- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
2.2.2. Типи організаційних структур.
У системних дослідженнях під структурою мається на увазі стійкий рисунок взаємних стосунків елементів цілісного об'єкту. З позиції системи, структура відбиває закономірну модель зв'язків елементів системи. У складних економічних системах структура відбиває найбільш суттєві елементи і зв'язки між ними, які зберігають свої особливості в процесі динамічного розвитку і функціонування системи і відбивають фундаментальні характеристики. Структура визначає організованість системи, впорядкованість її елементів і зв'язків.
Усі види організаційних структур у загальному вигляді можна розділити на три типи: функціональні, процесні і змішані. Різні модифікації цих трьох видів можуть мати різні назви.
У функціональних структурах поділ організації здійснюється на основі виділення організаційних функцій і створення відповідних організаційних підрозділів. У процесних організаційних структурах (основна модифікація - матрична структура) в основі формування підрозділів лежить виділення процесів. На практиці у великих організаціях і, зокрема, у корпораціях найбільш часто зустрічається змішаний тип оргструктури.
Розглянемо найбільш розповсюджені варіанти оргструктури, їх достоїнства та недоліки.
Функціональна структура припускає виділення в організації сфер діяльності, таких як управління НДДКР, виробництвом, маркетингом, персоналом, фінансами та ін. Застосується для організацій, що діють в одній сфері бізнесу. Достоїнствами структури є:
забезпечення ефективного централізованого контролю за досягненням результатів стратегії;
висока якість управління операціями у відносно стабільних (рутинних) сферах бізнесу;
досягнення ефектів масштабу й освоєння на базі функціональних розмежувань.
До недоліків варто віднести:
складність координації різних функціональних підрозділів;
високу ймовірність виникнення конкуренції і конфліктів між функціональними підрозділами (в основному за ресурси і статус);
зайву спеціалізацію, що може породити вузькість управлінського мислення;
покладання основної відповідальності за ефективність на главу виконавчої влади;
вузька функціональність, властива даній структурі, може перешкоджати інноваційній діяльності.
Модифікаціями функціонального типу оргструктури є регіональна функціональна оргструктура, децентралізована функціональна оргструктура.
Регіональна функціональна організаційна структура використовується в організаціях, що функціонують в одній сфері бізнесу, але в різних географічно вилучених територіях. Достоїнством структури виступає можливість швидкої адаптації стратегії до умов окремих географічних регіонів. Недоліками є, з одного боку, складність збереження єдиного іміджу організації в тих випадках, коли територіальні керівники мають зайву волю у формуванні стратегії. А з іншого боку, при недостатній координації можливе виникнення дублюючих робіт.
Децентралізована функціональна структура призначена для не дуже великих і непов’язано-диверсифікованих організацій. Достоїнством цієї структури є те, що вона являє собою ефективний засіб децентралізації і делегування повноважень, що дозволяє президенту займатися корпоративним стратегічним управлінням. Крім того, у структурі чітко визначена відповідальність менеджерів сфер бізнесу одержання прибутку.
До недоліків варто віднести:
можливість дублювання діяльності, що викликає зростання витрат;
проблему адекватного розмежування централізованої і децентралізованої діяльності;
ризик виникнення конкуренції між сферами бізнесу за загалькорпоративні ресурси;
посилення залежності корпоративного менеджменту від менеджменту сфер бізнесу;
ризик втрати необхідного контакту між менеджерами різних рівнів.
Структура стратегічних груп призначена для пов’язано диверсифікованих організацій, у яких число сфер бізнесу велике. Уперше ця структура була застосована в компанії Gеnеrаl Electric, де 190 сфер бізнесу були розділені на 43 стратегічні групи (укрупнені корпоративні формування, що складаються з пов'язано диверсифікованих сфер бізнесу).
Достоїнства структури:
у рамках стратегічних груп зважується задача максимального використання синергітичних ефектів в організації;
досить чіткий розподіл повноважень;
значне спрощення діяльності корпоративних керівників.
До недоліків варто віднести:
вимогу розробки винятково чітких процедур і посадових обов'язків;
необхідність формування стратегічних груп на підставі критерію одержання синергітичних ефектів, а не на основі зручності управління ними.
Процесна (матрична) структура характеризується більш, ніж одним каналом управління (звичайно двома). Ефективність даної структури в першу чергу визначається характером діяльності, а не її розмахом. Її використовують такі компанії, як Texas Instalments, Citibank, Shell Oil, Dow Chemical. Достоїнства структури:
зниження витрат при використанні потенційних синергітичних ефектів усередині організації (кілька проектів обслуговуються єдиним набором функціональних служб);
надання відносно рівних прав суб'єктам у внутріфірмовій конкуренції за ресурси;
створення умов кооперації між функціональними підрозділами.
Недоліки: складна в управлінні, важко визначати і підтримувати адекватний баланс між двома лініями управління, може сприяти зайвої бюрократії і перешкоджати інноваціям.
Мережева структура, або мережа, означає декомпозицію структури в часі. Вона включає вершини, шляхи і елементи, які розташовуються паралельно і послідовно. Вони найчастіше бувають однонапрямленими структурами із зворотними зв'язками. Для складних мереж, зокрема, мережевого графіку продукції, мережевої моделі, мережевого плану при прогнозуванні і плануванні використовується апарат теорії графів, теорія планування і управління. Ці математичні прийоми також застосовуються в описах організаційно-мережевих структур.
У загальній теорії систем ієрархія широко застосовується для опису будь-яких складних систем, а в теорії організації ієрархія визначає принципи ефективного функціонування установ.
Ієрархічні структури (ІС) є декомпозицією системи в просторі. Елементи (вершини, зв'язки) в ієрархічних структурах не рознесені в часі. Ієрархічні структури розрізняють по мірі сили зв'язку між компонентами. Структури з сильними зв'язками називають деревовидними. У структурах із слабкими зв'язками елемент рівня, що пролягає нижче, супідрядний двом або більше вершинам вищерозміщеного рівня. У ієрархічних структурах важливе виділення рівнів підлеглості.
У теорії ієрархічних структур виділяють особливі класи багаторівневих ієрархій, якими є страти. Такі ієрархії мають різні принципи взаємин елементів в межах рівня і пріоритет втручання вищого у взаємовідношенні елементів рівня, що пролягає нижче. Саме страти найчастіше описують ієрархічні структури господарських комплексів міста.
При відображенні складної економічної системи потрібний компроміс між простотою опису, що зберігає цілісність об'єкту, і деталізацією, сприяючою віддзеркаленню різноманітних властивостей об'єкту. Проблему вирішують, відображуючи систему сімейством моделей. Кожна з них описує систему для певної міри абстрагування.
Сукупність принципів опису і розвитку систем на вибраному рівні, утворює страту. На кожній страте в ієрархії структур існує деякий незалежний набір змінних (елементів) системи, що дозволяють про водити дослідження конкретної страти. Кожна страта може містити рівні, що описують технологічні, економічні або інформаційні аспекти проблем.