- •Україна в роки другої світової війни: спроба нового концептуального погляду
- •Isbn 978-966-2213-31-7
- •2.1. "Українське питання" напередодні Другої
- •2.2. Українські землі під час Вересневої кампанії
- •1939 Року 40
- •3.4. Бойові дії на території України
- •6.9. Українсько-польський конфлікт і боротьба
- •2.1. "Українське питання" напередодні Другої світової війни. Договір Молотова-Ріббентропа
- •2.2. Українські землі під час Вересневої кампанії 1939 року
- •2.3. Радянізація Галичини й Волині
- •2.4. Участь українців
- •2.5. Анексія Радянським Союзом Бессарабіі та Північної Буковини, нове розширення кордонів Радянської України
- •2.6. На початку чергових великих страждань. Радянська Україна 1939-1941 років
- •3.1. Стосунки Німеччини та срср в період від завершення вересневої кампанії до початку бойових дій на східному фронті (жовтень 1939 - червень 1941)
- •3.2. Співвідношення протиборчих сил станом на 22 червня 1941 року. Дислокація ворожих армій уздовж західного кордону срср, оперативні плани сторін
- •2188 Танків
- •3.3. Бойові дії на території України в 1941-1942 роках
- •3.4. Бойові дії на території України в січні-жовтні 1943року
- •3.5. Бойові дії на території України
- •4.1. Плани керівництва гітлерівської Німеччини щодо майбутнього окупованих українських земель
- •4.2. Адміністративний поділ
- •4.3. Економічна експлуатація і соціальна політика гітлерівців та їхніх союзників на окупованій території України
- •4.4. Система безпеки в окупованій Україні. Проблема колабораціонізму
- •4.5. Культурне і церковне життя України в роки окупації
- •4.6. Винищення цивільного населення і військовополонених в Україні під час окупації
- •5.1. Формування мережі комуністичного підпілля
- •5.2. Становлення радянського партизанського руху (1941-1942 рр.)
- •5.3. Війна на знищення: карально-репресивний апарат окупаційної влади в боротьбі проти комуністичного підпілля і партизанського руху
- •5.4. Органи керівництва радянським партизанським рухом і комуністичним підпіллям
- •5.5. Активізація радянського партизанського руху (1943-1944 рр.)
- •5.6. Внутрішній устрій та основні форми діяльності радянських партизанських формувань
- •5.7. Комуністичне підпілля в період активізації радянського руху Опору (1943-1944 рр.)
- •5.8. Радянський Рух Опору в балансі сил протиборчих сторін в Україні
- •6.1. Український визвольний рух напередодні та на початку Другої світової війни
- •6.2. Акт 30 червня 1941 року - спроба відновити українську державність
- •6.3. Перші оунівські "армії" та "Поліська Січ" отамана Бульби
- •6.4. Український визвольний рух в 1942 році. Формування упа, її структура і чисельність
- •6.5. Боротьба уііл проти Німеччини та її союзників
- •6.6. Українська Головна Визвольна Рада
- •6.7. Боротьба між упа та радянськими партизанами (1943-1944 рр.)
- •6.8. Протистояння між упл і Червоною армією та нквс
- •6.9. Українсько-польський конфлікт і боротьба упа на антипольському "фронті"
- •7.1. Радянський режим і українське населення: криза лояльності
- •7.2. Мобілізація економіки
- •7.3. Евакуація матеріальних і людських ресурсів
- •7.4. Трудові й технологічні ресурси України у нарощуванні військово-економічного потенціалу срср
- •7.5. Українське суспільство і радянська влада: реставрація режиму
- •7.6. Ніщо не забуто: радянські репресії та депортації
- •7.7. Реконструкція економіки
- •7.8. Радянське повсякдення в умовах війни: школа виживання
- •Україна в роки другої світової війни: спроба нового концептуального погляду
6.6. Українська Головна Визвольна Рада
Швидке розгортання українського визвольного руху, формування підпільних збройних сил поставило на порядок денний питання створення загальнонаціонального керівництва боротьбою українського народу за власну державність. Наприкінці 1943 року в середовищі Головної команди УПА народилася ідея формування прототипу національного уряду у підпіллі. У цей період УПА досить швидко розросталася чисельно, щоразу вбираючи у свої лави все більше й більше людей різних політичних переконань - від націоналістів до соціал-демократів. ОУН(Б) щораз складніше було репрезентувати весь спектр політичних поглядів українства, відтак навесні 1944 року під патронатом керівництва збройного підпілля було створено ініціативний комітет на чолі з Л. Шан-ковським, який мав провести роботу зі створення понадпар-тійного органу для координації самостійницької боротьби. Підготовча робота була завершена до липня 1944 року. Упродовж 11-15 липня 1944 року поблизу с. Недільної на Самбірщині під охороною потужних сил Повстанської Армії було проведено Великий Збір Української Головної Визвольної Ради (УГВР), на якому були присутні окремі представники інтелігенції з Центральної та Східної України та представники колишніх українських політичних партій, які діяли на території довоєнної Польщі. Збір проводився під головуванням Р. Волошина та секретаря М. Дужого. На ньому затвердили програмні документи УГВР: "Тимчасовий устрій
УГВР", "Платформу УГВР" та "Універсал УГВР". Першим
395 документом визначалася структура організації, повноваження її керівних органів, компетенція Великого Збору, президії і президента УГВР, виконавчого органу УГВР - Генерального секретаріату, Генерального суду та Генеральної колегії УГВР. "Платформа УГВР" визначала основні ідеї, які окреслювали політичні та соціальні прагнення Визвольної Ради. "Платформа" проголошувала, що УГВР бореться за створення незалежної національно-демократичної держави із гарантованим народоправством, справедливим соціальним устроєм, забезпеченням свободи слова, совісті, зібрань, друку, рівність громадян перед законом, гарантування прав національним меншинам тощо. Загалом документ нагадував подібні декларації багатьох антиколоніальних і національно-визвольних рухів різних народів світу.
На Великому Зборі було також затверджено уніфікований текст присяги бійців УПА, обрано Голову Президії УГВР уродженця Полтавщини, колишнього члена Центральної Ради Кирила Осьмака. Членами Президії УГВР стали: В. Мудрий, І. Гриньох, І. Вовчук. Головою Генерального секретаріату УГВР і секретарем військових справ УГВР було затверджено Р. Шухевича, генеральним суддею УГВР -Я. Біленького, секретарем закордонних справ - М. Лебедя, внутрішніх справ - Р. Волошина, бюро інформації - Й. По-зичанюка.
Передбачалося, що частина членів УГВР відійде на Захід для забезпечення дипломатичної активності українського самостійницького руху у світі, а частина залишиться на території України для безпосереднього керівництва визвольною боротьбою.
УГВР мала власні друковані органи - "Вісник УГВР" (видавався впродовж 1944-1945 рр.), "Бюлетень інформації УГВР" (виходив у 1948-1951 рр.), "Самостійність" (побачив світ у 1946 р.). Більшість членів УГВР залишилася на території України і загинула в боротьбі за незалежність, або була арештована комуністичними спецслужбами, закінчивши своє життя в радянських тюрмах і таборах.
396