- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
Поняття та сутність концентрації виробництва.
Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
Кооперування підприємств.
1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
Однією з найважливіших умов підвищення ефективності промислового виробництва є удосконалення форм його суспільної організації — концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і розміщення.
Концентрація виражає процес зосередження виробництва на усе більш великих підприємствах. Цей процес характеризується збільшенням розмірів промислових підприємств і зростанням частки великих підприємств у загальному випуску продукції галузі. Концентрація виробництва знаходиться в тісному взаємозв'язку з іншими формами суспільної організації виробництва і має серед них визначальне значення. Високий рівень концентрації є обов'язковою передумовою застосування новітньої високопродуктивної техніки, здійснення раціональних форм спеціалізації, кооперування і комбінування.
Сутність концентрації виробництва виявляється в укрупненні розмірів підприємств (абсолютна концентрація) і в розподілі загального обсягу виробництва галузей промисловості між підприємствами різного розміру (відносна концентрація).
Відносна концентрація формується під впливом абсолютної, тому при аналізі і плануванні першорядне значення має визначення абсолютної концентрації.
Концентрація виробництва може здійснюватися в трьох основних формах:
1) концентрація різнорідних виробництв на підприємствах універсального типу;
2) концентрація виробництва однорідної продукції на спеціалізованих підприємствах;
3) концентрація на основі комбінування взаємозалежних виробництв у рамках одного підприємства.
Перша форма концентрації є характерною для машинобудування, друга притаманна всім галузям видобувної промисловості, промисловості будівельних матеріалів, деяким галузям харчової промисловості (борошномельна, цукрова), а третя — металургії, хімічної, целюлозно-паперової і харчової промисловості (маслодільна, м'ясна, спиртова й ін.).
Спеціалізоване велике підприємство і комбінат - дві прогресивні форми концентрації, що забезпечують найбільш високу ефективність виробництва.
З погляду основних напрямків процесу укрупнення промисловості, концентрація має такі форми, як концентрація і централізація. Власне концентрація являє собою ріст промисловості за рахунок виробничого нагромадження. Вона реалізується через створення нових великих підприємств, реконструкцію і розширення діючих.
Дуже ефективною формою концентрації промисловості є централізація. Вона означає створення великих виробничих комплексів при злитті окремих підприємств, що втрачають при цьому свою індивідуальну самостійність. Дотепер централізація промисловості здійснювалася переважно у вигляді процесу формування великих об'єднань. Створення виробничих об'єднань на базі діючих підприємств — найбільш швидкий шлях посилення концентрації виробництва. При цьому не потрібно тривалого часу, необхідного на нове будівництво, виділення великих капітальних вкладень на введення нових потужностей.
Складність проявів науково-технічного прогресу в промисловості обумовлює розмаїття процесів концентрації. Тому поряд з наведеними формами концентрації розвиваються й інші. У залежності від того, на якому рівні і як відбувається укрупнення виробництва, розрізняють агрегатну, технологічну, заводську й організаційно-господарську концентрацію.
Агрегатна концентрація — це збільшення одиничної потужності устаткування, тобто зростання максимальної для даного рівня розвитку техніки продуктивності машин і агрегатів, і збільшення частки устаткування великої потужності в їх загальному числі. Агрегатна концентрація безпосередньо відбиває науково-технічний прогрес, відбувається практично у всіх галузях промисловості і розвивається тільки інтенсивним шляхом.
Технологічна концентрація виражає укрупнення цехів, переділів у складі підприємств, що досягається як за рахунок якісного удосконалювання техніки (тобто агрегатної концентрації), так і шляхом збільшення кількості однотипного устаткування. Відповідно до цього росте частка великих виробництв у загальному обсязі даного виду продукції чи робіт. Отже, технологічна концентрація значно складніше агрегатної, її рівень залежить як від інтенсивних, так і екстенсивних факторів.
Заводська концентрація, що виражається в збільшенні розмірів підприємств, найбільш складна. Укрупнення підприємств може здійснюватися за рахунок технологічної концентрації, збільшення кількості виробництв у складі підприємств чи за рахунок простого об'єднання декількох підприємств в одне без будь-яких змін у техніці й організації виробництва. В останньому випадку заводська концентрація приймає форму централізації і називається організаційно-господарською концентрацією.
Організаційно-господарська концентрація виробництва, що виражається в створенні виробничих об'єднань і адміністративному об'єднанні дрібних підприємств, — це централізація управління, що повинна створювати передумови для концентрації виробництва в поєднуваних підприємствах на базі їх реконструкції і технічного переозброєння Збільшення масштабів виробництва в процесі концентрації і централізації здійснюється за наступними напрямками:
а) горизонтальна інтеграція — злиття двох чи більш компаній, зайнятих в одній сфері виробництва;
б) вертикальна інтеграція — комбінація різногалузевих компаній, виробництво в яких пов'язано єдиним технологічним ланцюгом;
в) комбінація різногалузевих компаній, технологічно не зв'язаних між собою.
Закономірність процесу концентрації виробництва обумовлена тим, що велике виробництво має цілу низку переваг перед дрібним. Переваги великих підприємств полягають у наступному:
на великому підприємстві впроваджується устаткування великої одиничної потужності, що дає великий економічний ефект, який виявляється в здешевленні одиниці потужності, тому що зростання продуктивної здатності устаткування супроводжується значно меншим ростом його вартості.
укрупнення підприємств створює умови для підвищення рівня заводської спеціалізації, сприяючи тим самим впровадженню і кращому використанню високопродуктивного устаткування, більш досконалої технології, а також поліпшенню організації виробництва і праці;
витрати підприємства, що зростають непропорційно росту обсягу виробництва (утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати, пов'язані з освітленням і опаленням будинків, і ін.) в умовах великого виробництва складають значно меншу частку собівартості одиниці продукції, чим на малому підприємстві;
велике виробництво дозволяє більш ощадливо використовувати сировину, матеріали, паливо, що досягається скороченням видаткових норм сировини і матеріалів на одиницю продукції в результаті застосування більш досконалої техніки і методів технології виробництва. Крім того, на великих підприємствах створюється можливість утилізації відходів і організації виробництва побічних продуктів;
на великих підприємствах є необхідні можливості й економічна доцільність безпосереднього з'єднання науки з виробництвом, тобто створення науково-дослідних лабораторій, могутніх конструкторських і технологічних бюро, дослідних установок. Витрати на їх утримання складають невелику частку в собівартості виробів, але вони сприяють науково-технічному прогресу і росту ефективності суспільного виробництва.