воної армії в ЦК ВКП(б) і В. М. Молотову "Про основи стра­тегічного розгортання Збройних Сил СРСР на Заході і Сході" за 16 серпня 1940 року; документ із такою самою назвою за 18 вересня 1940 року; Доповідна записка наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Червоної армії в ЦК ВКП(б) Й. В. Сталіну і В. М. Молотову "Про стратегічне розгортання Збройних Сил СРСР на 1941 рік" від 5 жовтня 1940 року; "Записка начальника штабу Київського Особливого Військо­вого Округу згідно з рішеннями ради Південно-Західного фронту про план розгортання на 1940 р." за грудень 1940 ро­ку; Директива наркома оборони СРСР і начальника Генштабу Червоної армії командувачу військами Західного Особливого Військового Округу на розробку плану оперативного розгор­тання військ округу, за квітень 1941 року; цитовані вище "Міркування про план стратегічного розгортання Збройних Сил СРСР на випадок війни з Німеччиною і її союзниками" від 15 травня 1941 року. Усі згадані документи містять пла­ни наступальної війни, у жодному з них не йдеться про стра­тегічну оборону на своїй території. Бойові дії на власній території не розглядалися навіть як один із можливих сце­наріїв розвитку подій. Наприклад, процитуємо згадану "За­писка начальника штабу Київського Особливого Військового Округу згідно з рішеннями ради Південно-Західного фронту* про план розгортання на 1940 рік" за грудень 1940 року, яка стосується безпосередньо України:

"... Завдання Південно-Західного фронту:

Найближча стратегічна мета - розгром у взаємодії з лівим крилом Західного фронту збройних сил Німеччини в районах Люблін, Кельце, Радом, Краків і вихід на 30-й день операції на фронт р. Піліца, Пйотркув, Оппельн, Нейш-тадт.

Цікаво, що за 6 місяців до війни з німцями вже вживалася формула Південно-Західний, Західний фронт тощо.

108

Найближче завдання - у взаємодії з 4-ю армією За­хідного фронту оточити і ліквідувати противника східніше від р. Вісла і на 10-й день операції вийти на р. Вісла і розви­нути наступ в напрямку Кельце - Краків.

Справа Західний фронт (штаб у Барановичах) має зав­дання - ударом лівофлангової 4-ї армії в напрямку Дорогочин, Сєдлєц, Демблін допомагати Південно-Західному фронту в розгромі Люблінського угруповання противника...".

Завершити концентрацію радянських військ у районах зосередження, вказаних в оперативних планах, передбача­лося з 1 червня до 10 липня 1941 року. Це означало лише одне — після 10 липня 1941 року Сталін планував розпочати реалізацію своїх планів наступальної війни.

Усвідомлюючи, що Німецькі збройні сили, зосереджені в Польщі, можуть стати легкою здобиччю для Червоної армії у разі її наступу, німецьке командування планувало випе­редити своїх московських візаві й атакувати першим. Перед­бачалося, що німецька група армій "Північ" несподіваним ударом, не допустивши остаточного зосередження радянських військ, прорветься через Прибалтику до Ленінграда і з'єд­нається з фінськими військами, які наступатимуть з півночі; група армій "Центр" несподіваним ударом з району Варшави знищить радянські війська на Білостоцькому виступі, про­рветься через Білорусію на Смоленськ і Москву; група армій "Південь" мала прорвати фронт на стику Волині й Галичини і вийти в напрямку до Бердичева, Житомира, Києва і серед­ньої течії Дніпра, потім повернути на південний захід і, нас­тупаючи вздовж Дніпра, відрізати радянські війська на Пра­вобережжі, оточити і знищити їх, після чого форсувати Дніпро і оволодіти промисловими центрами Лівобережжя та Донбасу. Румунські війська й 11-а німецька армія, дислоко­вана в Румунії, мали стримувати Червону армію, а у разі по­зитивного для німців розвитку подій перейти в наступ і ото­чити радянський Південний фронт між Дністром, Прутом і Дунаєм.

109