- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
Управління об'єднанням (корпорацією) здійснюється в рамках системи підтримки прийняття рішень з використанням єдиної інтегрованої інформаційної мережі ПЕОМ між усіма учасниками і головною компанією.
Корпорація як будь-яка економічна інформаційна система містить у собі дві підсистеми: основного функціонального процесу і підсистему управління цим процесом. В основі інформаційної моделі лежить стан матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні корпорації, призначених для виконання зобов'язань і здійснення витрат, що формуються за рахунок власних і позикових джерел, що інтегрує в собі достатній обсяг інформації для цілей управління. Ця модель охоплює усі поле господарських рішень і будується таким чином, щоб можна було витягти зведення в терміни, поки вони не утратили своєї актуальності для обробки, вибору і прийняття рішень.
На рис.3.2. представлена схема системи управління корпорації з погляду інформаційного взаємозв'язку функцій і моделей обґрунтування рішень. До моделей управління ефективністю виробництва відносяться: модель беззбитковості; модель відносного прибутку; модель зон прибутковості і
збитковості; модель компенсаційних співвідношень прибуткоутворюючих факторів.
Моделі управління розвитком техніки включають модель вибору типажу за одним і двома параметрами; модель ціноутворення продукції високої якості; модель ціноутворення нової продукції. Моделі управління інвестиціями поєднують модель середньої норми прибутку на інвестиції; модель внутріфірмової норми прибутку; модель чистої дисконтованої вартості; модель середньорічних платежів при лізингу.
У систему моделей управління активами входять: модель розрахунку потреби в устаткуванні і фінансах при розширенні виробництва; модель внутріфірмового ціноутворення; модель терміну погашення кредиту на реконструкцію; методи формування активів нового виробництва
Керуючий вплив корпорації охоплює наступні сфери: стратегічного інвестиційного планування, технічного розвитку, маркетингових досліджень, матеріально-технічного забезпечення, фінансово-економічної, зовнішньоекономічної, адміністративно-організаційної діяльності. Головною чистиною системи управління виступає фінансово-економічна діяльність, яка включає:
планування, формування і використання фінансових ресурсів, а також оцінку стану і структури фінансів і напрямку їх ефективного використання;
оперативне управління - міри, розроблені на основі оперативного аналізу фінансової ситуації і переслідуючі одержання максимального ефекту при мінімумі витрат при перерозподілі фінансових ресурсів, маневрування фінансовими ресурсами й адекватне реагування на зміну ринкової ситуації;
контроль на стадії планування й оперативного управління для зіставлення фактичного використання фінансових ресурсів із плановими показниками, щоб виявити резерви росту фінансових ресурсів і намітити шлях ефективного господарювання;
аналіз формування додаткового фінансового забезпечення (кредит під заставу майна, випуск акцій, резервування, страхування) і можливих наслідків зміни дивідендної політики розміщення іноземного капіталу;
стратегічне управління визначає стан фінансових ресурсів на перспективу, установлює їхні розміри для реалізації цільових програм, капітального будівництва і полягає в коректуванні довгострокових проектів капітального будівництва, модернізації виробництва, аналізі наслідків перерозподілу ресурсів, пошуку найбільш ефективних методів фінансування (залучення акціонерного капіталу, випуск довгострокових зобов'язань, облігацій).