- •Міністерство освіти і науки україни
- •Розділ 1. Об'єднання підприємств у сучасній економіці
- •Тема 1.1. Об'єднання підприємств як суб'єкт господарювання
- •Класифікація корпорацій
- •Тема 1.2. Спеціалізація та кооперування підприємств в об'єднаннях
- •1.2.1. Поняття та сутність концентрації виробництва.
- •1.2.2. Спеціалізація підприємств в об'єднаннях.
- •1.2.3. Кооперування підприємств.
- •Тема 1.3. Державне регулювання об’єднань підприємств
- •1.3.1. Ринок і державне регулювання.
- •1.3.2. Пряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •1.3.3. Непряме економічне регулювання діяльності підприємств.
- •Розділ 2. Теоретичні аспекти організації об'єднань підприємств
- •Тема 2.1. Закони організації: загальні та специфічні
- •2.1.1. Поняття закону організації.
- •2.1.2. Основні закони організації.
- •Типи синергізму господарських комплексів міста
- •Таблиця 2.2 Параметри самозбереження організації
- •2.1.3. Фонові закони організації.
- •2.1.4. Специфічні закони соціальної організації.
- •Тема 2.2. Організаційно-управлінські структури об'єднань підприємств
- •2.2.1. Поняття та сутність організаційної структури об'єднань.
- •2.2.2. Типи організаційних структур.
- •2.2.3. Види об’єднань по взаємодії сфер бізнесу.
- •Тема 2.3. Формування комунікацій в організаціях
- •2.3.1. Класифікація комунікацій в організації.
- •Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
- •2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
- •2.4.2. Ієрархія організаційної культури
- •2.4.3. Процес управління організаційною культурою.
- •Розділ 3. Управління об'єднаннями підприємств
- •Тема 3.1. Холдінгова організація об'єднань підприємств
- •3.1.1. Організація холдингу.
- •3.1.2. Система управління холдингом
- •3.1.3. Причини створення і механізм управління дочірньою фірмою.
- •Тема 3.2. Фінансування об'єднань підприємств
- •3.2.1. Фінансова модель холдингової компанії.
- •3.2.2. Методи фінансового контролю за дочірньою фірмою.
- •3.2.3. Автоматизовані системи управління фінансами холдингу.
- •Тема 3.3. Регулювання діяльності об'єднань підприємств
- •3.3.1. Механізм управління об'єднанням підприємств (корпорацією).
- •3.3.2. Інформаційна модель управління об'єднанням підприємств.
- •3.3.3. Система підтримки прийняття рішень в об'єднанні (корпорації).
- •Управління корпорацією
- •Тема 3.4. Організація циклу “дослідження-виробництво” в об’єднаннях підприємств і наукових установ
- •3.4.1. Поняття і сутність циклу «наука-виробництво».
- •3.4.2. Організаційні аспекти циклу наука-виробництво».
- •3.4.3. Розвиток науково-виробничих комплексів.
- •Розділ 4. Функціонування складних інтегрованих структур
- •Тема 4.1. Особливості діяльності промислово-фінансових груп
- •4.1.1. Поняття промислово-фінансових груп.
- •Характеристика об’єднань підприємств
- •4.1.2. Способи формування промислово-фінансових груп.
- •4.1.3. Роль промислово-фінансових груп у рішенні економічних задач держави.
- •Тема 4.2. Глобалізація ринків і транснаціональні корпорації
- •4.2.1. Поняття і сутність глобалізації.
- •4.2.2. Діяльність транснаціональних корпорацій.
- •4.2.3. Глобалізація та економіка України
- •Тема 4.3. Стратегічні альянси підприємств
- •4.3.1. Поняття стратегічних альянсів.
- •4.3.2. Види стратегічних альянсів.
- •4.3.3. Особливості стратегічних альянсів у міжнародному бізнесі.
- •Тема 4.4. Кластери як форма організації взаємодії об'єднань підприємств
- •4.4.1. Поняття кластера.
- •4.4.2. Використання кластерного підходу для розвитку об'єднань підприємств.
- •4.4.2. Зарубіжний досвід формування кластерів.
- •Рекомендована література
Тема 2.4. Організаційна та корпоративна культура
Організаційна культура й організаційне поводження.
Ієрархія організаційної культури.
Процес управління організаційною культурою.
2.4.1. Організаційна культура й організаційне поводження.
Організаційна культура означає упорядковану сукупність виробничих, суспільних і духовних досягнень людей. Ця сукупність може бути явної, тобто зафіксованої у формі яких-небудь документів і неявної — відбитої у свідомості людини і підтримувана традиціями, вірою, домовленостями. Часто ця сукупність приймається і розділяється людиною чи колективом без усяких доказів чи насильства з боку зовнішнього стосовно них зовнішнього середовища.
Організаційна культура є сполучним елементом у відносинах людей, груп і компаній і дозволяє поділяти їх на своїх і чужих.
Організаційна культура містить у собі елементи теорії, методології і практики. Як теорія Організаційна культура - це область знань, що входить у серію управлінських наук, серед них: теорія управління, менеджмент, теорія організації, організаційне поводження. Як методологія організаційна культура являє собою набір технологій, засобів і методів її формування, коректування чи ліквідації. Як практика організаційна культура— це набір традицій, загальних підходів, світогляду людей, груп чи суспільства. Організаційна культура як наука виділилася з організаційної поведінки, що вивчає загальні підходи, принципи, закони і закономірності в організаційній діяльності людей.
У цій діяльності важливими об'єктами вивчення є:
людські ресурси в організаційній системі;
особистість в організації (індивідуальне поводження);
групове поводження в організації;
поводження керівника в організації;
адаптація організації до внутрішнього і зовнішнього середовища;
підвищення організаційної ефективності в діяльності організації.
Організаційна культура може розглядатися як процес і як явище. Як процес організаційна культура — це діяльність по формуванню чи виконанню набору правил і норм, а як процес організаційна культура — це набір правил, інструкцій, норм і принципів, зафіксованих письмово чи усно.
Ціль організаційної поведінки - допомогти людям більш продуктивно працювати, реалізувати свої потреби й інтереси в організаціях, а також одержувати від усього цього більше задоволення. Для реалізації даної мети потрібно сформувати ціннісні установки особистості і організації. Мова йде про норми, правила чи стандарти організаційної поведінки людини, групи, компанії чи суспільства. Будь-яке поводження повинне оцінюватися чи самооцінюватися за суспільно-прогресивними мірками. Перераховані об'єкти вивчення організаційної поведінки пов'язані між собою безліччю загальних принципів, закономірностей, потреб і інтересів. Серед цієї безлічі виділяється організаційна культура особистості, групи, компанії і суспільства. Інтерес до організаційної культури досить високий, тому що вона є істотним ресурсом, що впливає на поводження людей. Організаційна культура залежить від багатьох факторів світового і національного розвитку країн, технологій, культури.
На противагу організаційній культурі виділяють псевдоорганізаційну культуру, сформовану на базі аморальних, порочних організаційних відносин, наприклад, організаційну культуру терористичних і мафіозних організацій, організаційну культуру наркобізнесу. Звичайно, коло людей, що дотримують псевдоорганізаційну культуру ганебніше у порівнянні з основною масою населення, що дотримують природну організаційну культуру.
Узагальнюючи приведені міркування, можна сформулювати загальне визначення організаційної культури:
Організаційна культура — це сукупність зв'язків, що підтримує організаційні відносини людей у соціальній організації. Організаційна культура заснована на суспільно-прогресивних формальних і неформальних правилах і нормах діяльності, що включають наступні елементи:
звичаї, традиції, віру і символіку,
індивідуальні і групові інтереси,
сформовані особливості поводження персоналу,
стиль керівництва,
показники задоволеності працівників умовами праці,
рівень взаємного співробітництва і сумісності працівників між собою і з організацією,
перспективу розвитку.